З редакційної пошти
Зі скорботою в серці громада села Красносілля та всіх навколишніх сіл 30 грудня 2023 року провели в останню дорогу молодого Героя Гаврилюка Сергія.
Гаврилюк Сергій Вікторович народився 24 серпня 1991 року. Коли руська орда напала на нашу державу Україну, він у серпні 2022 року добровольцем пішов захищати незалежність України. Славний воїн ніс службу в 46-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ ЗСУ.
Його виховували мама Оксана і бабуся Валентина, які привили йому любов до праці і шани. Він цінував і поважав людей. Ніколи нікому не говорив образливих слів. Односельці Сергія згадують його як чуйного, ввічливого, доброзичливого і завжди готового прийти на допомогу. Вчителі школи про нього відзиваються як про відповідального і трудолюбивого хлопця. Він мав свою думку і завжди її відстоював на уроках.
Служба воїна проходила на Херсонщині, Донеччині. За заслуги перед Батьківщиною був у 2023 році відзначений нагородою Президента України, почесним знаком «Залізний хрест» та Грамотою «За вірність Україні».
Загинув герой під Мар’їнкою 24 грудня 2023 року. «На щиті» в рідне село повернувся 30 грудня 2023 року. Відспівували загиблого захисника в храмі нашого села священники Православної Церкви України і капелан – з військовими почестями вони й супроводжували до рідного села ескортом «На щиті» нашого Героя. Храм у Красносіллі належить УПЦ (МП), служили заупокійну службу і священники УПЦ разом з настоятелем. Хоча цікаво, що на цвинтар за домовиною пішов лише настоятель храму та священство ПЦУ з капеланом і велика громада села з військовими і друзями Сергія Гаврилюка.
Похоронили гідно: під стягом України, під виконання Гімну і почесний прощальний салют.
Тут-би можна було написати: «Вічна пам’ять», але…
Поки більшість сельчан того дня були в скорботі, то священник, настоятель храму, з вірними прихожанами думали, напевно, не про порятунок душі Сина України, а про інші, напевно, не дуже сакральні речі – в той-же вечір, після похорон воїна, у храмі провели так званий обряд переосвячення храму, бо виявляється, капелан і священники ПЦУ його осквернили своєю присутністю!
Це кричущий випадок неповаги до загиблого воїна, до мами воїна і всіх прихильників ПЦУ. Це як можна пояснити? Адже всім відомо у селі, що мама загиблого виявила власне бажання і повідомила настоятелю, що хоче, аби похоронну службу провели священники ПЦУ і капелан.
Якщо храм належить громаді села, то як назвати дії настоятеля? Ганьба їм. Їх вчинки не пройдуть безслідно, бо кажуть у народі: «Бог все бачить». В нас, жителів села Красносілля, надія на справедливість і перемогу української ментальності ще більша і впевненіше гартує дух до перемоги добра і незламності. Слава Героям! Слава захисникам – живим і загиблим!
П.С.: Прошу із контексту не викидати слова про вчинений обряд. Адекватні люди села і прилеглих сіл шоковані від такого вчинку. Ми надіємось, що правда буде встановлена, а таке неподобство буде припинене.
Літвин Галина, Красносілля, уродженка села, ВПО
Від редакції: для об’єктивності висвітлення ситуації, описаної у листі, ми звернулись за коментарем до Сергія Наконечного, протоієрея, благочинного Володимирецького благочиння УПЦ. У першій розмові отець Сергій попросив часу, щоб вияснити ситуацію у настоятеля Красносільського храму отця Олександра. На другий день після нашої розмови Сергій Наконечний повідомив, що, згідно з поясненнями настоятеля храму на честь Святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, у той день, після похорон воїна, у храмі було заплановано освячення води. Під час служби з чином освячення води передбачено окроплення храму. Разом з тим Сергій Наконечний запевнив, що священство благочиння не має на меті жодних провокацій.
