На Зарічненщині збереглося чимало спогадів про ті давні часи, коли нашу землю плюндрували татари. Рівненський письменник та журналіст Григорій Дем’янчук записав у Ноблі легенду про гору Татарку. Про це розповіла краєзнавиця з Зарічного - Валентина Тумаш.
Пам’ятаю, мене дитиною в Новосіллі бабуся Сіма вела до лісу збирати чорниці й казала: «Ідемо в Турка. Отам – Турецька смуга, а зараз буде Татарський брід». Мене дивували тоді ці незвичні назви.
І майже все в одному місці. Тепер, через роки, я розкрила таємницю цих топонімів. Це сліди татарських набігів. Там, де смуга, напевне, стояли татари. Читала в одному виданні, що в народі татарів часто називали турками, що означало для нашого люду – вороги.
У Боровому збереглася легенда про гору Вошиву. Одна з них записана від Любов Миргородська: «Моїй мамі розповідав прадід Іван, що турок (чи татарин) загубив шапку на Вошивій і пообіцяв, що прийде за нею». Іншу легенду розповів Валерій Малявчик, який певний час працював у Борівській школі: «Гора Вошива утворена в результаті одного з відрогів танення льодовика періоду льодовикового зледеніння. А назва її пов’язана чи то з легендою чи то з дійсністю. Буцімто, місцеві жителі ополчилися проти загону татарів, які прийшли збирати дань і ясир. Непроханих гостей було мало, і вони на горі сховалися. Коли їх взяли в облогу і знешкодили, то в їхніх чалмах знайшли багато вошей. Люди певний час не ходили в ті місцини, щоб не завошитися. А територію називали вошивою. Правда чи ні, мені судити важко…».
Вдячна за світлини гори Вошивої Каті Кутинець. А як гарно описав цю гору Руслан Ковенько: «Гора тягнулась, наче змія, у село, а нині від неї ще «хвіст» лишився. Ця гора – рай для дітвори. Пригадую, приїхав 7-річний племінник із Києва, побачив її й вигукнув: «Мамо, поглянь яка велика пісочниця!».
Гора Вошива, за коментарями моїх друзів, донині залишається місцем розваг борівських дітей.
Якщо Вам відомий якийсь місцевий переказ, пов’язаний із татарськими набігами, теж приймається… Якщо Ви допоможете мені сьогодні назвати подібні назви у Ваших селах, ми гуртом дізнаємося, у яких місцинах нашого краю ще побували татари.
Від редакції: якщо і у ваших селах є подібні легенди чи назви – пишіть нам у редакцію ( 334300, Володимирець, вул. Шкільна, 19А), [email protected], +38(097)2205549 чи заходьте або ж телефонуйте і розказуйте. Ми передамо їх пані Валентині для опрацювання. Кращі історії надрукуємо у нашій газеті.
