Світова прем'єра першого повнометражного документального фільму "Татова колискова" української режисерки, уродженки села Сопачів, Лесі Дяк відбудеться в конкурсній програмі документального кіно Сараєвського кінофестивалю 18 серпня.
"Татова колискова" – це виколисане кіно. Усі сцени, візуальні деталі, фрази, монтажні рішення та звуки є глибоко продуманими командою фільму", – так про фільм розповідає сама режисерка.
Фото: Леся Дяк
Режисерка розповідає, що 6 років вона працювала над фільмом: "Спочатку його виколисовувала я. Адже 6 років я над ним працювала спочатку як операторка та звуко рекордистка, а потім як головна продюсерка у Drama Free та режисерка монтажу, допоки ми не знайшли режисера монтажу".
Про що фільм?
У центрі фільму – ветеранська родина. В українському документальному кіно ще не було ґрунтовного кінодослідження того, як війна дрібнить близькі родинні стосунки, особливо між батьками та дітьми, на гострі уламки.
"Моїм викликом було зафільмувати щось невидиме для неозброєного ока – психологічні та духовні розриви, спровоковані війною. І я була поруч з цією родиною протягом 3 років як свідок їхньої радості й болю. Моєю метою було створити автентичний твір, який надихатиме людей на діалог та прощення. Під час зйомок я не використовувала докуфікшин підходу "режисерування" героїв. Їхній дім і емоційний простір були для мене сокровенними", – розповідає про свій фільм Леся Дяк.
Шлях "Татової колискової" – унікальний. У рідній країні фільм не отримав належної підтримки, тому режисерка була змушена шукати підтримки за кордоном: "Hе отримавши продюсерської підтримки та фінансової підтримки задля продукції "Татової колискової" у рідній країні, я не опустила руки, а продовжувала рухатися. Моєю головною мотивацією було усвідомлення жертовності головного героя, який захищає Україну на фронті, попри усі втрати, які він пережив. Я хотіла, щоб його дружина Надія Зінчук та їхні четверо дітей – Саша, Артем, Нiкіта та Маргарита, відчули, що кіно прагне зрозуміти їхні життєві виклики, що є увага до їхнього страждання й боротьби з обставинами у суспільстві".
Саме наполегливість та віра в те, що вона робить допомогли режисерці рухатися далі: "Завдяки важкій та системній праці мені вдалося залучити підтримку іноземних продюсерів та копродюсерів".
Режисерка зазначає, що "Татова колискова" виколисана людьми, які приєдналися до команди фільму у 2022 році: талановитими та безкомпромісними румунськими продюсерками Монікою Горган та Еленою Мартін; уважним до потреб фільму та надзвичайно працьовитим хорватським копродюсером Хрвоє Освадічем; чуйним і багатогранним режисером монтажу Андреєм Горганом; майстерним автором folly та звукорежисером Себастіаном Земле; проникливою композиторкою Маргаритою Кулічовою, яка вміла читати мої думки; фантистичним спеціалістом із кольорокорекції та DCP інженером Дарком Кусланом з Color Bureau".
Це – кіно, виколисане Сергієм, Надією, Сашею, Артемом, Нікітою, Маргаритою, які погодилися впустити у власне приватне життя режисерку.
Це – кіно, виколисане наставникими: "дорогі Сергій Буковський та Вікторія Бондар допомагали "Татовій колисковій" на етапі development і консультували мене під час production, неймовірна Рада Шешич на етапі – постпродакшину".
"Це – кіно, виколисане людьми, які люблять мене і підтримують – моїми батьками, друзями. А любити та підтримувати кінорежисера – непросто. Це – кіно про жертовну людину Сергія, і це кіно вимагало багато любові та уваги протягом його творення", – розповідає режисерка Леся Дяк.
В одному з інтерв'ю режисерка Леся Дяк розповіла: "Моя нагальна потреба зрозуміти, як війна впливає на людські стосунки, виникла давно, коли я почала зустрічатися з солдатом. Протягом двох років я спостерігала за тим, що відбувалося з моїм втомленим війною партнером. Його післявоєнний психічний стан глибоко вплинув на мене. Я сама почала відчувати тривогу і симптоми ПТСР, що спонукало мене шукати сім'ю, яка очікує на повернення коханої людини з війни".
Співпродюсерка Моніка Лазурян-Горган з бухарестської кінокомпанії Filmways в інтерв'ю зазначила: "Татова колискова" – це історія, яку потрібно розповісти зараз і якомога швидше донести до якомога ширшої аудиторії, адже вона стосується наслідків війни. Вона не про сам конфлікт, а радше про злам і шкоду, яку війна спричиняє в житті людей. Ця історія запрошує нас зупинитися і замислитися над напруженими та непевними часами, в які ми живемо".
Творці фільму зазначають, що "Татова колискова" – це один із найбільш очікуваних фільмів Сараєвського кінофестивалю. Вперше стрічка ще на етапі виробництва була представлена у межах програми Cinelink цього ж фестивалю, де вона отримала нагороду Docu Talents from the East за найкращий документальний фільм на етапі постпродакшну". А в січні 2024 року фільм "Татова колискова" отримав нагороду HBO Max та приз у 1000 євро.
Сараєвський кінофестиваль (Sarajevo Film Festival) – найбільший кінофестиваль на Балканах та один з найбільших у Європі. Заснований у Сараєво в 1995 році, коли місто було в облозі під час Боснійської війни. Перший раз відбувся 1996 року. Найвища нагорода на фестивалі – премія "Серце Сараєво". Впродовж своєї історії фестиваль відбувався у липні, серпні або вересні. У програмі фестивалю як повнометражні, так і короткометражні фільми з усього світу.
За інформацією Лесі Дяк.
