На завершення другого дня педагогічного серпневого рандеву «Крила освіти» у Вараші, 29 серпня, вдалось задати питання керівниці освітянської галузі Вараської громади – Олені Корень. Які плани педагогічної спільноти найбільшої громади Вараського району та власні цілі – у матеріалі журналістки НСЖУ, редакторки ТОВ «Володимирецький вісник». Авторський проєкт «Малі історії великої біди». Історія 40: в освітян Вараша ціль глобальна - розвиток і перемога.
Олено Миколаївно, відбулося освітянське рандеву «Крила освіти» – два дні було насичених. Ідея події, де вона бралася, які очікувані результати і чи вони справдились?
– Сьогодні і вчора (розмова станом на 29 серпня – авт.) – серпневе рандеву. Хотілося, щоб це справді було легко, спокійно, корисно, як рандеву. Сподіваємося, що нам це вдалося і що ми досягли результатів. Ідея створення такого заходу випливла з того, що спочатку нам спільно з Центром професійного розвитку захотілося запросити до себе в громаду Андрія Зелінського – громадського діяча, волонтера, капелана військового, співзасновника Української Академії лідерства. Ця ідея виникла навесні, в Тернополі, і ми почали над нею працювати. Але потім виникло ще одне питання, нам потрібно було і методичні поради надати педагогам! Тому й трансформувалося в таку подію на два дні: одна натхненна – спілкування з людиною-філософом, філософські погляди на педагогіку, на освіту, а вже другий день – більш практичний, де ми говорили про сьогодення і про проблеми профільної школи. Вірніше, не про проблеми, а про виклики на сьогодні, виклики для профільної школи. Запросили гостей, які компетентні в цих питаннях – допомагали нам спільно розбиратися.
Ми брали коментар учасниць, зокрема, керівниць освітянських галузей громад. Більшість із восьми громад у вас в спільноті Центру профрозвитку педпрацівників. Наскільки ваші плани сягають горизонтів, щоб взяти решту освітян під своє крило і створити, умовно кажучи, методичний центр, якого виявляється бракує, бо нам це учасниці в розмові сказали.
– Вже три роки співпрацюємо з нашими колегами з громад Каноницької, Рафалівської, Антонівської та Полицької і співпраця в нас плідна. Ми укладаємо договори співпраці – за це громади перераховують кошти Центру професійного розвитку. Ми готові розширювати наші межі. Були в нас перемовини з Володимирецькою громадою – вони до нас звернулися, навіть не громада, а окремі заклади освіти, такі як Володимирецький колегіум, зверталися, чи можуть вони з нами укласти договір і отримати послуги Центру професійного розвитку, методичні поради, спільну дію таку, яку ми сьогодні проводимо. Так само розглядають питання співпраці не тільки з Вараської громади, а і з Дубровицької громади, це вже Сарненський район. Вони теж ведуть перемовини зі своїм засновником, щоб мати можливість співпрацювати з Центром.
Колаж - епізоди освітнього рандеву в Вараші
Взагалі ми собі ставимо амбітну ціль – сподіваємося, що ми її досягнемо. Ми хочемо зробити усе можливе, щоб Центр професійного розвитку здобув ліцензію в Міністерстві освіти на надання різних освітніх послуг, послуг з підвищення кваліфікації працівників. Тоді ми зможемо утримуватись і існувати не лише за кошти місцевого бюджету, а за кошти субвенції державного бюджету, тому що на підвищення кваліфікації педагогічних працівників кошти приходять субвенційні в громади. На сьогодні ці повноваження здійснює Рівненський обласний інститут післядипломної освіти і альтернативи більше в Рівненській області немає, тому ми працюємо над тим, щоб цю ліцензію отримати.
Що сьогодні чекає освіту України, виходячи із тої інформації, яку отримали безпосередньо на нарадах, на виїздах? Що чекає сьогодні нас в межах реформи старшої школи? Які на перспективу втрати, а що ми надбаємо? Як це зрозуміти людям, які далекі від фахової педагогічної освіти або взагалі від освітянської галузі, ті самі ж батьки?
– Я буду чесна в першу чергу сама з собою. Як на мене, освітня реформа на сьогодні рухається вперед, хоча дуже-дуже повільно. Ми багато часу втратили за часів міністра Шкарлета, який абсолютно нічого не робив для освітньої галузі. Але ми бачимо, наскільки гарно реформа працює в початковій школі і хотілося б, щоб вона продовжувалась далі. Так, війна десь завадила впровадженню реформи швидшими темпами. Але на сьогодні старша профільна школа, над реформою якої ми працюємо, на мою думку – це позитивно. Спілкувалися з учнями – вони вважають за потрібне зменшити тижневе навантаження з усіх предметів, а в старшій школі вивчати і давати більш поглиблене знання тільки з тих предметів, що потрібні будуть дитині відповідно до профілю і відповідно до того, яку спеціальність вона має обрати в майбутньому.
А це не стане помилкою? Дитина ж фактично не може прийняти глобальне і важливе рішення в такому віці – вона потім ще 15 разів передумає, але вже буде пропущений рік?
– Він не буде пропущений, тому що хай менша кількість годин, але всі предмети будуть в програмі і змінювати профіль дитина може двічі. Тобто, якщо ми говоримо про 10-й клас, коли дитина не зовсім свідомо обрала певний профіль і не зовсім розуміє, і тут передумала, то в 11-му класі вона зможе змінити профіль і рухатися далі в профільній освіті. Тобто є можливість в програмі і така можливість передбачена нормативними документами. Єдине, як на мене, більш складніше це питання для сільських шкіл. Якщо брати, наприклад, нашу громаду, ми маємо можливість створити пансіон і діти з наших Мульчиць, з Озірець тут житимуть.
Отже, все-таки, з віддалених сіл Вараської громади будуть доїжджати учні старшої школи у Вараш?
– Так, в нашій громаді планується два ліцеї по кількості дітей. Вони будуть саме в місті, а з сіл діти будуть доїжджати. До сьогодні в нас доїжджають діти з сіл до закладів освіти міста, в нас достатня кількість автобусів – на сьогодні ми їх маємо дев’ять, ще два закуповуємо – буде 11. В нас є чим довозити дітей. Звичайно, проблема в дорогах, тут це впливатиме на фізичний стан і на здоров'я дітей – це величезна проблема. Ті, що ближчі села – зрозуміло, віддалені села – це проблематично. Але, профільна школа має бути і вона має бути саме для того, щоб діти обирали свій шлях в майбутньому. Їм комфортніше, коли вони одного віку в одному закладі. Коли в нас є початкова школа, середня школа, старша школа і вони всі разом, навіть самі учні говорять, їм буде цікавіше, коли вони будуть спілкуватися з своїми однолітками. Початкова і середня школа – вони будуть в гімназіях, вони будуть разом.
Якісь заклади освіти у Вараській громаді закриються?
– На сьогодні кажу чесно і відверто: якщо ми чітко розуміємо, що всі заклади громади будуть існувати – хтось як гімназія, хтось як ліцей, бо кількість дітей дозволяє, то на сьогодні в нас є відкрите питання по ліцею №6. Статус ліцею згідно з кількістю дітей, кількості класів на паралелі, вони не можуть виконати. Це невеликий заклад і вони знаходяться в приміщенні садка. Але там надзвичайно потужний колектив – вони гарно працюють і в перспективі дуже хочеться цей колектив перенести в ліцей, і щоб вони надалі вчили дітей, і надавали свої якісні освітні послуги.
У них не вистачає комплектності, дітей, мова про те?
– Так, в них не вистачає дітей і непристосоване приміщення.
А ви маєте право набирати дітей, учнівський колектив поза громадою? Якщо в якомусь віддаленому селі, скажімо Володимирецької громади, Каноницької, іншої громади скажуть: я готова вести дитя, поселити у Вараші, аби воно ходило в школу належного формату. Таким чином може вирішитися питання цього ліцею №6 чи ні?
– Це вже питання не вирішиться цим. Заклад більше не може прийняти в себе дітей. Спроможності будівлі самої нема – це колишній дитячий садок. Тобто те, що вони могли б набрати дітей, ми не відкидаємо. Справді, там діти можуть бути, тому що потужний колектив і на мою думку батьки обирають не стіни, а вибирають людей, і батьки обирають, довіряють цьому колективу справді. Але вони не можуть розширити кількості класів на паралелі згідно вимог до ліцею – оце та причина, через яку він може бути трансформований. Але ми говоримо про це з директоркою – це потужна хороша директорка, яка постійно розвивається, яка постійно вчиться, їздить, рухається і подається на конкурси. Вона може бути в майбутньому і директоркою того ж академічного ліцею, який буде, зберігши контенгент свого колективу. В шостому ліцеї гарні напрацювання саме поглиблення іноземних мов: польської, німецької, англійської. Вони мають гарні результати і тому це надбання треба зберегти, але нам це не дозволяє приміщення.
По комплектності – в громаді всі школи мають комплекти учнів згідно з вимогами програми?
– Ми на сьогодні маємо достатню кількість дітей. Єдине, дуже мало дітей у нас в Старорафалівській гімназії і в Заболотівській гімназії. І щороку там дітей меншає: до першого класу іде сім-п’ять і на наступний рік, якщо нічого не зміниться, то ще менше дітей може йти до першого класу. Тобто, в цих селах маленька кількість дітей, але дуже багато дітей ми маємо в Сопачівському ліцеї. Багато дітей ми маємо в Більськовільському ліцеї, в Мульчицькому ліцеї, де двохзмінне навчання. В місті теж наповнюваність достатня і маємо достатню кількість дітей. Сподіваємося, що так як і минулоріч ми виходимо на наповнюваність, яка в нас була: 24 дитини в класі – це середня наповнюваність по усій громаді. Саме на таку наповнюваність і надходить субвенція з державного бюджету. Цьогоріч ми перші класи набираємо не 28, а 24 учні в класі за новим законодавством, тобто не може в класі першому бути більше 24 дітей. Якщо раніше в нас було менше класів, але були поділи класів на групи, бо було 28-30 дітей, то сьогодні в першому класі 24, а в 2-11-их до 30 дітей в класі.
Олено Миколаївно, ми вже від події плавно перейшли до робочих питань, до робочих проблем. А кадрове питання – наскільки забезпечено фаховими кадрами? Чи доводиться сьогодні предметникам підміняти інший предмет, як буває це в інших громадах?
– Вараська громада не виключення. Маємо проблеми з кадрами, педагогічними працівниками. І найбільше проблем в нас з вчителями інформатики, математики, фізики – це ті спеціальності, яких мало і яких бракує в наших закладах як міста, так і сільських територій. Поки виходимо з того, що вчителів не підміняють вчителі іншого фаху, а вчителі мають понадтижневе навантаження. Вони мають велике навантаження, а це все рівно втрачається в якості надання послуг.
Але це, сподіваюсь, пані Олено, не просто заробляння грошей, це ж вимушене явище?
– Це не заробляння грошей. На сьогодні це справді вимушене явище в нас в громаді. Директори зверталися і до Волинського національного університету, і до РДГУ. В нас прийшли студенти на індплан і паралельно навчаються, і працюють. Але проблема лишається. Є сьогодні питання медичних працівників, питання обслуговуючого персоналу в закладах – це пов'язано з тим, що на наших територіях зараз оформляють так звані «чорнобильські пенсії» і є відтік кадрів. Саме медичного, обслуговуючого персоналу і частково педагогічного персоналу, педагогічних працівників також.
Продовження буде у наступних публікаціях. Читайте репортаж в газеті "Вісник Полісся".
