Сьогодні, шостого вересня, на подвірʼї Свято-Михайлівського храму новостворена релігійна громада ПЦУ села Жовкині відвідала перше урочисте богослужіння українською мовою. Службу очолили священники Православної Церкви України Вараського благочиння. Журналістка Володимирець.Сity та газети «Вісник Полісся» задала питання прихожанам і священнику щодо емоцій та відчуттів після спільної молитви.
Чудо Архистратига Михаїла в Хонах – одне з найвідоміших церковних неперехідних свят, щороку святкується 6 вересня. У цей день віряни вшановують одного з головних у християнстві ангелів – архангела Михаїла.
Попередньо, в неділю 1 вересня, все село, вся фактично релігійна громада – прихожани сільського Свято-Михайлівського храму проголосували за перехід з УПЦ до ПЦУ.
Тож сьогодні знову люди йшли до церкви. Вишиванки, квіти, біле святкове вбрання – так підкреслили прихожани цю подію.
Очолював службу Андрій Ящук, співслужили Михайло Льода, Йосип Шарко та Віктор Когут.
До прихожан звернувся Михайло Льода, митрофорний протоієрей, настоятель Свято-Миколаївського двопрестольного храму ПЦУ:
«Насамперед хочеться привітати усіх вас зі святом. Бог дав так, що сьогодні Чудо Архистратига Михаїла – у вас Михайлівський храм. Ви зробили маленьке чудо, тому що всією громадою зробили цей свідомий вибір і ввійшли в лоно ПЦУ. Нехай Господь дає сили й благословення, тому що у вас є сильні заступники, покровитель Архістратиг Михаїл. Нехай Господь дасть вам пройти всі останні перешкоди, які стоять на вашому шляху – юридичні та будь-які інші моменти. Але вам немає чого боятися, тому що ви – єдині, а відтак ви – сильні. Дякую за ваш вибір і за цю спільну молитву. Я думаю, що кожне слово ви почули й зрозуміли й мені не треба пояснювати, за що ми молилися і до кого ми зверталися, і що ми казали. Тому що молилися на своїй мові, рідній».
Повністю звернення дивіться у відео репортажі.
«Найголовніше – виховувати в своєму житті, в своєму серці, в своєму побуті – терпіння, любов і прощення. Цими чеснотами людина буде пізнавати мудрість Божу в житті. Сьогодні, коли ми вітаємо цією подією чуда архістратига Михаїла, і наголошувалося в слові священника Йосипа, священника Михаїла, про важливість нашої молитви, про єдність нашої молитви. Обов’язки наставника буду виконувати тимчасово – я. Богослужіння будуть щонеділі, максимально що свят. Наступне богослужіння в цю неділю. На сьогоднішній день у нас є хатинка, де буде звершуватися молитва. Складність для вас – незвично й незручно, можливо для когось. Богослужіння буде на 11 годину – спершу відслужимо молитву в Каноничах, а потім на 11 годину я буду тут. У неділю я розкажу як далі будуть служби, як буде все, обговоримо життя парафії, діяльність парафії, пріоритети, настанови й виклики, які є на сьогоднішній день. Сьогодні, я вітаю нас усіх з цією подією», – зазначає отець Андрій, протоієрей, настоятель Свято-Петро-Павлівського храму ПЦУ села Каноничі.
Після служби поспілкувалася із місцевими жителем та жителькою села.
З якими відчуттями йшли на службу?
– Я вам скажу, що такі відчуття – їх було не багато в житті села. Це було, коли починали будувати храм – така ейфорія була, ейфорія така була, коли збори були і це сьогодні – перша служба, – відповідає пан Володимир.
А як вам, загалом, служба чи все зрозуміло було?
– Звісно, все зрозуміло. Дуже зрозуміла мова, не треба переводити, настрій – благодать Божа, шикарний просто. Всі сміються, не дивлячись, що війна, що горе таке, всі раді. Всі, що хотіли, те і дочекалися. Дякуємо Богу, дякуємо батюшкам, що допомогли, приїхали, підтримали, – долучається до розмови пані Галина.
Загалом, як очікували, як служба пройде: хвилювалися чи не хвилювалися?
– Хвилювалися, так навіть, що не можна передати. Аж мурашки по тілу. Переживали, хвилювалися, щоб пройшло гарно, організовували, як могли, – емоційно розповідає пані Галина.
Як гадаєте, на наступній службі буде більше людей чи можливо менше?
– Зараз, якби був відкритий храм, то було б набагато більше людей. Нам цю проблему вирішити, щоб відкрився храм і все налагодиться, – впевнено відповідає чоловік.
– Люди будуть ходити, всі чекали. Я починала перша кричати ще тут, то батюшка скакав на метр вгору, кричав. Кажу: буде, перейдемо. Господь почув наші молитви, наші прохання і хай нас Господь підтримує, хай Бог допомагає, – додає жінка.
Після богослужіння поспілкувалися з отцем Андрієм.
Пане Отче, з якими думками йшли на службу?
– Насамперед думки направлені до Бога з молитвою за єдність в нашій країні, за наших мужніх воїнів-захисників нашої країни, за жителів громади, за тих людей, які з доброї волі з добрими думками прийняли позитивне рішення приєднатися до Православної церкви України.
Чи радієте, що ще одна громада перейшла до ПЦУ?
– Звісно, що всі священники радіють таким рішенням громадам, тому що показується єдність й сила. Ми бачили в неділю як негативно ставилися священники РПЦ в Україні до нас, до подій громади, до рішення громади й, звісно, що приємно, серце радіє з того, що люди переходять і більше буде молитися за українських мужніх захисників, більше буде підтримки й так має бути – це буде історична справедливість по відношенню до громади.
Як вам по відчуттях сьогодні служба, як прийняв народ?
– Натхненно, приємно, ласкаво й любляче, – коротко й змістовно відповідає священник.
Довідково: Чудо, про яке згадує сьогодні Церква, сталося в IV столітті у місті Хони, які до того називалися Колосами (Колоси були зруйновані землетрусом). Колись ця місцевість була частиною Східної Римської імперії, нині це територія Туреччини. До речі, одне з послань апостола Павла написане до жителів саме цього міста – до колосян. З давніх часів у Колосах стояла церква святого архістратига Михаїла над джерелом цілющої води. Цей храм був споруджений одним із жителів міста на подяку Богу та святому архістратигу Михаїлу за зцілення його доньки від німоти. Упродовж 60-ти років у цьому храмі ніс послух паламаря благочестивий християнин на ім’я Архип. Живучи богоугодно та проповідуючи, Архип навернув багатьох язичників до віри Христової. Це озлобило деяких поган і вони задумали знищити храм, а святого Архипа погубити. Для цього вони викопали канаву, яка з`єднала в одне русло дві гірські річки, і спрямували їхню течію на храм. Святий Архип старанно молився архістратигу Михаїлу, щоби той допоміг відвернути біду. І сталося чудо: явився архангел Михаїл та ударом свого списа відкрив в горі широкий отвір, куди й потекла бурхлива гірська вода. Так, завдячуючи чудесному заступництву архангела Божого, храм залишився неушкодженим. Язичники, побачивши дивне чудо, зі страхом розбіглися. Архип разом з багатьма людьми, які стали свідками тієї чудесної події, прославляли Господа та архістратига Михаїла. З того часу встановлено святкувати той день, у який звершилося чудо через явлення ангела. Коли упокоївся преподобний Архип, його поховали в тому чудесному місці, в Хонах («хонас» – отвір, впадина, розколина), бо там води занурилися в камінь.
