В рамках прес–туру від Харківського прес–клубу на початку вересня 2024 року 12 журналісток та журналістів майже з усіх областей України познайомились з діяльністю Уманської міськради та Уманської громади.
Зокрема, варто детальніше зупинитись на їх досвіді роботи з ветеранами російсько–української війни та родинами військовослужбовців ЗСУ. Як працює влада міста Умань з комбатантами, з їх родинами, як і чому важливо розуміти проблеми соціалізації ветеранів російсько–української війни – в інтерв’ю Людмили Босик, журналістки НСУ, редакторки ТОВ «Володимирецький вісник» з Віктором Вікторовичем Вдовиченком, радником міського голови Умані з військових питань, голови ГО «Незламний дух воїна».
На сьогодні в регіонах України утворюють структурні підрозділи з питань ветеранської політики (самостійні або в складі департаментів чи управлінь соціального захисту), основним завданням яких визначено виконання функцій з реалізації ветеранської політики. А в Умані, Черкаської області, це питання вирішено відносно давно.
Уманська міськрада
Довідково: В травні 2024 року Уряд допрацював Постанову Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань діяльності структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики. Як коментує Мінветеранів, «основна мета постанови: врегулювати питання організації діяльності структурних підрозділів, що займаються питаннями ветеранської політики регіонів, у сфері соціального захисту ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Як пояснює заступник Міністра у справах ветеранів Руслан Приходько:«Сьогодні Уряд ухвалив постанову, яка скерована на посилення ефективної роботи на місцях структурних підрозділів, розбудову інфраструктури ветеранської політики і визначення окремих структурних підрозділів саме з питань ветеранської політики і уповноваження їх конкретними функціями, що дасть можливість більш якісно і структурно та системно працювати в регіонах».
Соціальні установи - на підтримку ветеранів
Делегацію журналістів запросили з–поміж інших локацій і в місце, де розмістилося одразу три установи. І кожна з них в своїй статутній діяльності тотожна питанням соціалізації, реабілітації та комунікації з людьми, які потребують підтримки та адаптації. Мова далі йтиме про «Центр життєстійкості», Ветеранський хаб «Сильні духом» та Реабілітаційний комплекс «Гармонія». Всі ці юрособи в підпорядкуванні міського УПСЗН.
Приміщення в Умані, де працюють три соціальні установи - «Центр життєстійкості», Ветеранський хаб «Сильні духом» та Реабілітаційний комплекс «Гармонія»
За словами нашої супроводжуючої – Людмили Гекалюк, начальниці відділу туризму Уманської міської ради, РК «Гармонія» працював ще задовго до повномасштабного вторгнення. Сюди мають право приходити всі, хто відчуває потребу у спілкуванні, соціальній чи психологічній допомозі.
А з початком повномасштабної війни росії проти України, ця будівля наповнилась людьми по–особливому. На зустрічі з ветеранами та їх родинами сюди приходять працівники Центру зайнятості, структурних підрозділів влади, психологи та представники необхідних для вирішення питань служб.
Тут щотижня проводять «круглі столи» за особистої участі міської голови Умані Ірини Плетньової та радника голови з військових питань та ветеранської політики.
На час нашого візиту тут вже завершувалась така зустріч – у залі було кількадесят чоловіків та жінок з числа ветеранів та їх родин. Мова йшла про лікування та реабілітацію у госпіталях Черкас та місцевих лікарнях, про проблему переїздів та пересувань людей з пораненнями, про комунікацію місцевого РТЦКСП з військовослужбовцями на лікуванні і реабілітації – це питання піднімав один з учасників– ветеранів.
Ветеранська політика Уманської міськради - відповідальність ветерана-держслужбовця
Розмова з Віктором Вікторовичем Вдовиченком, радником міського голови Умані з військових питань (17 січня 2024 року призначений на посаду радника міського голови - авт.), голови ГО «Незламний дух воїна» відбулась по завершенню події. У Віктора четверо дітей, до ЗСУ він пішов добровольцем 25–го лютого 2022 року.
Пане, Вікторе, що відбувалось тут у залі засідань сьогодні і хто його учасники, і які цілі в цієї події? Хто його організатори?
– Сьогодні (розмова записана 06.09.2024 – авт.) відбувається ветеранський хаб «Сильні духом» на базі Реабілітаційного центру «Гармонія». Учасники цієї події ветерани, особи з інвалідністю, отриманою внаслідок війни, військовослужбовці, які зараз проходять службу. Більшість – звільнені зі служби ветерани, які отримали поранення, які отримали інвалідність.
В нас проходив «круглий стіл», на якому обговорюються проблемні питання як осіб з інвалідністю, так і членів їх сімей, питання, що стосуються діток, здоров’я діток. В нас такі «круглі столи» проводяться щотижня. Ми спільно з управлінням праці, я, як радник міського голови з військових питань, я сам ветеран війни – теж особа з інвалідністю. Я є одним із організаторів таких подій.
Віктор Вдовиченко окрім роботи на посаді радника міської голови керує і ветеранською організацією
Віктор у розмові згадав, що до ЗСУ пішов, коли побачив, що росіяни йдуть до Києва. Залишив вдома чотирьох дітей і дружину.
– Я пішов добровольцем і, коли повернувся, стикнувся з тими проблемами, які ми щойно обговорили. Тому я максимально хочу, щоб хлопці з ними не стикалися, якщо стикалися, то було максимальне вирішення цих проблем і налагоджений був механізм вирішення. Тому ми збираємо ці «круглі столи» із представниками влади, банків, Центру зайнятості, громадськими діячами, бізнесменами – вони перед вами були на зустрічі, роботодавцями, які запропонували свої послуги безпосередньо. Ми стараємось максимально налагодити оцю співпрацю і вирішити оцей ряд проблемних питань.
В числі членів ветеранської спілки на сьогодні є сімдесят осіб. І вони всі – ветерани з бойовим досвідом. На практиці – Віктор з’єднав ланки, які у більшості органів місцевого самоврядування досі діють окремо або недостатньо тісно.
Влада–громада–ветерани: формула діяльності в питаннях ветеранської політики в Умані
– В нас є громадська організація ветеранів війни, яку я теж очолюю – «Незламний дух воїна». Профілями цієї організації, так само при співпраці цього хабу, є соціалізація. Соціалізація яким чином відбувається: працевлаштування, психологічна допомога, ми так само запрошуємо психологів. Є психологи, які працюють в місті Умань з педагогічного університету, є з кафедри психології, яка безпосередньо займається цими проблемними питаннями. Максимальна допомога хлопцям – ми стараємось максимально всіх витягувати, знаєте, щоб він не сидів вдома. Це важливо. Тут є хлопці, ви, до слова, можете потім, якщо вам буде цікаво, запитати, яких я особисто витягнув з проблем після демобілізації, – розказує Віктор Вдовиченко.
Зі слів співрозмовника, він сам на собі пережив складність повернення у цивільне життя – «сидів вдома, вживав алкоголь, робив якісь такі недобрі речі відносно себе і своєї сім’ї». Саме розуміння проблеми повернення в суспільство ветеранів, здебільшого з фізичними і психологічними травмами кожного, дасть можливість знайти правильний підхід для надання допомоги в адаптації і лікуванні цих травм.
– В нас також проводиться велика робота з дітками, з родинами як ветеранів російсько– української війни, так і з родинами загиблих і безвісти зниклих військовослужбовців ЗСУ. Для них проводиться табір «Мультиспорт» – ми зробили на центральному стадіоні за підтримки міської голови такий масштабний спортивний захід для діток військових, членів сімей загиблих і сімей і ветеранів, і безвісти зниклих. В нас в місті активно проводиться робота щодо соціалізації цих сімей, – перераховує заходи Віктор Вікторович.
Ініціатива, за його словами, йде від влади і від громадської організації – комунікація між міською головою і громадською організацією.
Управління соцпраці дуже багато проводить різних заходів і співпрацює з ветеранською організацією:
– Безпосередньо співпрацюємо з Центром зайнятості міськрайону, який максимально йде назустріч. От, наприклад, хлопці, які з інклюзіями, їм особисто працівник цього закладу шукає працевлаштування, наприклад, охоронником. Ця робота не пов’язана з фізичними якимись навантаженнями і людина інклюзією може виконувати.
Отже, влада і ветеранська організація в колаборації працюють з кожним випадком окремо – беруть і конкретно по кожній особі окремо підбирають максимально можливі варіанти працевлаштування чи занять, що їм підходять.
В Умані вже планують реалізовувати нові рекомендації Мінветеранів і відкривати «ветеранський простір»
Віктор Вдовиченко розказав про плани щодо наближення послуг до веретанів та їх родин:
– Ми зараз за підтримки міської голови будемо відкривати перший в області ветеранський простір, в нас є проєкт. Що передбачається? Це буде простір, де сім’ї ветеранів зможуть отримати так само як і ветерани, військовослужбовці, всі ті категорії, які дотичні до тієї ситуації яка зараз є в країні, вони зможуть отримати юридичну допомогу, вирішення питань, що стосуються виплат, якісь спірні питання з військовими частинами, психологічна допомога буде так само, буде цілий комплекс розвитку для діток, дитячий майданчик, конференц–зала.
От, наприклад, ви приїхали до нас в гості – ми зможемо вас прийняти, буде зала чоловік на шістдесят. Цей простір буде спрямований на те, щоб максимально соціалізувати військових і максимально провести якісні проєкти, і якісь задачі виконати, які для цього потрібні.
Я теж повернувся після поранення в 2023 році і, нажаль, так якось вийшло, що ти залишаєшся сам із собою, і сім’я твоя. З цього стану як я виходив: з сім’єю, з роботою, соціалізацією. Тому я й ці проблеми максимально вживляю в діяльність на посаді радника питань ветеранської політики в місті, щоб вони працювали. Зараз можу сказати, що на власному досвіді це все прожив і тому пропрацьовую те, з чим зіткнувся, коли звільнився.
Ветерани ЗСУ ще довго повертатимуться в цивільне життя, несучи з собою всі травми війни
Віктор Вдовиченко озвучив поради й іншим громадам щодо комунікацій з ветеранами війни, які повертаються і ще довго повертатимуться в цивільне життя, несучи з собою всі травми війни:
– Я хочу побажати максимально налагодити співпрацю з військовими, з ветеранами, з членами сімей для того, щоб було розуміння, що війна все рівно колись закінчиться, але повернеться дуже великий обсяг людей з колосальною кількістю проблем. Для того, щоб не було потім конфліктів і гострих зіткнень.
Коли всі повернуться, і всі скажуть: «а нам що робити?», то для цього вже треба максимально бути готовими і зараз вже реалізувати проєкти з адаптації, програми. І, найголовніше, – мотивація тих людей, які будуть цим займатися. Якщо людина не буде мотивована цією роботою, то нічого з цього не вийде, відверто вам кажу.
Запитую у ветерана-держслужбовця й про його власну мотивацію: «Що ж Вас мотивувало до стійкості в цивільному житті, Ви ж комісувалися – то хто допомагав соціалізуватися?»
– Я скажу відверто, 99% соціалізації в суспільство, – це сім'я. Бо, якщо в тебе немає підтримки в сім’ї, повірте мені, ти стаєш закритий і дуже важко прийняти чи шукати підтримку. Наприклад, ти приходиш – в тебе вже є недовіра до чиновників чи влади. Тому, якщо ти повернувся з війни і в тебе нема підтримки в родині, ти не можеш довіряти й чужим людям, – щиро констатує власне пережите ветеран.
Важливим правилом є розуміння алгоритму взаємозв’язку ветерана і його родини з соціумом
Коли повертається з війни ветеран, перша допомога – це підтримка родини: жінка, діти, батьки, сестри, брати. Далі Віктор Вдовиченко перерахував подальші кроки адаптації. Про них він розказав радше для всіх, хто поза війною, для тих, хто зустрічає вдома, в громаді, в установах ветерана – як його зрозуміти і допомогти.
– Після цього вже буде другий етап, період адаптації – десь до пів року. Повертаєшся, десь шість місяців ти не можеш зрозуміти, як тобі дальше жити, що тобі робити, і куди тобі рухатись. Тут має бути постійно родина. Потім – такі організації, куди ти зможеш прийти і зустріти своїх побратимів, в яких такі самі проблеми, як в тебе.
Нажаль, така правда, що всі практично з однаковими проблемами що в родині, що на роботі, що по здоров’ю. Бо повертаються як не з інвалідністю, то якісь каліцтва, якісь хвороби на ґрунті психіки чи фізіології. Така правда війни, нажаль!
Ми здобуваємо незалежність нашої країни такими тяжким способом, тому першочергово це підтримка сім'ї, потім підтримка громадських організацій, міської влади і організація усяких програм ветеранської політики.
Головне – витягнути себе з війни, з цілодобових згадок і думок про кінець життя
Пане Вікторе, з Вашого досвіду які меседжи побратимам, ветеранам і ветеранкам звільненим, які вже із ПТСР, із фізичними травмами, із втратами сімей, із нерозумінням сім’ї. Давайте про тих людей, яким зараз потрібна порада: як їм витягнути самих себе з ями деградації, як жити тим, хто лишилися сам-на-сам зі світом, де мало розуміння? Відповідь звучала упевнено:
– Головне – витягнути себе з війни, з цілодобових згадок і думок про кінець життя. Давайте будемо чесними – життя ж на цьому не закінчується? Ти повернувся з війни і ти маєш певні вади, маєш проблеми зі здоров'ям.
Тож маєш максимально взяти себе в руки, опанувати свою безпорадність. Я ж робив це так само. Якщо ти вижив на війні – то ти повинен, зобов’язаний вижити тут і на власному прикладі показати стійкість.
Радник керівниці Уманської міськради з військових питань знову повернувся до акцентів важливості ветеранської спілки – до 70 чоловік в організації ГО «Незламний дух воїна». Віктор зазначає, що чимало побратимів спілки мені мотивуються його прикладом. Багатьом побратимам Віктор особисто допоміг: комусь юридично, комусь якоюсь порадою, комусь знайшли грошові кошти, допоміг закрити певні проблеми:
– Все, що ми тут маємо напрацьоване, – це кропітка робота. У нас багато докладено зусиль, щоб ветеранів затягнути в цей простір. Бо ветерани – це дуже закриті люди, які не мають довіри ні до кого, тим паче до влади. І це проблема в цілій країні. Я не знаю, з чим це пов’язано і хто в цьому винен, але така проблема є.
Подай руку ветерану, бо всі ми пов’язані цією трагічною ситуацією в країні
Ветеран-чиновник дав кілька порад з власного досвіду і досвіду ветеранів-побратимів для цивільних людей, які зустрічають в громадах ветеранів і для самих ветеранів, які повертаються з фронту:
- «Коли ти повертаєшся з війни, треба максимально стати на ноги і стати прикладом для інших, бо є, наприклад, хлопці, які повертаються і морально слабші за тебе».
- «Максимально подати руку ветерану, бо всі ми пов’язані цією трагічною ситуацією в країні».
- «Максимально брати себе в руки і рухатися далі – будувати нову державу, бо ми на цю війну пішли заради того, щоб захиститися по–перше від російського агресора, по-друге – збудувати нову незалежну державу без корупції. І ми до цього теж рухаємось».
- «Максимально залучати ветеранів, які мають належну освіту до органів державної, місцевої влади, до ветеранських та соціальних програм. Є хлопці, які без руки, без ноги, але в нього дві-три освіти і він може бути кориснішим урядовцем, аніж цивільний працівник чи працівниця».
За словами радника і голови ветеранської організації Віктора Вдовиченка, до нього багато приходило демобілізованих військовослужбовців ЗСУ зі словами відчаю: «я хочу назад повернутися», «я тут не можу себе найти», «в сім’ї проблеми», «жінка не хоче зі мною жити, бо я повернувся не такий, який був до війни».
– Всі люди вже не будуть такими ж, як до війни. Навіть я повернувся не такий, але на цьому життя не закінчується. Наша міська голова вже працевлаштувала двох ветеранів – один працює в міські раді на керівній посаді, другий працює в управлінні соціального захисту. Коли приходять ветеран в те ж саме управління праці – він вже приходить такий, як їжак, налаштований там всіх бити. І він приходить, а там працює такий самий ветеран, як і він. Тоді люди по іншому спілкуються, – каже Віктор.
Як радник міської голови з військових питань, Віктор зазначає, що дуже багато конфліктних ситуацій з військовими в міській раді відбувається, бо всі приходять злі на міську раду, на владу, на державу. Є бар’єр? Є. Але, коли до них звертається чиновник, який теж пережив те саме, що й відвідувач, був в бліндажі, бачив загибель побратимів і був поранений, то ветерани почують його з пів слова. І Віктор запевняє, що 90% проблем комунікацій і саме ж звернення може вирішитися одразу на місці.
Ветеранам - роботу і підтримку: пріоритети влади Умані
«Наразі Мінветеранів запустило проєкти набору людей на фахівців у громадах. Як в Умані плануєте реалізовувати цей проєкт – чи буде набір, чи ви вже визначили представника чи представницю?» – питаю у співрозмовника.
– З Мінветеранів в нас безпосередньо налагоджена робота як міської голови, так і нашої громадської організації. Ми плануємо віддати першість кандидатур ветеранам і членам їх родин, які мають безпосередній досвід спілкування з ветеранами. Якщо не набереться потрібна кількість людей на ці посади, тоді вже будуть відбиратися люди, які мають бажання займатися цим.
Але, – уточнюю, – згідно з протоколом проєкту та алгоритмами, відбирати буде все– таки влада, то чи не буде це помилковим чи суб’єктивним рішенням керівника і призначено когось «зі своїх» на ці посади, на Вашу думку?
– Я не знаю, як в кого, але у нас буде першочергово надаватися можливість працевлаштування на посади, пов’язані з вирішенням ветеранських питань, безпосередньо ветеранам і членам їх родин, бо це й позиція також міської голови, – коротко і категорично заперечив Віктор Вдовиченко.
Якщо програма Мінветеранів почне працювати в Уманській міськраді, то відразу в конкурсних умовах, за словами радника з військових питань, буде прописано, що це мають бути ветерани ЗСУ, які звільнилися і члени їх родин. Пріоритет буде надано тим, хто захоче працювати – члени родин загиблих, безвісти зниклих, які мають бажання і мотивацію, і мають належну освіту.
По завершенню розмови з Віктором Вікторовичем Вдовиченком, радником міської голови Умані з військових питань, головою ГО «Незламний дух воїна», на вулиці задала кілька запитань щодо затребуваності ветеранських просторів і таких установ чоловіку, який був учасником «круглого столу» того дня.
Колаборація влада-громадськість працює - є результати
Володимир з Умані. Був мобілізований в ЗСУ в перший день повномасштабного вторгнення. Нині ветеран, звільнений по здоров’ю. Служив у 72–й та 75–й ОМБР.
– Такі зустрічі багато дають корисного, – каже Володимир. – По-перше, побачити побратимів, побачити хлопців, бо не завжди є можливість їх в місті побачити. І так, загалом, дуже багато інформації цінної. Може щось десь не запоминається зразу. То тут підкажуть. І практична допомога тутнадається. Розмова з психологом та, навіть, розмова з хлопцями – вона дає психологічне розвантаження, не почуваєш себе одиноким.
Досвід Уманської міськради з питань реалізації ветеранської політики вартий уваги
Однозначно досвід Уманської міськради з питань реалізації ветеранської політики вартий уваги. Якщо взяти до уваги, що у Вараському районі також є діюча ветеранська спілка, активні волонтерські спільноти і сотні родин військовослужбовців, є багато ветеранів, які повернулися з війни і досі не працевлаштовані, то цей досвід може стати алгоритмом для дій. Принаймні, хочу сподіватись, що це питання в нашому регіоні, в громадах Вараського району, не втопиться вчергове в бюрократії і «кумівстві».
Запровадження нового підходу до реалізації ветеранської політики, як зазначає Мінветеранів, забезпечить можливість виконувати функції з реалізації ветеранської політики вже створеними самостійними ветеранськими підрозділами та не перешкоджатиме виконанню цих функцій органами соціального захисту населення, які продовжують виконувати функції з реалізації ветеранської політики. Розширення інфраструктури органів, які реалізують ветеранську політику, зокрема, шляхом створення відповідних структурних підрозділів, сприятиме тому, що органи державної влади, задіяні в системі реалізації ветеранської політики, стануть більш ефективними, прозорими та доступними для ветеранів війни, членів сімей загиблих оборонців, та головне – відповідатимуть на потреби та запити кожного та кожної. Зазначене покликане зробити комфортним шлях повернення ветеранів та ветеранок до цивільного життя на будь–якому етапі: від отримання окремих послуг соціального характеру до ефективної підтримки та взаємодії між органами державної влади та ветеранами, що є актуальним як в умовах війни, що триває, так і в післявоєнному періоді.
Фото та відео авторки. Поширення та використання матеріалів - лише з зазначенням автора та посиланням у перших абзацах тексту.
