Тук-тук-тук – стукають колеса потяга, що прямує до станції Рафалівка, мальовничого селища в Рівненській області. Цей стукіт у ритмі вальсу змушує моє серце пританцьовувати, а думки летіти високо-високо в небо.
Сьогодні я чекаю уявного гостя моєї малої Батьківщини. Дуже хочу познайомити його з цікавими людьми мого селища. Вважаю, що саме люди – основна прикраса, колорит, креатив будь-якого населеного пункту.
Селище із славною історією
Два асфальтних заводи, хлібопекарня, лісгосп, великий пункт заготівлі зерна, сільгосптехніка, сільгоспхімія, молокозавод, м’ясокомбінат, коптильня для риби та м’ясних продуктів, районне технічне підприємство, меблева фабрика, готель, кінотеатр, школа-інтернат, пологовий будинок. І в кожній установі – цікаві люди. Працювали… Бо цих організацій вже немає. Шкода.
Слава Богу, що цікаві люди в Рафалівці були, є й будуть. У цьому навіть не сумніваюся.
Кого ж чекаю? Хто ж іде до мене на гостину? Хочу, щоб приїхав молодий хлопець: розумний, симпатичний, спортивний. Ура! Знаю-знаю, з ким його познайомлю!
Перше, що видає «дядько Гугл», коли питаєш у нього про рідну Рафалівку, – це відео стадіону та футбольних ігор на ньому. Не біда, що розташований він, можливо, не в зовсім зручному місці: навколо одноповерхові житлові будинки, у вікна яких було б легко влучити м'ячем, якби не захисні сітки. А ще тут є просторе футбольне поле із системою автоматичного поливу, адміністративна будівля, оснащена сучасною технікою, затишні роздягальні для гравців. Навколо ігрового майданчика розміщені зручні, яскраві сидіння для глядачів.
Неймовірна гордість переповнює мене за те, що рафалівську футбольну арену Рівненська обласна федерація футболу назвала найкращим футбольним полем області.
Знайомлю свого гостя з президентом футбольного клубу Рафалівки.
Будував стадіон власними руками
Василь Володимирович Дацький – молодий, амбітний підприємець. Людина, яка зробила себе сама. Цього чоловіка в селищі знають усі. Хтось йому заздрить, хтось не розуміє, а хтось боготворить. Одне, в чому погоджуються рафалівчани – що Василь Дацький вкладає душу в те, що любить. Він намагається допомогти кожному, хто цього потребує й живе без «корони», яку так часто люблять надягати на голови урядовці.
Ще змалечку закоханий у футбол хлопець мріяв про сучасний стадіон, на якому спортсменам приємно було б шліфувати спортивну майстерність. Зараз Василь Володимирович усміхається, коли пригадує це поле й себе на ньому дитиною.
Минав час, але вже дорослий чоловік не зрікся своєї мрії. Разом із братом Юрієм вкладали й вкладають у рафалівське футбольне поле власні кошти. Роблять це й досі, бо планів для покращення спортивного поля у братів багато. Раніше шукали фінансової підтримки у місцевих підприємців, влади. Але зрозуміли, що найбільшу підтримку нададуть ті, хто разом із ними в дитинстві «бив шкіряну кулю».
Саме друзі й товариші допомагали зводити будиночок для адміністрації стадіону, роздягальні, монтували стільці для глядачів й дбали про травичку на полі. Зате тепер приймають у себе гостей із усієї області.
Усі ігри озвучує професійний коментатор. Приблизно двічі на місяць стадіон збирає сотні глядачів, які «хворіють» на гру в шкіряного м’яча. Кожен матч на рафалівському стадіоні – це справжня феєрія. Любителі футболу радіють, що можуть дивитися улюблену гру не лише по телевізору, а «вживу». Дорослі чоловіки кричать на стадіоні, мов діти, забуваючи про свою керівну посаду і дружину, яка заборонила «позорити сім’ю».
Малеча і підлітки теж з нетерпінням чекають кожної гри. Щиро вболіваючи на футболі, вони переконуються, що спорт – це круто, і мріють колись стати схожими на «того хлопця, який забиває такі божевільні голи». Усі приходять сюди, щоб емоційно перезарядитися. І навіть ті, кого не можна назвати фанатами футболу, щасливі, що в селищі з’явився такий об’єкт інфраструктури.
Президент клубу і фанат футболу
І все це завдяки цьому високому худорлявому хлопцю, який кричить на матчах найголосніше, вболіває за команду найбільше й любить футбол найсильніше.
Василь Дацький подарував Рафалівці справжній скарб, який об’єднав спортивну громаду. Стадіон із чудовим газоном футбольного поля став візитною карткою селища, шматочком Європи у поліській глибинці. Тут сотні молодих людей отримали путівку у світ професійного футболу.
Василь Дацький, президент ФК «Рафалівка», відшуковував самородків по всій області, стимулював футболістів морально й матеріально. Він постійно поруч із командою й кожним окремим гравцем.
Коли спілкуєшся з Василем Володимировичем, чітко усвідомлюєш: люди для нього набагато важливіші за численні блискучі та дорогі кубки та стоси грамот і дипломів, які тихенько спочивають на поличках в адміністративному корпусі стадіону. Хвалиться президент Дацький людьми, а не металом і папірцями.
А я хвалюсь уявному гостю, який приїхав до мене, тим, що в нашій Рафалівці є такі люди, як Василь Володимирович Дацький. Простий, крутий хлопець, який не чекає подяк і орденів від влади, а робить все для того, щоб змінювати світ на краще.
Софія Бабік, Рафалівка.
