Багатьох сьогодні обурює низька українська зарплата і манить висока європейська. Навіть працівників освіти, в яких, за даними статистики, заробітна плата є на 1,5% вищою від середньообласного рівня і складає 9 тисяч 329 гривень, на літо їдуть на підзаробіток до Польщі або в Чехію.
Але чи так усе погано у нас в районі із офіційними заробітками? Скільки можна заробити у районі? Ми вирішили трохи дослідити місцевий ринок праці на Володимиреччині, використовуючи при цьому дані з відкритих джерел.
Робота в газетних оголошеннях
Із впровадженням безвізу з Європейським Союзом практично зникли оголошення «шукаю роботу», і значно побільшало «пропоную роботу».
Так, якщо брати підшивку районної газети «Володимирецький вісник» за червень 2017 року (до введення безвізу), то в рубриці «Робота» налічувалось 9-11 оголошень про вільні вакансії від працедавців. Переважно пропонували роботу продавцям, робітникам і техперсоналу.
У червні 2019 року в рубриці «Робота» вже налічувалося 17-19 запрошень на роботу. Роботодавці найбільше шукають також продавців, фахівців (водіїв, перукарів) та робітників. А також у кожному номері обов’язково є запрошення на роботу за кордоном.
Кількість безробітних і офіційні вакансії
Водночас, як повідомляє райвідділ статистики, кількість зареєстрованих безробітних, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості району, на кінець травня 2019 року становила 504 особи. З них 48,2% – жінки, 26,8% – молодь у віці до 35 років. При цьому кількість вакансій, заявлених роботодавцями до Державної служби зайнятості, на кінець травня 2019 року становила 78, а на одну вакансію претендувало 6 безробітних.
Доречно вказати, що розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного у травні 2019 року становив всього 1963 гривень, і це лише 47% від мінімальної заробітної плати (4173 грн).
Цікаво, що кількість зареєстрованих безробітних, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості району, з 2017 по 2019 рік приблизно однакова і залишається приблизно у межах п’яти сотень осіб. Прикметно, що жінки і молодь легше знаходять собі роботу. Так, за даними районного відділу статистики, на кінець листопада 2017 року на Володимиреччині офіційно налічувалося 489 безробітних. З них 55,6% – жінки, 37,8% – молодь у віці до 35 років.
Зрозуміло, що вакансій після відкриття кордонів з ЄС у районі побільшало, тобто внутрішній ринок праці потребує робочої сили. Так, кількість вакансій від роботодавців на кінець листопада 2017 року становила всього 12. При цьому на одне вільне робоче місце претендували 41 особа.
У травні 2019 року, нагадаю, було 78 вільних робочих місць, але при цьому на одне робоче місце претендує лише лише 6 безробітних.
Це дійсно свідчить про відтік населення працездатного віку на заробітки за кордон.
За мінімалку працювати ніхто не хоче
Чому ж ці вакансії не заповнені тими, хто шукає роботу? Адже, як уже зазначалося вище, на заробітки за кордон поїхали далеко не всі, і безробітних, які стоять на обліку біржі праці, навіть трохи побільшало.
Що насправді шукають люди, які перебувають на обліку й отримують допомогу з безробіття? Відповідь проста: за мінімалку працювати вже ніхто не хоче. Особливо кваліфіковані працівники, на яких є попит за кордоном. Більшості людей із вищою освітою, які втратили роботу, доводиться перенавчатися, щоб отримати нову спеціальність.
Чимало з них їдуть на некваліфіковану роботу за кордон – бо там начебто більше платять. Більше за українську мінімалку – це точно.
Але чи зможете ви 12 годин на день стояти (не сидіти!) за станком або ліпити вареники і пельмені з 15-хвилинними перервами на обід і туалет, отримуючи за це 10 злотих за годину? При таких умовах праці в день можна заробити 700 гривень – але ноги в багатьох пухнуть, загострюються всі хронічні хвороби. Плюс не забувайте про витрати на харчування і проживання за кордоном – а це набагато більша стаття видатків, ніж в Україні.
Реклама
Хоча якщо говорити чесно про кращі умови, адекватні виробітку премії, відпустки, соціальний пакет та інші вигоди офіційної праці за кордоном, то таке трапляється нечасто. Звісно, для тих, хто потратиться на робочу візу і працює в Євросоюзі по півроку і більше, це все є. А от для трудових мігрантів, які їдуть за кордон пропрацювати по «туристичній візі», на 90 днів, все зводиться до банального «пощастить – не пощастить». І для більшості заробітчан там рабські умови праці.
То чи варто їхати працювати у Польщу «на пана» за 7-8 злотих на годину (це приблизно 50 гривень, або 500 гривень за 10-годинний робочий день)?
Зарплати в районі не менші, ніж у Польщі
Звісно, Адже сьогодні і на Володимиреччині можна знайти роботу, де платять не середню зарплату по області (вона складає 6100 гривень, або 254 гривні в день, за даними Рівненського обласного центру зайнятості), а тих же 10 тисяч гривень (або 416 гривень за 8-годинний робочий день)?
Скажімо, у групі «Заболоття активне» у Вайбері підприємство «Флорія Україна» на квіткові оранжереї по вирощуванню гербер у тому ж Заболотті запрошувало квіткарок із зарплатою 10 тисяч гривень.
Ветлікар в одному з ветеринарних магазинів Володимирця в день отримує 600-700 гривень, а працює по схемі «2 дні робочих – 1 вихідний».
А фірма ВІНС із Вараша водіям категорії Д (автобуси) пропонує роботу на рейсовому автобусі сполученням «Київ – Кузнецовськ» за 10-15 тисяч на місяць.
Сімейні лікарі в амбулаторіях загальної практики району, за інформацією головного лікаря Володимирецького центру первинної медико-санітарної допомоги Олександра Волочнюка, взагалі отримували за перше півріччя 2019 року в середньому більше 16 тисяч гривень. А в популярних лікарів зарплата – більше 20 тисяч гривень!
То чи варто шукати заробітчанського щастя за кордонами?
При цьому ти працюєш недалеко від дому, по більш-менш нормованому графіку, ночуєш дома, бачиш сім’ю і маєш трудовий стаж та соціальний захист.
Тобто для безробітних на Володимиреччині часто питання далеко не в зарплаті і не в проблемі працевлаштування.
Біржа потрібна для соцвиплат. Поки що
Уже давно не таємниця, що переважна більшість тих, хто перебуває на обліку, насправді мають на меті отримання грошової допомоги та права на субсидію, а час «на біржі» також зараховується у робочий стаж.
У встановлені дні вони приходять відмічатися у службу зайнятості, мають при цьому неофіційну роботу і під будь-яким приводом відмовляються від пропонованих вакансій, бо їм так вигідніше.
Чи завжди так буде? Мабуть, ні.
Уже зараз ідуть перевірки доцільності соціальних нарахувань і реальних, а не задекларованих доходів у тих громадян, які отримують соціальні виплати по безробіттю і допомоги від держави. Шукають майно, приховані статки, і звісно, автівки, які часто зареєстровані на родичів. Тобто з часом родина безробітного, яка має земельний пай, трудиться в теплиці і їздить на «Мерседесі» комерційного призначення, втратить право на допомогу по безробіттю. Теж стосується і віруючих, які, буває, жодного року за все життя не відпрацювали офіційно (тобто не сплачували податків) – але користувалися всіма пільгами і допомогами від держави.
Як бути, щоб не їхати на Польщу при втраті роботи?
Звісно, зараз недостатньо лише вчасно платити зарплатню. Ринок праці змушує вкладати більше у виробництво і створювати кращі умови для працівників: комфортне робоче місце, забезпечувати соціальним пакетом, виплачувати додаткове матеріальне заохочення тощо. І, безумовно, не економити жорстко на зарплатні. Бо завтра нікому буде працювати, а найбільш затребуваними стануть пенсіонери та люди з обмеженими можливостями.
І, певно, настали часи, коли неможливо усе життя пропрацювати за однією спеціальністю, навіть регулярно підвищуючи кваліфікацію. Тобто треба не чекати кращих часів, а вже зараз роботодавцям освоювати нові виробничі ринки, а персоналу – не боятися освоювати супутні професії, щоб заробляти вдома, а не на чужині. Така ж тенденція і в Європі, тобто багатьом доводиться перенавчатися.
Скажімо, якщо через введення міжрайонних префектур відбудеться скорочення районних державних адміністрацій, то куди діватися вивільненим державним службовцям? Чи не краще, поки цього ще не сталося, освоїти нову спеціальність, отримати іншу професію або й взагалі перекваліфікуватися у приватного підприємця?
Не бійтесь розширювати свої горизонти – і тобі безробіття вас не буде лякати! А робота на Володимиреччині є. Вона не менш прибуткова і точно більш престижна, ніж десь на заморських заробітках.
