Бойове хрещення гранатометник з Рафалівки отримав на Донеччині

Володимирець.City

14 грудня 2024 07:00

Знайомтесь із Віталієм, більш відомим за псевдо "Малий". Чому "Малий"? Бо зріст усього 170 см. Проте мужність цього чоловіка вимірюється не сантиметрами, а вчинками. Історію Віталія на псевдо "Малий" з Рафалівки розповіли в пресслужбі Рівненського обласного ТЦК та СП в рубриці "Герої серед нас".

Народився Віталій у селищі Рафалівка Вараського району Рівненської області. Жив, як багато хто: навчався, працював, будував плани. Спершу працював фахівцем обліку товару, передаючи знання іншим. Згодом трудився монтажником у телекомунікаційній компанії "Київстар". Як і багато українців, поїхав за кордон у пошуках кращих можливостей.

Фото: Рівненський обласний ТЦК та СП

Однак повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році змінило все. Уже 15 березня того ж року Віталій долучився до лав ЗСУ. Став гранатометником у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.

Його бойове хрещення відбулося на Донеччині. Богоявленка, Шевченко, Волноваха, Вугледар... Це були місяці запеклих боїв. Найтяжчим для Віталія став штурм, коли ворожа граната влучила в окоп. Віталій отримав серйозні поранення та контузію. Але бій вистояли. Головне, за словами "Малого", що всі побратими лишилися живими: "Штурм почався десь о п'ятій вечора, – поринув у гіркі спогади "Малий". – І майже одразу ворожа граната залетіла в окоп. Вибух. Я нічого не чую й не відчуваю. Згодом розумію, що бій триває далі. Нас безперервно атакували аж до опівночі. Нас закидали гранатами, палили... Так, просто палили, щоб ми згоріли живцем. Але штурм було відбито. Ми вистояли. Ну, як ми?! Мої побратими. Адже я нічим не міг допомогти, був поранений і отримав контузію. І вже аж після опівночі нас, поранених, змогли евакуювати... Найголовніше, що за цей бій ми не втратили нікого. Лише були поранені, але всі – живі."

Нас закидали гранатами, палили... Так, просто палили, щоб ми згоріли живцем.

Реабілітація була довгою. Навіть сьогодні Віталій ходить на милицях. Але це не завадило йому продовжити службу. З літа 2023 року він працює у взводі охорони Вараського районного ТЦК та СП.

"Найбільше сподобалося, що на війні всі, як одна родина. Дуже дружні. Допомагають один одному. Я відчув себе у великій сім’ї, де всі стояли горою один за одного. Звісно ж, було й багато кумедних ситуацій – ми знаходили час, щоб посміятися. Ми жили життям. Яким могли, але жили," – розповідає Віталій.

Ми жили життям. Яким могли, але жили.

"Малий" не засуджує тих, хто боїться йти захищати країну. Він теж боявся. Але зробив цей крок і не пожалкував, адже поряд завжди були надійні побратими.

Сьогодні Віталій сповнений енергії та мрій. Його нова мета – знайти свою другу половинку.

За інформацією пресслужби Рівненського обласного ТЦК та СП.

Де знайти інформацію Володимирець.City: