"Серйозно? Ви вмієте шити?" – саме з цього запитання почалася одна з історій волонтерської допомоги нашим землякам, Захисникам. Мова йде про володимирчанку Віру Ковальчук, яка своє хобі перетворила на корисну допомогу.
Одна з володимирецьких майстринь-волонтерок, яка сьогодні шиє антитепловізорні плащі та гетри для військових, пригадала і розказала, як колись, ще в дитинстві, вчилася шити. Віра Ковальчук розказала про дитинство, швейну справу та волонтерство.
Це було у 5-6 класі, коли вона, спостерігаючи за мамою-швеєю, переймала навички крою та пошиття. Згодом, у 7 класі, мама Вірі довірила роботу – кроїти підкладку для валянок та зшивати її вручну. Відтоді шиття стало для Віри захопленням і, навіть, додатковим заробітком.
"Шиючи зараз антитепловізорні плащі та гетри, я й справді замислилась: коли ж саме я навчилася шити? Мабуть, це був клас 5-й чи 6-й... Моя мама була швеєю-самоучкою й шила все для своїх подруг, з якими разом працювала в колгоспі. А я дуже хотіла навчитися шити, тому намагалася якнайчастіше стояти поряд і дивитися, спостерігати за рухами мами, яка шила. Вона ж мене, бувало, й проганяла від себе й відправляла вчити уроки.
А ще вона думала, що я там стою тільки для того, щоб слухати їхні новини (бо ж були такі дні, коли в кімнаті було до 10 жінок). Звичайно, я йшла в іншу кімнату для виконання домашніх завдань (а вони були як із основної школи, так і з музичної), але знову поверталася до ролі спостерігачки за шиттям мами.
І ось воно диво: у 7 класі мама мене взяла в свої помічниці. Я вже кроїла підкладку для пошиття суконних валянок, накладала вату. Після зшивання мамою двох половинок я голкою вручну зшивала підкладку й вивертала готовий виріб. Яке ж це було щастя!" – ділиться спогадами волонтерка Віра Ковальчук.
Пізніше пані Віра навчилася й кроїти та шити постіль, халати, плаття, спідниці. Під час декретних відпусток хобі ставало заробітком.
"Була в мене спочатку ножна швейна машинка, а потім я придбала ще й електричну, щоб швидше це все робити", – розповідає швея.
Своє життя Віра Ковальчук присвятила освіті - має вищу педагогічну освіту, працювала методисткою в колишньому районному "райвно", має родину, згодом вийшла на заслужений відпочинок, працює нині в косметичному бізнесі.
Справжнього сенсу вміння кроюта шиття набуло після 24 лютого 2022 року. Відтоді жінка постійно допомагає місцевим волонтерам та підтримує земляків у ЗСУ: шиє розвантажувальні жилети, аптечки, плащ-намети, мішечки для сухпайків, госпітальні труси, прапори, тактичні ноші й навіть антитепловізорні плащі.
"Як же хочеться шити для наших Героїв уже для життя під мирним небом України", – зізнається волонтерка.
Вона закликає всіх, хто має хоча б базові навички, долучатися до допомоги: шити, в’язати, донатити. Адже кожна дія наближає нас до Перемоги над російським окупантом, який вдерся віроломно в Україну.
"Приклад незламності та віри в перемогу. Завжди відгукуєтесь на всі запити", – так про волонтерку-швею каже волонтерка Наталія Мазур.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес клубу
Де знайти ще інформацію від Володимирець.City: Сайт Facebook Instagram YouTube Telegram Twitter
