Маленьких волонтерських справ не буває – знають у Красносіллі

Володимирець.City

04 лютого 00:30

Колектив Красносільського ліцею разом з батьками три роки активно працює для підтримки ЗСУ, зокрема і своїх земляків, тому що кожне діяння наближає нас до бажаної перемоги над росіянами-окупантами. Як це ми робимо і що думають діти про війну і волонтерство.

Зібрані кошти перетворюємо у дрони, збір продуктів, засоби гігієни. Все зібране передаємо у Володимирецький волонтерський центр ветеранської спілки, керує яким Наталія МАЗУР. Вона подякує кожному. І неважливо, що ви принесли чи привезли: засоби гігієни чи листівки, продукти харчування чи сплетену сітку.

Фото з архіву закладу

Слід зазначити, що у Красносільському ліцеї систематично організовуються різні благодійні акції: «Прапорці для саперів», «В’язання незламних», «Збір пластикових кришок», «Наділи монетки суперсилою», створення мотиваційних листівок для військових ЗСУ «Ви сила і мужність України», «Благодійний ярмарок», «Зігрій Захисників» (виготовлення окопних свічок), пошиття нош та інші. До усіх заходів долучався не лише учнівський колектив, але й всі працівники закладу.

Цікаво, що чи хто мотивує учнів до активної життєвої позиції? Поспілкувавшись із дітьми, зробила висновок: віра в перемогу і майбутнє.

Ділюся думками школярів Красносільського ліцею, адже саме у них, українських дітей, краде росія безтурботні роки – дитинство.

«Мої однокласники та їхні батьки долучаються до волонтерства, щоб підтримати захисників і захисниць, які видворяють з української землі проклятого ворога. На жаль, воїни і воїнки гинуть за нашу незалежність і свободу. І мій хресний, Сергій Гаврилюк, теж віддав своє життя за наше щасливе майбутнє. Мені волонтерство дає відчуття, що я теж роблю кроки для наближення бажаної перемоги», – Тимофій СИРОТА, учень 7 класу.

Мені волонтерство дає відчуття, що я теж роблю кроки для наближення бажаної перемоги, – Тимофій СИРОТА, учень 7 класу

«У нашій країні іде війна. Кожен громадянин України хоче вкласти свою частинку, щоб наблизити перемогу. Одні допомагають матеріально, інші – гарним словом, теплотою душі. Адже волонтер – промінчик світла в темряві. До речі, таким є наш вчитель трудового навчання Оксенюк І.М., волонтер, який згуртовує нас. Мій тато, Гаврилюк Олександр Павлович, – захисник Вітчизни. Я ним горджуся, завжди підтримую, дарую тепло свого серця, а він вселяє в мене віру у майбутнє. Емоційна підтримка один одного – важливо», – Олександра ГАВРИЛЮК, учениця 9 класу.

Емоційна підтримка один одного – важливо, – Олександра ГАВРИЛЮК, учениця 9 класу

«Волонтерська робота для мене – бажання допомогти військовим, які боронять нашу Україну, і змінити світ на краще. Я вірю, що навіть маленькі добрі справи можуть пришвидшити перемогу. Під час волонтерства я часто згадую про своїх родичів: Ковлева Олексія Миколайовича і Ковлева Віктора Миколайовича, яким не легко, тому що вони захищають нас, нашу землю», – Дарина КОВЛЕВА, учениця 10 класу.

Я вірю, що навіть маленькі добрі справи можуть пришвидшити перемогу, – Дарина КОВЛЕВА, учениця 10 класу

«Потрібно допомагати військовим, як можемо. Вони наші ГЕРОЇ. Мій тато, Сиротюк Іван Семенович, на війні, і я знаю, що йому не легко, тому кожна допомога важлива», – Ярина СИРОТЮК, учениця 6 класу.

Потрібно допомагати військовим, як можемо. Вони наші ГЕРОЇ, – Ярина СИРОТЮК, учениця 6 класу

«Мій дядько, Ковлев Микола Панасович, коли мені було 5 років, зробив годівничку для птахів. Він багато чого вмів робити для нас, дітей. Мені його зараз дуже не вистачає. Дядько Микола пропав безвісти на війні проти російських окупантів. Я беру участь у волонтерській роботі, тому що хочу допомогти Захисникам і Захисницям, а моєму дядькові – я вірю, що він живий, допоможуть теж люди з добрим серцем», – Тетяна КОВЛЕВА, учениця 8 класу.

Дядько Микола пропав безвісти на війні проти російських окупантів. Я вірю, що він живий, – Тетяна КОВЛЕВА, учениця 8 класу

«Я маю мрію, щоб усі військові повернулися додому цілими, здоровими. Тому долучаюся до всіх волонтерських акцій, а ще дуже вдячний захисникам і захисницям, що дають можливість вчитися, борються за мирне життя. Я, як і всі мої однокласники, хочу щоб закінчилася війна, а батьки були поряд із нами, своїми дітьми. Для мене волонтерство – спосіб наблизити перемогу», – Ілля КРАВЧУК, учень 6 класу.

Для мене волонтерство – спосіб наблизити перемогу, – Ілля КРАВЧУК, учень 6 класу

«Волонтерити мене надихає мій тато, Безушко Петро Олексійович, який став на захист країни у 2023 році. Після цього я зрозуміла, як важко людям на війні. У нашій школі часто проходять волонтерські заходи, ми з мамою завжди долучаємося до них. Також подобається працювати під керівництвом учителя трудового навчання Ігоря Михайловича, волонтера, робити окопні свічки, шити, плести сітки. На мою думку, волонтерити має кожен українець і українка, щоб перемога була ближче», – Христина БЕЗУШКО, учениця 5 класу.

Волонтерити мене надихає мій тато, Безушко Петро Олексійович, який став на захист країни у 2023 році, – Христина БЕЗУШКО, учениця 5 класу

«Мені подобається робити окопні свічки під керівництвом вчителя трудового навчання Ігоря Михайловича, волонтера. Я думаю тоді про те, що вона зігріє чийогось татуся або мого, татуся Василя. Він теж на війні. На жаль, зник безвісти. Мені його дуже не вистачає, але я вірю, що все буде гаразд, що повернеться татусь додому», – Богдан КОВЛЕВ, учень 5 класу.

Мій татусь Василь теж на війні. На жаль, зник безвісти. Мені його дуже не вистачає, але я вірю, що все буде гаразд, що повернеться татусь додому, – Богдан КОВЛЕВ, учень 5 класу

«Мій тато, Петрина Анатолій Якимович, зараз на війні, і його мужність надихає мене діяти. Я вірю, як і мої однолітки, що навіть найменша допомога може врятувати життя, це внесок у нашу спільну перемогу. Мене захоплює єдність українців, які разом підтримують наших захисниць і захисників. Щирі слова подяки від тих, кому я допомагаю, мотивують мене працювати ще більше», – Ніна ПЕТРИНА, учениця 7 класу.

Мій тато, Петрина Анатолій Якимович, зараз на війні, і його мужність надихає мене діяти, – Ніна ПЕТРИНА, учениця 7 класу

«Я займаюсь волонтерством, тому що мені це подобається, тому що вірю в нашу перемогу, хочу, щоб всі діти жили під мирним та спокійним небом. Волонтерство дає мені змогу відчути свою причетність до важливої справи. Кожна моя дія, навіть найменша, наближає нашу країну до перемоги та відновлення миру», – Дарина СЯСЬКА, учениця 5 класу.

Хочу, щоб всі діти жили під мирним та спокійним небом, – Дарина СЯСЬКА, учениця 5 класу

«Я займаюся волонтерством тому, що мій татусь, Пряхін Олексій Миколайович, на війні. Допомагаю йому і його побратимам. Саме наші українці справжні солдати. Вірю, що разом ми зможемо подолати всі труднощі та підтримати тих, хто на передовій», – Вікторія ПРЯХІНА, учениця 5 класу.

Я займаюся волонтерством тому, що мій татусь, Пряхін Олексій Миколайович, на війні. Допомагаю йому і його побратимам, – Вікторія ПРЯХІНА, учениця 5 класу

«Мене мотивує до волонтерства бажання допомагати людям і змінювати світ на краще. Особливо надихає приклад Ігоря Михайловича, який завжди готовий допомогти. Волонтерство дає відчуття значущості та єдності. Добро завжди має сенс. Мій тато, Ляшук Василь Миколайович, зараз теж на захисті України. Нам його дуже не вистачає», – Тетяна ЛЯШУК, учениця 5 класу.

Мене мотивує до волонтерства бажання допомагати людям і змінювати світ на краще, – Тетяна ЛЯШУК, учениця 5 класу

«Кожен, хто має бажання волонтерити, має свою мотивацію – бути причетним до заходу. Постійно моя сім’я долучається до благодійних акцій. Я захоплююся тими людьми, які у свій вільний час плетуть маскувальні сітки та надають іншу допомогу військовим. Наприклад, у нашому навчальному закладі проводять благодійні ярмарки. Особисто для мене, прикладом активного волонтерства є наш вчитель трудового навчання Оксенюк Ігор Михайлович», – Альбіна ЧУГАЙ, учениця 5 класу.

Кожен, хто має бажання волонтерити, має свою мотивацію – бути причетним до заходу, – Альбіна ЧУГАЙ, учениця 5 класу

«Мій тато зараз на війні. Його звати Коцар Сергій Захарович. Раніше він працював у нашій школі завгоспом. Ми з ним завжди долучалися до всіх благодійних заходів. А зараз я це все роблю уже без нього, але для нього і для таких як він. Ми кожен на своєму фронті наближаємо перемогу», – Максим КОЦАР, учень 6 класу.

Ми кожен на своєму фронті наближаємо перемогу, – Максим КОЦАР, учень 6 класу

Бажання, незалежно від віку, у дітей єдине: жити під мирним небом, ходити по рідній землі, щоб поряд були рідні люди.

Дякуємо всім захисникам і захисницям, що боронять рідну землю від російських зайдів, бережемо пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну. І віримо у світле майбутнє.

Наталія Мельник, заступниця директора із виховної роботи Красносільського ліцею. Фото з архіву закладу.

Де знайти інформацію Володимирець.City: