Освітяни Вараської та Дубровицької громад Рівненщини взяли участь у тижневому стажуванні в Італії, яке стало для них не лише можливістю професійного зростання, а й джерелом натхнення. Про стажування та емоції від подорожі на своїй сторінці у Facebook розповіла Олена Корень, керівниця освіти Вараської громади.
Попри довгу та виснажливу дорогу — 33 години в дорозі та перетин кордону, навіть із перешкодами, коли двох директорів-чоловіків не випустили з України, — делегація прибула до Італії заряджена позитивними емоціями та бажанням розвиватися. Перший день приніс знайомство з містом, морем та культурою, а ввечері — інтеграційний вечір, який став по-справжньому особливим.
На зустріч з освітянами завітав Посол України в Італії Ярослав Мельник разом із родиною. Зворушливою стала мить, коли пан Ярослав, родом із Дубровиці, зустрівся з учителями, які свого часу сприяли його становленню. Його слова подяки та підтримки стали емоційним піком заходу. «Кожен учень має досягати більшого, ніж його вчитель», — зауважила Олена Корень.
Програма стажування насичена та змістовна: знайомство з освітніми системами Італії та Сан-Марино, відвідування Болонського університету — одного з найстаріших у світі, обговорення європейських освітніх стандартів, тренінги з розвитку soft skills, інтерактиви та нетворкінг.
«Освітня система Італії активно розвивається, зокрема в напрямі інтеграції європейських стандартів навчання. Система є безкоштовною в державних школах і університетах, але також існують платні приватні навчальні заклади. Тож у нас багато спільного. Навантаження на вчителя становить від 18 до 36 годин. Заробітна плата — від 1600 до 1900 євро. У порівнянні з іншими країнами Європи це небагато. Існують проблеми з кадровим забезпеченням: молоді люди не надто охоче вступають до педагогічних вишів», — розповідає керівниця з Вараша.
Особливу увагу освітяни звернули на інклюзивність італійських шкіл, розвиток мистецьких напрямів в освіті, участь дітей у культурних програмах. Враження посилило відвідування Флоренції — серця італійського мистецтва та гуманітарної освіти.
«Велика увага приділяється інклюзії: 97 % класів є інклюзивними. Залученість до мистецтва, як на мене, сприяє розвитку всіх процесів у дітей та дорослих. У музеї Федеріко Фелліні ми зустріли групи школярів, які знайомилися з кіномистецтвом — тут розуміють, що мистецтво важливе», — зазначає пані Олена.
«Нам є чого повчитися, але й маємо чим поділитися. Я завжди наголошую: де б ми не були, чого б ми не вчилися в інших, ми завжди маємо розвивати й цінувати своє, бо воно — наше, з нашою ідентичністю, з генетичним кодом українців», — наголошує освітянка.
Другого квітня освітяни відвідали Сан-Марино. Сан-Марино — одна з найменших і найстаріших республік світу, розташована в Італії. Площа — 61 км², населення — близько 34 000 осіб.
Освіта тут безкоштовна й обов’язкова для дітей від 6 до 16 років. Система базується на італійській моделі. Початкова школа триває шість років, далі — трирічна середня школа. Учні можуть продовжити навчання у старших або технічних школах. Вищу освіту здобувають переважно за кордоном, хоча в країні є декілька вишів з бізнесу, права та наукових досліджень. Освітяни Рівненщини також ознайомились із культурою та архітектурою Сан-Марино.
Олена Корень про цю країну сказала так: «Країна, яка немає жодних боргів — ні внутрішніх, ні зовнішніх, де дбають про кожного жителя».
Болонія є важливим освітнім центром Італії та всієї Європи. Саме тут у 1999 році започаткували Болонський процес, спрямований на створення спільної європейської освітньої системи. Його ключові принципи: впровадження ступеневої системи (бакалавр, магістр, доктор), стандартизація академічних рівнів і запровадження системи кредитів ECTS, що полегшує академічну мобільність студентів.
У місті розташований один із найстаріших університетів світу – Університет Болоньї, заснований у 1088 році. Це один із найпрестижніших навчальних закладів Європи. Він пропонує програми всіх рівнів, багато з яких викладаються англійською мовою, що приваблює іноземних студентів.
Під час стажування освітяни з Рівненщини відвідали університет та бібліотеку, яка є важливим простором для взаємодії й спілкування. Також вони ознайомилися з визначними історичними пам’ятками міста. День завершився тренінгами та активним обговоренням.
«Болонія є важливим освітнім центром, а її університети пропонують багато можливостей для студентів, зокрема в рамках Болонської системи», — підсумувала Олена Корень.
4 квітня завершилося стажування освітян відвідинами Флоренції — міста з глибоким освітнім і культурним спадком. Воно відоме своїм внеском у розвиток мистецтва, архітектури та гуманітарних наук. Освітяни побували в Університеті мистецтв і бібліотеці, занурившись в атмосферу художнього життя міста.
Флоренція є осередком провідних художніх шкіл і академій Італії. Щороку студенти з усього світу приїжджають сюди, щоб опанувати живопис, скульптуру, реставрацію.
«Споглядати чуже — приємно. Але ми не італійці, ми — УКРАЇНЦІ, і маємо цінувати своє, інтегруючи окремі елементи іноземного досвіду. Та головне — надихатися і розвивати освіту України, зберігаючи нашу ідентичність та генетичний код. Нам болить за Кривий Ріг — там загинули діти. У порівнянні з Італією, сьогодні в Україні — "пекло", але ми маємо бути разом і зробити все, щоб "пекло" перетворити на "рай"», — написала освітянка з Вараша.
Також пані Олена поділилася рефлексією про стажування в Італії:
«Рефлексія — це процес роздумів і самоаналізу, під час якого особа осмислює власні думки, почуття, досвід і дії. Вона є важливим елементом особистісного зростання. У довгій дорозі до України — рефлексую… Що взяла? Чого навчилася? З чим повертаюся? Маю чітке усвідомлення: ми різні. Італійці не робитимуть того, що робимо ми, а ми — того, що роблять вони.
Акценти… Ми акцентуємо увагу на матеріальному забезпеченні. В Італії ж акцент — на дитині, на просторі, на проєктах, на практичній діяльності, на зв’язках з історією, мистецтвом, архітектурою. У всіх музеях — безліч груп учнів та студентів. Вони вивчають і цінують своє. Педагог — для дитини, а не навпаки (нам у цьому напрямі ще є над чим працювати).
Дитячі садки бувають безкоштовні та платні. У безкоштовних, як правило, діти перебувають не повний день. У нас — інакше. Педагог — важлива постать, однак рівень матеріального забезпечення — приблизно такий самий, як в Україні. Саме тому існує дефіцит кадрів, на відміну від інших країн Європи. Директор, як і в Україні, відповідає за все…
Інклюзія. В Україні асистент вчителя зазвичай працює в одному класі, а в Італії — по годинах: кілька годин в одному класі, кілька — в іншому. Обсяг корекційних занять залежить від суми субвенцій з державного бюджету. Водночас створено всі умови для доступності освіти: 97 % класів — інклюзивні.
Хоча деякі території закладів в Італії виглядають непривабливо, санітарно-гігієнічні умови там значно кращі. Наприклад, заклади забезпечені туалетним папером на 100 % — це елементарна, але показова деталь.
Такі стажування — необхідні. Вони дають змогу переосмислити цінності, своє місце в освіті, зрозуміти, що кожен із нас важливий у своїй країні. Маєш бути корисним там, де народився. Це — розуміння того, що наші діти варті найкращого. Ми маємо змінюватися заради них, змінювати освіту. Адже їх чекають у Європі, і вартість навчання в університетах для них значно нижча. Освітяни повинні критично осмислювати вивчене та власні дії для глибшого розуміння себе й усього, що їх оточує.
Впевнена, що ця поїздка була корисною для всіх учасників. В Україні — найкраще, попри все. Війна закінчиться. Нам стане ще складніше, але ми подолаємо всі виклики — разом. Ми сильні, коли разом! Далі буде…»
За інформацією Олени Корень.
Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті, в Facebook, в Instagram, на YouTube, в Telegram, в Twitter.
