Якщо робота займає більшу частину твого дня, дуже хочеться прийти додому і зануритися у затишок і комфорт. Коли переступаєш поріг і відчуваєш кожною клітинкою: ти вдома! Для когось це затишне крісло і свіжа газета, для когось – зручний куточок на кухні, де все так, як має бути.
І коли ти не женешся за модним стандартом, який пропонують у глянцевих каталогах, а хочеш обставити все так, аби було і зручно, і в радість, то починаєш підшуковувати щось своє, оригінальне.
Хтось радо переробляє старі меблі, а хтось шукає майстра, який зуміє впоратися з нестандартами та створити щось стильне. І якщо ви думаєте, що простіше вже підшукати щось у меблевих салонах та замовити, то не все так однозначно: доставка, різні дрібні нюанси часто перевалюють на сторону тих, хто поруч і вміє таке робити.
От і з'являються у таких майстрів, як Ігор Чугай з Володимирця, постійні клієнти, які цінують вироби з дерева: то полицю змайструвати, то лаву, то стола, а то й цілий сходовий майданчик.
Хлопчина вже й не питає, звідки у замовників, які час від часу з'являються на його подвір'ї, з'явився його номер телефону, бо ж знає, що сарафанне радіо працює краще будь-якої реклами. Тож уважно слухає побажання, пропонує та обговорює моменти. Любитель рибалки й тихого полювання тепер може з ходу багато розповісти про дерево в деталях, бо ж давнє захоплення вміло перетворив в улюблену щоденну справу.
– Почав займатись деревом ще у старших класах, – розповідає Ігор, доки ми оглядаємо його майстерню. – Допомагав батьку у вільний час (він також займався деревом). Першим виробом, зробленим без всякої допомоги, був журнальний столик, який є до цих пір, це було у віці 17-18 років. Тоді ж зрозумів, що цим хоч і нелегким ремеслом можна заробляти, та й батько так заробляв. Нині працюю у парі з братом.
Майстер каже, що у нього вдома не все з дерева і не все зроблено власноруч, як дехто може нафантазувати. Але міжкімнатні та вхідні двері, табуретки, декілька столів та полиць – саме такі.
– Перше замовлення не пам'ятаю, швидше за все, це було виготовлення якихось «напівфабрикатів»: щось типу проструганої дошки, можливо, технічні двері для підсобної будівлі чи щось подібне, – пригадує Ігор, водночас перевіряючи, чи підсохли вже деталі якогось невідомого нам майбутнього виробу. – Братись за таку роботу було не страшно, оскільки я вже мав достатній досвід для виготовлення простих речей, які мають не «милувати око», а банально виконувати свою функцію.
Питаємо, де ж взяти стільки доброго дерева, аби зробити все на якість. Хлопчина переконує, що усі матеріали бере на лісопилках у різних місцях, бо ж вибирає, де виходить кінцева нижча ціна при прийнятній якості.
Ліс кругляк не купує, тому що обладнання для його розпилювання не має, то й якщо порахувати витрачений час на доставку на лісопилки, саме розпилювання та доставку додому, то економія виходить мізерна, якщо вона взагалі є. Потім, за словами майстра, відбувається процес сушіння (в господарстві є невелика сушка для деревини).
– Звичайно, замовник може завжди вибрати матеріали, з яких буде виготовлений виріб. Але я завжди попереджаю про наслідки, наприклад, виділення смоли з хвойних порід, або високий ціна на екзотичні породи дерева. Зараз найчастіше замовляють речі побутового вжитку: ліжка, колиски, столи, двері.
З оригінальних забаганок? Бувають такі що хочуть дешевше. Насправді ж оригінальних замовлень у мене було не так багато. Бо ж те, що оригінальне, завжди трохи дорожче, а кожен замовник хоче вберегти свої кошти. Ну, і бувають такі замовники, з якими от більше не хочеться мати справи, бо ж дуже вже придираються до всього, не розуміючись у тонкощах такої роботи. Що ж зробиш, що є такий клас людей, які постійно чимось незадоволені? (посміхається – авт.).
Щодо цін... Ох, ці ціни. Мені складно назвати діапазон цін, тому що кожне замовлення унікальне. Я ж не завод якийсь.
Буває у мене клієнт, якому треба просто обрізати одну дошку, і це може коштувати, наприклад, 10 гривень. А бувають і складні роботи, які забирають багато матеріальних і нематеріальних ресурсів, тож можуть коштувати десятки тисяч гривень.
Ціна визначається за таким алгоритмом: затрати часу (заробіток) + затрати на матеріали + знос обладнання.
Як розповідає Ігор, робота з деревом займає майже весь час, тому що це не тільки саме виготовлення, а й складання проекту, пошук та замовлення матеріалів за помірними цінами, а оскільки спеціалізація широка, то майже під кожний проект щось треба замовляти у різних місцях. Звісно, не обходиться без цифрових технологій: майстер працює у спеціальній проектній програмі, яка не лише в рази спрощує весь процес, а й дозволяє обговорити із замовником усі деталі, аби раптом не виникло сюрпризів.
Ми попросили розповісти про процес створення замовлення, так би мовити, для «чайників», аби хоч трохи більше розуміти оту ціну питання, бо ж декому може здатися, що то надто просто.
– Щоб розказати про виготовлення якогось виробу, давайте виберемо якийсь простий варіант, наприклад, барний табурет (ого, нічого собі простий варіант! Для нас простим була б полиця – авт.). Для початку потрібно узгодити ціну та приблизні терміни виконання. Якщо вже все всіх влаштовує і підходить час для виконання робіт, зазвичай замовник залишає завдаток в сумі 30-50% від вартості (тому що виріб індивідуальний, і іншому клієнту він не потрібен), потім перевіряється матеріал на вологість (чи відповідає нормам), якщо так – в роботу, ні – в сушку.
Припустимо, матеріал вадповідає потрібним характеристикам, він розпилюється на заготовки потрібних розмірів, на сидіння напилюються ламелі шириною 4-7 см та склеюється щит (так заготовка з плином часу залишається більш стабільною), потім це все простругується та випилюється в чистові розміри, де потрібно, робляться шипи та пази, заокруглення на кромках, чорнове шліфування (ну, ви зрозуміли: спецлексика – авт.). Далі цей конструктор збирається на клей і залишається напевний час.
Після висихання клею проводиться шпаклювання (якщо потрібно). Далі – чистове шліфування, згодом – фарбування. Скажімо, в описаному випадку фарбування складається з грунтування, шліфування грунту і піднятого грунтом ворсу, тонування у вибраний колір, 2 шари лаку.
Після цього замовник оглядає свій табурет, розраховується і їде на ньому сидіти. Все.
Ігор каже, що з дерева пробував робити найрізноманітніші речі, але у планах змайструвати гарний човен. А ще – раковину, а то й ванну. Так-так, з дерева. Знає, що й у Володимирці є й інші хороші майстри, які створюють подібні гарні речі, тож аби заохотити своїх замовників, працює на якість. При цьому майстрові найскладніше залишитись в плюсі.
– Треба дуже добре планувати витрати, правильно розраховувати ціни, ну, і постійно вчитись. Зараз чи не щодня з'являються нові матеріали і розширюються можливості використання старих. Тож це дуже важливо. Та й конкуренцію створюють фабрики, що роблять корпусні меблі із тирсоплит. Такі, певно, нині популярніші, проте й прослужать менше. Все ж дерево – не тирсоплита.
А поки у майстерні Ігоря досихають дитяче ліжечко та ті ж барні стільці, невтомний майстер йде малювати свій новий оригінальний ескіз. Аби у когось вдома теж було затишно і комфортно.
