У Володимирці 14 жовтня відзначали державні свята. На цю дату припадає їх аж чотири: День захисника України, День козацтва. День створення Української Повстанської Армії та свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Погода того дня була як на замовлення – тепла і сонячна.
Урочистості стартували від пам'ятника Тарасу Шевченку.
А Тарас Шевченко з висоти постаменту благословив святковий крокоруш через весь центр Володимирця аж до імпровізованої сцени у парку. Підтягнуті учні військово-спортивного профілю районного колегіуму, пластуни-дітлахи та чотири десятки учасників бойових дій – спілчан з державними, бригадними та червоно-чорними стягами зробили марш надзвичайно піднесеним та урочистим.
До слова, ніхто не завадив кількадесятметровій колоні рухатись, бо місцеві поліцейські чітко і безапеляційно забезпечували охорону громадського порядку та перекривали вулиці по руху учасників.
Святковості додала хода під стягами дкржави та військових частин. Це йшли майже всі учасники свята до парку
Ранкова молитва прихожан Свято-Миколаївського храму та поминальний молебень за полеглих героїв визвольної боротьби за Незалежність дали старт відзначенням чотирисвят.
Володимирецький парк сам по собі – місце незвичайне, навіть трохи містичне, бо його кількасотлітня історія може змалювати ліричні і драматичні події, розказати про знані його мешканцями та ще закопані глибоко в землі артефакти.
Саме тут і відбулися всі святкові події того дня.
Для вітального слова та вручення нагород та нагрудних знаків ведуча запросила Анатолія Рижого, Володимира Савоніка та Миколу Юраха.
Відзначення захисників
Поки в парковій зоні парились-варились в польовій кухні юшка, куліш і чай від ветеранської спілки та осередку «Свободи», на майданчику звучали подячні і вітальні слова Анатолія Рижого, Володимира Савоніка, Миколи Юраха.
За поданням володимирецької ветеранської спілки учасників бойових дій відзначили почесними грамотами і нагрудними знаками Володимирецьких райдержадміністрації та райради учасників бойових дій, нині працівників поліції Володимирецького відділку Максима Міськевича, Віктора Безушка та нашу відому волонтерку Наталію Гошту.
Поряд з козацькими валами-редутами, в оточенні мужніх, але таких ейфорично-блаженних в осінніх барвах кленів і дубів звучали вітальні і поминальні слова програми.
Запам’ятались слова Балаховицьких фольклористів: «Виряджала мати сина на Схід України. Зі сльозами на очах молилася Богу: «Боже, Боже наш великий, до Тебе звертаюсь! Вбережи мого синочка, Я Тебе благаю!».
Балаховицькі молодиці знають багато автентичних і повстанських пісень. Їх того дня привіз сільський голова Вадим Давидюк
Свята були б святами на високих нотах, якби не війна. Війна, яка триває довше, ніж Друга Світова, але яку ні Указами, ні законами не визнали. Війна, яка щодня з цинічною жорстокістю забирає молодих, сильних духом хлопців і дівчат.
За ці 6 років наша Володимиреччина втратила 13 хлопців! Їх згадали поіменно: Сергій Тарасюк, Максим Турик, Володимир Шеляг, Микола Яйченя, В'ячеслав Пінчук, Віктор Єськін, Іван Фесюк, Олесандр Сильман, Микола Курин, Олександр Мороз, Сергій Ушань, Василь Стадник, Володимир Будник. Забрала їх війна у боях або дістала вже вдома.
На майданчику бібліотекарі розмістили меморіальну експозицію портретів загиблих захисників з володимирецького району та Варашу. Їх 13.
Квітами вшанували їх пам'ять. До всіх пам’ятних знаків з низьким поклоном завітали учасники свята: ветерани, влада, школярі колегіуму.
Наталія Степанівна Гошта з Довговолі. Їй 94 роки!
Баба Наталка нині має 94 роки, але прийшла по нагороду з подячним буханцем хліба на рушнику і словом-благословінням всіх дітей-воїнів.
Від ветеранської спілки подяки, нагороди та нагрудні знаки отримали підприємці Сергій Аврамишин, Іван Підлісний, Ігор Оксенюк та побратими Сергій Симонюк, Володимир Павлюк, Михайло Хмарук, Леонід Бульботко, та «отаман Босий» – Михайло Пікторов. Михайло Михайлович Пікторов того дня тішив козачат у Хиночах, бо у них теж було свято - День села.
А Сергія Шершня заслужена відзнака знайшла аж у хірургії! Її «спецом», як кажуть хлопці, доставили Микола Юрах з Олегом Мозулем по завершенню урочистостей.
«Не хвилюйся, моя мамо, син твій не загинув. Боронить Вкраїну-землю, як батьки звеліли» – символічно линуло поверх шелесту опалого листя та нечисленних голів глядачів свята щирі пісенні слова володимирецьких, городецьких та озерських козаків-аматорів.
Поруч, на стадіоні, вирували футбольні емоції. То молодіжні команди доводили свою вправність та спритність.
До слова, квіти відзначеним особам підготувала донька учасника бойових дій, Тетянка Босик.
До осінніх хризантем вона додала жовто-блакитні стрічки та кожному в подарунок власноруч зроблену символічну оберіг-«фенечку».
Михайло Хмарук з відзнакою та квітами. В букеті хризантем - стрічка та фенечка на руку в національних кольорах.
Хлопці один одному допомагали зав'язати подаровану фенечку на руку
У селищі святкували великі державні свята. У кафешках, ресторанчиках, барах, у прилісках і лісах, на пікніках. І лише трохи – на урочистостях. Бо того дня учасників було значно більше, ніж глядачів.
Глядачів було кількадесят. Решта - учасники події.
Три державні свята та велике християнське відзначили не з таким розмахом, як одне травневе – «дев’яте травня». Але зате з гарячими серцями козачок і козаків, з невисловленою біллю спогадів живих і покалічених молодих ветеранів чинної війни, з повстанською піснею поміж велетнів-дубів.
Світлини автора, Сергія Новака, Сергія Войтовича
