На початку листопада в актовій залі Рафалівської селищної ради відбулася зустріч з видатним сучасним письменником, лауреатом Шевченківської премії, автором більше 20-ти книг, «українським Сократом» Мирославом Дочинцем.
Для мене колись знайомство із талановитим письменником почалося з книги «Многії літа. Благії літа», яку, прочитавши, і дарувала, і рекомендувала. Потім був «Вічник», «Світован», «Горянин», «Світильник Слова», «Синій зошит», «Лис», «Розрада-гора», «Книга надиху», «Хліб і шоколад», «Книга духовної мудрості», «Мафтей» та інші. Це були світлоносні книги, які дарували хвилини щастя і радості, насолоди і душевної втіхи, життєвої мудрості і тепла.
Не могла не виписати з них рядки, які найбільше тоді припадали до душі. Хоча там можна було переписувати усе. І як вони мені ставали у пригоді! І на уроках у школі, і на презентаціях власних книг, і в спілкуванні з творчими людьми на засіданнях «Криниці», і в години душевного неспокою…
Мріяла побачити автора. Нарешті моя мрія здійснилася! Причому у Рафалівці.
Перед зустріччю хвилювалася, не спала вночі, думала про те, що спитати у славнозвісного автора.
Який він у житті? Геніально-простий, глибокодумний, дотепний, схожий на героїв своїх творів.
Виступ письменника перевершив мої сподівання. Коли люди пішли втішені й до цього повний зал спорожнів, придбавши собі книги автора з автографом, я підійшла до улюбленого письменника. Подарувала йому власну книжку поезій «На острові дитинства». І сказала такі слова: «Я знаю, що ви хотіли б жити в Древній Елладі. Спілкуватися з античними мудрецями. Послухати і Соломона, і Сократа, і Сервантеса, і Моцарта, Бальзака, Франка, Толстого, невідомого автора «Тихого Дону». Я знаю, що ви пишете про світ своєї душі. І ваш улюблений жанр – філософсько-психологічна зарисовка. І брати до рук книгу – для вас не нагода, а потреба, життєва необхідність. Бо читання – це основні вітаміни для творчих потуг. І ваше життя – це творення себе. І письменник ви лише у вільний час. І читаєш не для того, щоб наслідувати чуже, а для того, щоб відкрити в собі своє. І що творчість відмолоджує. І нас усіх одне одному посилає Бог…».
Ось і тут пригодилися виписки з його прочитаних книг. Здається, він був вражений і задоволений.
А я щаслива, бо поверталася додому з новою книгою Мирослава Дочинця «Збирання попелинок».
До речі, зі слів автора стало відомо, що на виготовлення книг не використано жодного дерева. Лише стебла кукурудзи. Через те вони легкі, екологічно чисті і набагато дешевші.
А ще Мирослав Дочинець сказав, що книги треба читати, а не переказувати. І творчим дітям, що прийшли подивитися «живого» письменника, побажав писати, писати, не боячись і не наслідуючи когось. Бо другого Франка чи Шевченка не треба.
Лариса Сай, член НСПУ.
