Відома українська співачка Тоня Матвієнко 25 листопада відвідала Володимирець з концертною програмою «Нове та найкраще». В оновленому концертному залі Володимирецького районного Будинку культури на 300 місць був аншлаг. По завершенню глядачі виходили емоційно піднесеними, зі сльозами на очах.
Її вже добре відомі шлягери «Дивна квітка», «Душа», «А може ти», «Хто я для тебе», «Коханий», «Скрипаль» чарували живим виконанням.
Здавалося, кожна пісня з уст Тоні має свою душу. «…То моя душа знов до тебе йде-шукає шлях…» – так приємно-пронизливо проймали слова кожного присутнього у залі.
Тоня, а саме так вона попросила себе називати, – із «зіркової» сім’ї, але «зробила» вона себе сама. Та й говорити про те, що її мама, народна артистка України Ніна Матвієнко, проклала своїй доні шлях до зірок, не хоче. Бо це категорично не так.
– Я вдячна, що вони мене виховали, показали, хто такий справжній українець, як себе любити, людей і традиції. Мої близькі люди зробили мені такий багаж, щоб я змогла себе реалізувати. А ставши дорослою, я сама зробила свій вибір.
У своє тридцятиліття Тоня, мотивована подругами, прийняла рішення йти на прослуховування у «Голос країни». На той час вона була розлучена і мала 12-річну доню.
– Мене подружки заставили. Я тоді співала сама для себе. Почалась реклама проекту, і подружки сказали: «Тоню, це у тебе останній шанс!». А я розуміла, що треба визначатись і, врешті, знаходити себе у цьому житті.
З дитиною-підлітком, без чоловічої підтримки і постійної роботи, жінка поставила собі категоричну умову: або йду і перемагаю, або припиняю всі співи.
На проекті, якщо хтось пам’ятає, Олександр Пономаренко у «сліпому прослуховуванні» сказав, що це другий після Ніни Матвієнко голос.
– Я співаю так, як вмію. Мені ніхто голос не ставив. Я не ходила на вокал, бо мама не хотіла, щоб мене перероблювали. Хотіла, щоб я залишилась отаким самородком. А нині мій голос – це вже досвід, безліч концертів і репетицій. Зараз я вмію з ним обходитись.
У їх сім’ї – чотири жінки, дві з яких мають ім’я Ніна. Звичайно, кожна має свої маленькі таємниці, але головне, що їх об’єднує, – повага до особистого простору.
– Мої ріднулі. У нас багато спільного. Любов – вона велика, спільна і взаємна. Дуже рідко вдається сісти за стіл разом до вечері чи сніданку. Гастрольний режим не дозволяє. Малу Ніну вкладаємо спати в десять вечора, а старша, Уляна, наприклад, приходить опівночі. Сісти з Уляною повечеряти у мене не виходить. Але на свята, дні народження ми разом збираємось. З Улянкою любимо в Буковель на лижі їздити відпочивати. Мама допомагає дуже з дитиною, з малою Ніною.
Чоловік Тоні, Арсен Мірзоян, вправний на кухні і любить потішити дружину смачненьким. Це вдається зробити рідко, бо щільний гастрольний графік обох співаків здебільшого взагалі позбавляє спілкування.
– Моєї улюбленої страви він не готує. Але з того, що є в холодильнику, зробить витвір. Яєчню чи просту кашу якось так гарно вміє подати! Помідорчик, зелень викласти – ну геть ресторатор! Я спочатку цьому обурювалась: «ну як же це він мене випихає з кухні?». А потім думаю: «Тоня, мовчи, мовчи, хай готує!». Арсен рідко вдома, але його допомога неоціненна. Завжди був поряд, – і коли завагітніла, і коли народжувала. Як важко було попервах з немовлятком, він по-справжньому опікувався нами. Я йому теж віддячую. Коли мій Арсен повертається з гастролей – приношу сніданок прямо у постіль.
Хоч вся родина співоча, та вдома разом співають нечасто. Кожен тихенько репетирує у своїх кімнатах – Тоня з навушниками, Арсен – з гітарою, бабуся Ніна – наспівуючи онучці Ніні.
Але на різдвяні і великодні свята дуже люблять за сімейним столом співати колядок, щедрівок, народних пісень. Погодьтеся, можна лише уявити той колоритний, сімейний аматорсько-професійний колектив та спів!
Зі сцени Тоня півтори години тісно тримала контакт з публікою. А ще розказувала цікаві моменти свого життя. От, наприклад, завдяки тому, що провалила вступний екзамен по фортепіано, вона нині може керувати хорами і співати таким голосом, який Бог дав. А коли запросила до танцю чоловіка з залу і ним виявився заступник голови райради Володимир Савонік, то зал вибухнув емоціями та оплесками. Тоні чи Володимиру аплодували – неважливо, головне – запам’яталося всім!
Увесь концерт Тоня Матвієнко співала «наживо», у супроводі вправного бандуриста Івана Ткаленка. На фінал концерту вона сказала, що «до вас можна приїжджати». Згодом у холі артистка ще на півгодини з кількадесятьма прихильниками влаштували фото та автограф-сесію. Тут же можна було придбати за 50 гривень аудіодиски з піснями співачки та власними аранжуваннями бандуриста-віртуоза Івана Ткаленко з «Майстерні вправних бандуристів».
На завершення нашої розмови артистка Тоня Матвієнко побажала всій Володимиреччині і вам, наші читачі, зокрема, не опускати руки у важких ситуаціях. До речі, дорога до нас не здалася страшною, а враження від глядачів надзвичайні.
– Я вам усім дуже вдячна за вашу увагу, за те, що ви так тепло приймали і слухали мене сьогодні. Я хочу, щоб ви були сильними духом, ніколи не сумнівалися в собі! Якщо у вас є шанс – реалізовуйте його, бо надії завжди є! Любіть і поважайте себе! Хай у вас все буде добре!
Уже за кілька годин по завершенню на своїй сторінці у Фейсбуці Тоня опублікувала пост зі світлиною на фоні залу та коментарем: «Вдячна та щаслива місту Володимирець! Ви – моя душа!»
Надія Воробей, медик:
– Дуже позитивні враження і емоції. Частіше треба зустрічатися з такими артистами. Щойно придбала диск пісень «Сміються, плачуть солов’ї» з автографом співачки. Буду потім насолоджуватись, знову слухаючи їх.
Андрій Ящук, священик:
– Я хочу продовження! Ще, і ще, і ще хочу чути цих гарних українських пісень! А в супроводі бандури – це супер, це душа українського народу!
Володимир Савонік, держслужбовець:
– Така артистка – у провінційному Володимирці! А танець з нею – неочікувано, несподівано. Намагався не хвилюватись, але, як щойно казали друзі, – не зовсім вдалось. Ну, на наступний раз буду готовий (сміється). Моя дружина це зрозуміє, а от ви запитайте Тоню, що їй чоловік на це скаже! А від концерту враження неймовірні. Більше знаю творчість її мами, але відсьогодні з задоволенням слухатиму і Тоню Матвієнко. До речі, лише той перший сезон «Голосу країни», де вона дебютувала, і бачив. Побажаю їй нових творчих висот і звершень!
