У сьогоднішньому світі, коли хімія та штучність переважають і в їжі, і в одязі, і в побуті, закономірно, що з’являються люди, котрі в різних сферах пропагують здоровий та екологічно чистий спосіб життя. Приємно, що такі люди є і у Володимирці: Ірина та її донька Дженніфер-Ірен Товт навіть утворили сімейний бізнес, розробили власний бренд і просувають свій екотовар на ринку.
– Я народилася у Володимирці, тут і школу закінчила, – розповідає 54-річна Ірина. – Із раннього дитинства любила все оригінальне, не хотіла вдягатись, як усі. Спочатку вручну шила лялькам одяг. Жили ми тоді на перехресті біля кафе «Фламінго» (нині – «Техас»). А там, де зараз маркет «Побут», раніше був побуткомбінат, там працювали швейні майстерні. Я у швачок завжди просила залишки відпрацьованої тканини – ото була мені втіха. А вже у 7-8 класі не соромно було на люди вдягнути кофтину чи спідницю власного пошиття.
Ірина та її донька Дженніфер-Ірен Товт
Та коли постало питання про обрання освіти, батьки віддали дівчину у кооперативний технікум на технолога приготування їжі, що у Львові.
– Я дуже хотіла бути модельєром. Але в ті часи цю освіту здобути було майже нереально. По-перше, батьки в цьому не бачили перспективи. Професію модельєра навчальні заклади тоді рідко пропонували, та й самих навчальних закладів у тодішньому Радянському Союзі було обмаль, не так, як зараз. Їхати десь далеко вчитись було дорого.
Жінка за здобутою спеціальністю майже не працювала: не припало до душі. Пані Ірина вийшла заміж за угорця і переїхала до Будапешту, в сім’ї згодом народилася донька. Однак сталось непоправне горе – чоловік пані Ірини помер. Після цього жінка з донькою повернулись остаточно в Україну.
– Почався важкий 1994 рік, – ділиться Ірина, мама дизайнерки. – Треба було самій ростити доньку, бралась за будь-яку роботу, та шиття я все одно не полишала. Вже років 10-15 пошиття одягу – це основна моя робота. І донька перейняла від мене любов до тканини – отримала освіту менеджера індустрії моди та модельного бізнесу в КНУКіМ.
Від хобі – до створення власного еко-бренду
Отож, коли в сім’ї окрім досвіду з’явилась ще й теоретична база із знанням основ менеджменту індустрії моди, передбачувано, що вилилось це в створення власного бренду. Його авторка Дженніфер-Ірен розказує:
– Створенню еко-бренду «БАБА» сприяв ще й мій емоційний стан. Я давно займаюсь духовними практиками, серед яких і йога. Етно-стиль сьогодні в моді. Та й мені він близький до душі. Захотілось чистоти, перейти в еко-режим, на новий рівень. Власне, й назва бренду зорієнтована зворушити в людях асоціації з архаїчністю і природністю людського буття.
Молода майстриня пропагує здоровий спосіб життя, тому і справа, яку спланувала нести в люди, має бути здоровою, чистою і усвідомленою.
– Сьогодні ринок пропонує безліч тканин, але, на жаль, абсолютна більшість – це синтетика. Знайти якісну добротну екологічно чисту тканину – дуже важко. От ми і вирішили шити одяг з конопляної тканини. Це насамперед екологічно чиста, натуральна тканина. Одяг з неї виготовляли ще в давнину, вона гіпоалергенна, добре пропускає повітря, завдяки чому шкіра дихає, в такому одязі не жарко навіть в спеку.
Маючи пористу структуру та антибактеріальні властивості, одяг з конопель перешкоджає появі неприємного запаху. Цікаво, що прання робить таку тканину ще м'якшою та ніжнішою. Вже давно конопляне полотно завоювало симпатії справжніх поціновувачів якісного вбрання. Це і модно, і стильно, і якісно, і екологічно чисто.
У тренді дизайнерки – домоткане конопляне полотно
– Ми навіть відшиваємо одяг із домотканки. Шукаємо по всій Україні, в кого вона є. Ви не уявляєте, скільки в старих людей по селах ще приховано такої тканини! І зараз досі трапляються родини, в яких це ремесло живе, бабусі передають дітям і онукам свої вміння.
По нашому району, каже мама дизайнерки Ірина, в людей на руках є переважно льняне полотно, конопляне знайти важко: це склалось історично, бо за часів Совєтів коноплі були заборонені. Тому майстрині шукають його по інших регіонах країни – в основному це Закарпаття, Центральна Україна.
– І сама маю вдома кілька рулонів домотканки, вони дістались мені від бабусі,– каже пані Ірина. – При правильних умовах зберігання ця тканина напевно вічна. А коли працюєш із тканиною, якій 50-70 років, то ніби проходиш обряд національної ідентифікації. Відчуваєш особливий трепет в серці – скільки ж та тканина могла б розповісти, якби вміла говорити! Працювати з таким полотном – це велика відповідальність.
Українським виробникам ще є над чим працювати
Конопляну фабричну тканину мама і донька замовляють через інтернет по всій Україні – здебільшого це Черкаси, Чернігів, Полтавщина і Одеса:
Прикро, та вітчизняний виробник псується: тепер важко відшукати по Україні конопляну тканину без домішок: для здешевлення процесу виробництва додають в склад бавовну або вовну. На основі конопляних волокон виготовляється різноманітне полотно – від брезенту і мішковини до найтонших літніх тканин. Ціна теж різниться – від 300 гривень за метр до 800, а то і вище.
– Працюємо поки з тканиною українських виробників, в планах відкрити для себе європейські конопляні тканини, знаю, що вони дуже якісні. Білоруську випробовували в роботі – вона по якості чудова, але в ціна трохи дорожча за українського виробника.
Середня ціна на сорочку з конопляної тканини в інтернет-магазинах коливається від 1300 до 1500 гривень. Але це якщо виробництво конвеєрне, масове. Коли мова йде про ручну роботу, сума буде іншою.
Звичайно, і фабрична конопляна тканина, і домоткане полотно мають свої особливості в роботі. Наприклад, волокна фабричної тканини можна обробити оверлоком, а в домотканій волокна часто під час роботи розходяться. Щоб шви не роз’їхались, ми їх робимо закритими. Це виглядає більш естетично і якісно. На це витрачається більше часу, проте вже буде міцне «на віки».
Колекція еко-одягу з першою в Україні конопляною шубою дебютувала в Києві
– Перший наш показ відбувся просто неба в Києві на Трухановому острові в етнічно стилізованій атмосфері, – згадує молодша майстриня. – Ми презентували більше 30 моделей, серед яких були також кілька робіт моєї подруги. Колекцію нашу відвідало багато людей. Я відійшла від шаблонів індустрії моди і вирішила їх принципово не використовувати, якщо вже мова йде про оригінальність, самобутність стилю.
Серед моделей, що презентували наш одяг, були й музиканти, й художники, був навіть костоправ, це все були люди різного віку, були навіть діти. Колекція складалась з жіночого і чоловічого вбрання. Власне, ми перші, хто в Україні пошили шубу-жилетку з конопляних необроблених волокон (сама тканина кучерява, як баранець – авт.). Щоправда, вона була більш подіумна, для повсякденного вдягання ми її трохи перешили. Нашу ідею доробили інші виробники і вже сьогодні активно популяризується верхній одяг з конопель. Він теплий, стильний і красивий.
Уже є покупці з-за кордону
Сьогодні бренду «БАБА» вже два роки. Мама здебільшого виконує технічну роботу та відшиває на замовлення для володимирчан, донька розробляє моделі, займається розкруткою бренду, шукає постачальників тканини і майстрів, що тчуть полотно вручну.
Щодо перепон в роботі Дженніфер-Ірен констатує:
– Зараз відкрити свій бренд легко. Взагалі вести бізнес легко доти, доки не зіткнешся з державою – оплата податків, звітності. Власне, увесь процес взаємодії з державою доволі складний і бюрократизований.
Продають відшитий одяг майстрині в основному в соцмережах, мають бізнес-сторінку на платформі Facebook. Добре спрацьовує «сарафанне радіо».
– У попиті – базові лаконічні стримані моделі вбрання в стилі boho, casual. Це те, що можна вдягнути і під кеди, і під туфлі на підборах, і з косухою, і під класичне пальто. Люди більше на зиму замовляють одяг із конопляної тканини із домішком вовни.
Наразі відшиваємо чоловічі сорочки, брюки, жіночі сукні, в розробці – колекція білизни для вагітних, дитячого одягу, багаторазових підгузків, гігієнічних засобів для майбутніх і годуючих мам. Замовники є у нас з усієї України та з-за кордону – Туреччини, сусідніх країн. І з Володимирця теж.
На пошиття, наприклад, однієї сорочки йде до 3 днів часу: деякі шви робляться вручну, а не машинкою.
Одяг з конопель несе в собі потужну енергетику, і це відчувається, коли вдягаєш його. Часто клієнти діляться враженнями і акцентують увагу саме на цьому: піднімається настрій, відчуваєш прилив сил через це, хочеться творити і душа пурхає. Наші клієнти – це люди, які цінують в першу чергу натуральність тканини і для яких не останню роль грає її екологічність.
Фото Дженніфер-Ірен Товт.
