Кажуть, вдячне серце здатне дарувати тепло. І тепло це виливається у різні форми: добра, любові, доброго слова. Нічого так не розчулює, як щирість доброго слова. У Всесвітній день «дякую» ми розпитали жителів району про їхні подяки. І ось що зібрали.
Таня Шимшель:
– Хочу подякувати усім, хто мене оточує: батькам – за любов і тепло, друзям – за веселе слово і допомогу незалежно від часу доби, чоловіку – за усмішку і підтримку. Дякую, мої рідні!
Тетяна Марковська:
– Хочу сказати величезне «Дякую» своєму минулому, що докорінно змінило моє життя, що дало зрозуміти: щоб не трапилося, у мене є я і ми справимося. Тепер я із впевненістю можу сказати, що варто цінувати кожну хвилину свого життя, берегти тих людей, які роблять усе, аби я була щасливою. Щиро дякую минулому за те, що воно в минулому. І яке б не було моє завтра, знаю одне: я ніколи не жалітиму про те, що в один момент поділила життя на «до» і «після», що в один момент дозволила собі бути собою!
Люба Лапіцька:
– Хочу сказати «дякую» Петру Андрійовичу. За те, що одного разу прийшов у наш дім і розповів мені про Бога. Я хотіла дізнатися, хто насправді такий Бог? І він мене з Ним познайомив. З того часу я – найщасливіша людина, з того часу я знайшла Тата, про якого мріяла все життя. З того часу я не буваю самотня і в мене немає страху. Бо зі мною Небесний Батько, який любить мене, який подарував мені найкращого чоловіка і прекрасних трьох синів. Я щаслива! Дякую тому, хто приніс мені це щастя до дому: Петру Андрійовичу!
Марія Кривко:
– Кожен день дякую Богу. За те, що прокинулась, за те, що прожито ще один день. Навіть якщо хтось зробив прикрість, також треба дякувати Богові, адже ці люди послані для досвіду. Дякую батькам, що я така, і життю, що саме така, адже це досвід зробив такою. Бо по своїй доброті думаєш, що всі люди добрі, але як я сказала, Бог послав лукавих, щоб здобути досвід. А взагалі, якби все було гладко в житті, то люди загордились би, то й не згадували би Бога. Дякую Богу за сімю, за дім, за діток. І ще, приказка говорить: «Як Бог не видасть, то свиня не з'їсть» – це про «прикрість», що ще раз доводить, кому треба дякувати.
Микола Юрах:
– Дякую Богу, котрий вище усілякого розуміння людського, котрий дає терпіння і дарує любов до ближнього свого.
Людмила Мельник:
– Дякую Богу – за життя на землі, українському війську – за захист України та світу від московської чуми. Батькам – за моє життя. Дітям – бо в дітях ми себе лишаєм, себе продовжуємо в них.
Валерій Гарбар:
– Дякую захисникам України за мирне небо над нашими головами, відвагу, мужність та героїзм.
Олександр Чугай:
– У цей день хотів би подякувати своїм батькам за їхнє виховання та настанови. Своїй дружині Оксані за підтримку і розуміння, супровід по життю. Вчителям Володимирецького районного колегіуму та Володимирецької школи №1, а також викладачам Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки за безцінні знання, отримані від вас. Також подякувати нашим заисникам, які захищали та захищають Україну.
А за що можете подякувати ви?
