Чергову поїздку з гуманітарною допомогою здійснили волонтери Володимиреччини. Завдяки всій громаді району, яка долучилась до благодійництва восени 2019 року, вантаж – 3600 кілограм доставлений у «сіру» зону та зону бойових дій. Голова районної «Ветеранської спілки учасників АТО та захисників Вітчизни», капелан-волонтер Микола Юрах з водієм-волонтером Петром Коцюбайлом і волонтером МБФ Антоном Літовченком провели сім діб в дорозі, зустрівши Різдво в ролі Миколайчиків-благодійників.
У Володимирці 2 січня відвантажились волонтери на чолі з Миколою Юрахом
– Виїхали ми 2 січня, завантажившись на нашій базі, де зазвичай зберігаємо всю зібрану допомогу. Завдячуючи побратимам (на фото): Сергію Симонюку, Михайлу Хмаруку, Леоніду Усу з волонтерами БФ «Пагін милосердя», волонтерам Володимирецького Товариства «Червоний Хрест України», дружині нашого побратима Ніні Мозуль та постійній нашій волонтерці-майстрині Вікторії Федоровій вантаж був добротно запакований і вивантажений. З молитвою ми вирушили перед обідньою порою, на «бусі» підприємця-благодійника Івана Підлісного. Заправка цього разу від Міжнародного благодійного фонду «Світло надії», директор Віктор Літовченко, який також займається благодійництвом. Спільно з ним наша спілка опікується дітьми у прифронтовій зоні та «сірій» зоні. Там ми і познайомились. Працюємо разом вже третій рік, з 2017 року. Чи не кожну поїздку Віктор Літовченко підтримує фінансово, в основному коштами та матеріалами на пальне. Цього разу він повністю знайшов меценатів на нашу заправку, розказує Микола Юрах.
Везли овочі, домашню консервацію, теплі речі, постільну білизну, покривала та матраци, засоби гігієни, медикаменти, канцелярію від Володимирецької селищної ради. Були й ящики з дитячими іграшками. Наша невтомна помічниця Наталія Степанівна Гошта найстарша волонтерка, котра цьогоріч відсвяткувала своїх 93 роки, передала «стратегічний» продукт – сало, ще й з теплими побажаннями наголошувала: «щоб не були голодні, як я колись, бо не на словах знаю про війну і, не дай Боже, голодної смерти!».
Сало від Наталії Гошти доставлене адресатам!
Ще завантажили три пакети в’язаних власноруч теплих вовняних носків, більше 50 пар – від варашанки Ольги Дмитрівни Рудень.
Вони всі потрапили у руки, ой, точніше на ноги наших воїнів, медиків та діток, котрі щиро дякували та передавали низький уклін всім поліщукам-волонтерам.
Отаке тепло поїхало до воїнів!
За словами Миколи Анатолійовича, відвідали в цей рейс військових у Авдіївці (Промзона), під Волновахою та Мар’їнці. В одному пункті маршруту наших волонтерів захисники були якраз на різдвяних заходах у будинку культури, тож там їх і привітали та обдарувати смаколиками з Володимиреччини. Перетнулися шляхи і з волонтерами з інших регіонів. Як то кажуть: «Свій свояка впізнає здалека».
В гостях у благодійників, які опікуються дітьми
Заїхали хлопці в гості до військових медиків у Карлівці.
Не оминули завітати й до землячки, медика-військовослужбовця з Володимирця – Ірини Давидович. Служить вона вже тривалий час.
«Свої до своїх зі своїм» – кажуть земляки один одному
Поки пили чай та спілкувались, волонтери з Львівщини влаштували імпровізований концерт. У виконанні Вікторії Онищук зі Львова, звучала бандура та акапельно гуртом – українські колядки, що перевернули душу всім. Згадують сьогодні Микола з Петром, що було всім тепло і затишно, попри близькість до «лінії фронту».
– Не скрізь змогли заїхати на позиції через особливості порядку в зоні ООС, каже водій Петро Коцюбайло, – в Красногорівці завернули до місцевої організації християн-благодійників, які опікуються малозабезпеченими та біженцями. Одяг, продукти харчування від Володимиреччини згодом отримають їх підшефні. В місті Покровськ знову завітали з гостинцями в сиротинець «Центр дитяче містечко», ми туди щоразу завертаємо, щоб переночувати. Лишили їм смачні гостинці та картоплю – вона там дефіцит. Разом поспівали, колядували. Я вже десятки разів туди їду, але щоразу отримую нові емоції.
Водій Петро Коцюбайло приймає вантаж у автівку
У Залізному, що біля Торецька наші «різдвяники» віддали для діток харчі і подарунки.
А вони, ті діти, з різних сімей. Деякі з них соціально незахищені. Їм провели майстер-клас приготування традиційних страв. Тож власноруч приготованою смакотою пригостили й гостей з Полісся.
– Коли у грудні 2019 року був на Всеукраїнському з’їзді об'єднання християн-військовослужбовців України, мав нагоду отримати понад дві сотні патріотичних календарів на 2020 рік. От ці календарі теж роздарували цивільним і військовим, демонструючи один з тих календарів, розказує капелан Микола.
Повернулись під ранок 8 січня. Водій Петро Коцюбайло провів сім діб за кермом та «накрутив» більше 3300 кілометрів!
Мабуть, Різдво сприяло щасливому шляху, бо обійшлося без пригод. А господар автівки – Іван Підлісний, маючи особистий досвід поїздки в зону ООС, вже ідеально підготував транспорт до такої дороги.
Усе ж мають різдвяні та великодні дні свої дива, бо тоді добрі справи віддаються їх діячам та творцям сторицею. Добро робити легко, тож робіть його!
