Як і весь наш народ, 22 січня володимирчани урочисто відзначили цю вікопомну подію. На жаль, як і століття тому, учасники урочистого заходу назвали свій час непростим, затьмареним «неоголошеною війною» на Сході, отож хвилиною мовчання вшанували загиблих на цій війні співвітчизників.
Більше століття відділяє нас від того часу, коли дві Народні Республіки – УНР і ЗУНР – на Софіївському майдані в Києві заявили про своє прагнення жити і діяти в єдиній Українській Державі. Безсумнівно, то була знакова подія. Вона засвідчила прагнення наших співвітчизників не ділити свою спільну Батьківщину на Схід і Захід. Але подальші події показали, що тоді, 101 рік тому, цьому великому прагненню не судилося збутись. Спопеляючим валом Україною котилася громадянська війна, і завданням було – не дати їй спопелити народне прагнення до єднання.
Не відвертаючись від історичної правди, голова райдержадміністрації Анатолій Рижий, виступаючи, відмітив:
– Поки проводилося державотворення, того ж року Симон Петлюра, який проводив збройну боротьбу з військами більшовицької Росії, сам попросив збройної підтримки у Польщі. Натомість по договору віддали частину західноукраїнських земель. Ми всі знаємо з історії, як і чим закінчилася ця війна.
Промовець нагадав, що лиш у 1939 році всі українські землі вдалося зібрати воєдино, але – вже у складі Радянського Союзу. Була велика праця. Була ера економічної могутності і космонавтики. Але тільки у 1991 році українці без крові, без пострілів здобули незалежність і змогли будувати омріяну соборну Україну. Народ відчув, що є єдиною спільнотою. Але назріли нові труднощі, і завдання часу, наголосив А.Рижий, – «не дати можливість світовій спільноті забути, що Україна таки є, що у нас є Крим, Луганська і Донецька області».
Після голови РДА слово взяв заступник голови районної ради Володимир Савонік.
– Ми розуміємо і знаємо, що були різні часи і події, – відмітив він, – але головне для мене, що ми ніколи не були завойовниками. Ми лише хотіли бути самодостатньою нацією, потужним народом на своїй землі, і тому слово «соборність» сьогодні набуває дуже серйозного значення.
Обоє керівників привітали володимирчан (а зібралася переважно юнь, і було її багато) з Днем Соборності та побажали віри у майбутнє нашої Батьківщини. З нагоди свята місцеві майстри сцени (і давно знані, і зовсім юні, але напрочуд талановиті) дали чудовий концерт, який гідно представив і вокал, і хореографію, і декламацію.
А на завершення урочистостей після спільного покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся промовистий флешмоб із близькими українському серцю словами «Я люблю Україну».
Володимир Поліщук, наш кореспондент.
Фото автора.
