7 лютого виповнюється 77 років першого бою сотні УПА з німецькими окупантами. Це сталося у 1943 році. У цей день у селищі традиційно провели мітинг пам’яті та з представниками влади, ветеранів АТО і громадськості вшанували подвиг усіх захисників Вітчизни. Згаємо і ми значимість цієї події історії українського руху опору у роки Другої Світової війни. Виявляється, командир повстанців, який уславив Володимирець, був соратником і другом Степана Бандери – головного провідника українських націоналістів.
Що кажуть джерела
7 лютого 1943 року сотня провела першу масштабну операцію УПА під проводом ОУН(б), в містечку Володимирець, в ході якої була роззброєна німецька залога, а також гарнізон РОА з поліцаями і поляками.
Часопис «Вісті з фронту УПА» (ч. 1. – 1943 р.) повідомляв: «7 лютого цього року відбувся наступ першої сотні УПА на м. Володимирець.
Найкраще відзначився особистим прикладом одчайдушності командир сотні – «Довбешка-Коробка». Здобуто 20 крісів, 65 коців, амуніції й ін. Зі сторони ворога впало 7 людей, включно з командиром жандармерії. З нашої – 1 вбитий, 2 поранених».
Приміщення комендатури, де спало 8 німців, закидали гранатами, вбили 1 поляка-поліцая, що стояв на чатах, а німецького коменданта «Коробка» застрелив особисто. Поруч з комендатурою була казарма з 30 «власівцями» , проте їх не зачепили.
Чому саме Володимирець
Причина атаки на Володимирець, як стверджують історичні джерела, така: на початку лютого німці арештували давнього діяча ОУН на Сарненщині «Діброву». Було відомо, що його утримують у підвалі будинку німецької жандармерії у Володимирці.
На той момент у цьому райцентрі основні окупаційні сили складалися із 30 німецьких жандармів, 70 російських козаків (колишніх військовополонених Червоної армії, так званих «власовців») та 80 узбеків (також колишніх радянських бранців).
Попри те, що ні козаки, ні узбеки не визначалися особливо високим рівнем боєздатності, все ж операція була доволі ризикованою з огляду на достатньо чисельний гарнізон. Біля сотні поовстанців проти 200 чоловік гшарнізону окупантів у Володимирці. На боці повстанців були несподіванка і нічна пора.
Попри те, що сотня Г. Перегіняка складалася з людей недостатньо добре підготовлених і не надто гарно озброєних, завдяки блискавичності нападу акція вдалася. Під час наскоку було захоплено казарми козаків і приміщення жандармерії.
Убито 7 осіб, у тому числі 3 козаків і 4 німців (серед них і коменданта жандармерії), 6 козаків було виведено із собою і після допиту страчено в лісі неподалік Володимирця. Визволено з ув’язнення «Діброву»,ахоплено 20 карабінів, 65 ковдр і доволі багато амуніції. Втрати сотні становили 1 вбитого і 2 поранених. Після блискавичної атаки, користуючись безладом, що запанував у містечку, сотня швидко відійшла з райцентру.
Як загинув сотник «Коробка»
Розуміючи, що німці почнуть переслідування партизанського відділу, Перегіняк, очевидно, віддає наказ рухатися на північ у район поліських боліт — ідеальної місцевості для того, щоб «відсидітися», перечекати німецьке переслідування.
Німці й справді організували проти повстанської сотні каральну експедицію силою 350 вояків, яка вийшла на табір Перегіняка 22 лютого 1943 р. у лісовому масиві неподалік м. Висоцька на Рівненському Поліссі. Повстанці, обороняючись, почали відступ углиб лісу.
Під час нападу німців Г. Перегіняк був не в таборі, а на сусідньому хуторі. Почувши шум бою, він спробував дістатися до свого відділу, але натрапив на німців і загинув у перестрілці. Після його смерті командування сотнею перебрав на себе Никон Семенюк-«Ярема».
Так завершився перший етап антинімецької збройної боротьби повстанської сотні «Коробки».
Спротив переріс в організовану боротьбу
Відтоді напади оунівських груп на районні центри з метою визволити своїх побратимів із німецьких тюрем продовжилися. У відповідь на перші атаки повстанців проти німецьких сил безпеки й адміністративних установ нацисти розпочали терор проти мирного українського населення. В умовах постійного страху й терору українцям не залишалось нічого іншого, як братися за зброю й активно долучатися до повстанського руху.
Цей бій у фаховому Висновку робочої групи істориків Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА відзначений як одна із перших масштабних збройних антинімецьких акцій. Військова сотня для спеціальних завдань, яка під командуванням Григорія Перегіняка на псевдо «Коробка» 77 років тому рано-вранці ввійшла з боку Антонівки у містечко Володимирець, розбила у селищі німецький гарнізон, вивісивши на жандармерії жовто-блакитний стяг.
Сутички з окупантами були й раніше
Проте це була не перша сутичка упівців з німцями. Ще 20 січня 1943 року боївка Г. Перегіняка натрапила на 2 підводи з німцями та «власівцями» неподалік с. Гopoдець. Повстанці скосили 4-х німців, кричали «Ура!», щоб було враження, ніби їх багато, а не 8 чоловік. «Власівці» з переляку розвернулися і втекли на с. Антонівку. Серед убитих німців був сарненський гебітскомісар і його 3 заступники. Можливо, саме ті власівці потім і були у Володимирці, і їх пощадили за те, що вони 20 січня втекли і цим забезпечили перемогу повстанців.
Але боївка, що брала участь у бою, ще не була регулярним підрозділом УПА. То була група з вишкільників та провідників ОУН(б) та кількох рядових оунівців, які займался підготовкою до розгортання боротьби. Першу ж регулярну сотню УПА чисельністю 125 чол. створив Г. Перегіняк.
До дня Злуки – 22 січня 1943 року – біля тодішнього хутора Поляна (сьогодні однойменне село) та села Кричільськ Сарненського району відбувся урочистий збір ОУН (бандерівців), в якому взяли участь півтисячі осіб. Наступного дня після зборів на кордоні Рівненської і Волинської областей, у цьому ж селі Поляна Сарненського району, була сформована перша сотня УПА ОУН(б) в кількості 125 чоловік, яку очолив сотенний Григорій Перегійняк («Довбенко», «Коробка», «Довбешка»). Окрилені переможною сутичкою біля Городця, повстанці й спланували акцію нападу на Володимирець.
Відтоді було відкрито фронт проти одного з поневолювачів України – німецького націонал-соціалізму.
---
Досьє на соратника Бандери
Григорій Перегіняк (псевда: «Коробка», «Довбенко», «Довбешка») народився 8 січня 1908 року в селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області, соратник і друг, на рік молодший від Степана Бандери.
Григорій Перегіняк — підпільник ОУН. Фото з польської кримінальної справи 1935 року
Був засуджений поляками за замах на старо-угринівського солтиса Ільківа — прислужника окупантів та приналежність до ОУН на довічне ув’язнення (вбивство провокатора). Деякий час перебував у в’язниці «Святий Хрест» (м. Вронки Келецького воєводства, Польща) разом із односельцем Степаном Бандерою — Крайовим провідником ОУН, іншими засудженими Львівським та Варшавським судовими процесами. Звільнився у вересні 1939 р.
Пройшов військові курси ОУН у 1940 р., учасник похідної групи ОУН у 1941 р., вояк збройних відділів ОУН-Б на Поліссі в 1942 р.
На Поліссі організував перший військовий відділ — сотню для спеціальних завдань, особливо проти карних експедицій, які німці висилали для поборювання спротиву населення за нездачу контингентів чи висилання молоді до Німеччини.
