Попри те, що прихильники природолікування порівнюють цукор із білою отрутою, люди не лише не відмовляються від нього, а й споживають у величезних кількостях. Багато хто це робить тому, що звик до підсолодженого смаку страв та напоїв і не може відмовитися від цього задоволення, нехтуючии здоров’ям. А про те, що цукор можна замінити менш шкідливими, але не менш солодкими речовинами, дехто навіть не знає. Проте є й ті, хто сказали тверде «ні» цукру у своєму житті – і не шкодують про це.
Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує норму споживання вільного цукру (який додається до харчових продуктів, міститься в меді, фруктових соках) – в день від 25 до 50 грам у всіх продуктах, а це від 5 до 10 чайних ложок.
Йдеться про рекомендацію для людей, яким не вистачає фізичних навантажень, і достатньо калорій. Для такої категорії важливо чим менше цукрів, тим краще. До того ж медики одностайні: надмірне споживання цукру та цукрових добавок веде до розвитку карієсу, стійкості до інсуліну і розвитку діабету 2-го типу, ожиріння, серцево-судинних захворювань.
Відмовилася від солодкого ради красивої шкіри
– Мотивацією відмови від солодощів для мене стало прагнення здорової шкіри, – розповідає володимирчанка Валентина Саковець, яка не вживає цукор вже пів року.
Валентина Саковець
– Я мала проблеми з висипаннями, а завжди мріяла про чисту і гладеньку шкіру. Мені порадили хорошого лікаря-дерматолога. Після першого візиту ясно дали зрозуміти, що результат буде залежати від мене на 80%, і з цього все почалося...
Першим кроком, звичайно, стала відмова від солодкого (кондитерських виробів і всього іншого), а потім і від молочної продукції, смаженого, гострого. Мені це вдалося не тяжко тому, що бажання мати здорову шкіру було сильніше, ніж бажання з'їсти цукерку.
З часом я звикла до фруктів, адже в них міститься багато корисних цукрів та клітковина, і так я себе мотивувала, що їм тільки корисне, та й мені це почало подобатися.
У перший місяць мого випробування я втратила у вазі 5 кг, проте нещодавно робила дослідження на вміст вітаміну С в організмі – у мене норма, хоча це буває в 1 із 5 людей.
Додам, що за весь період життя без цукру я не хворіла, нежить і біль у горлі – з цим організм сам справлявся. Тож зробила висновок, що з таким ніби й простим раціоном зміцнила імунітет, і в загальному покращила самопочуття (стала більш фізично витривалою).
Рідні мене, звичайно, підтримали, бо знали, як це для мене важливо. В чомусь я для них стала прикладом – от часом помічаю, коли мама говорить: «доню, а я вже їм менше цукру» або «п'ю чай без цукру». Зараз, коли передають сумку з продуктами, також враховують мій раціон, тож у маминій торбі з рідної домівки знаходжу багато домашніх овочів, куплених фруктів замість чогось солоденького.
А більшість людей з мого оточення таки дивуються, і говорять: «як так можна, життя одне, а ти собі відмовляєш в таких приємнощах», «я би так не змогла/зміг би». Ну, я все те слухаю, але знаю своє.
До речі, дуже люблю займатися спортом (роблю зарядку, коли є час, полюбляю бігати), тож перехід на здорове харчування стало чудовим доповненням і кроком до мрії.
Щодо раціону. Ранок зазвичай починаю з кашки (кукурудзяної, вівсяної) з фруктами або й без них, а обід маю бульйон чи кашу (гречану) із салатиком і м'яском, вечеря – варене яєчко, каша. Між цим усім маю перекуси із фруктів і хлібців.
Страви на свята теж маю свої. Новий рік, наприклад, я святкувала з грецьким салатом, відвареним м'ясом і соком.
Про свій вибір відмовитися від цукру зовсім не шкодую, тому що бачу позитивні зміни в собі: не хворію, гарно себе почуваю, практично позбулася висипань. Здорове харчування стало не випробуванням, а способом життя.
Я дуже радію, що змогла відмовитися від їжі, яка не приносить ніякої користі моєму здоров'ю, і всім раджу це зрозуміти!
Хотіли схуднути і наважилися на місяць без солодощів
– Ми ніколи не відмовляли собі у солодощах, – розповідають сестри-близнючки з Володимирця Яна та Ангеліна Мечкало. – Завжди їли, що хотіли і скільки хотіли. Але завжди прагнули схуднути та бути трохи стрункішими. А той цукор нам завжди заважав!
Яна та Ангеліна Мечкало
Повністю відмовилися від цукру в перший місяць нашого навчання в університеті. Подумали, що коли приїдемо додому, то хочемо всіх вразити, що так схудли!
Я не скажу, що це було важко, оскільки ми хотіли, в першу чергу, себе випробувати, чи зможемо витримати хоча б місяць, і все ж витримали! Бо набагато простіше відмовитися від цукру, коли ти просто його не купуєш. Ну немає його вдома – от і все, мусиш замінювати чимось іншим!
Звісно, часто нам хотілось купити того свіжоспеченого пахучого круасана чи малесеньку шоколадку, але постійно одна одній нагадували: «Це лише 1 місяць, давай просто побачимо, може, нам сподобається, можливо, ми відвикнемо або взагалі відмовимося».
Важко було тоді, коли проскакували думки «Ну з’їси ти ту булочку, ну і що? Світ на цьому не стане!». Такі ми гнали бігом з голови, нагадуючи самі собі, що доводиш, що маєш силу волі і все ж таки не купиш ніякого цукрового зла!
Легко було знаходити солодке в інших, корисних продуктах. Для нас нашим «цукром» стали сухофрукти, ми їх постійно привозимо з України в Польщу, де навчаємось, тож тепер, мабуть, «залежні» від них.
Лише за 1 місяць без цукру Ангеліна скинула 5 кг, а я 4. Ми бачили, що одяг стає великим, те, що недавно було обтягуючим, зараз вільне. Помічали, що об’єми тануть потроху. Так почала врешті здійснюватись наша багаторічна мрія!
Відмова від цукру потягнула за собою ще низку хороших звичок: ми почали активно займатися спортом, бігали надворі щовечора.
Стали затятими математиками (сміються – авт.): усе, що ми споживаємо упродовж дня, зважуємо і рахуємо калорійність, за день мусимо випити не менше 1,5 літри води.
Ще ми замінили соняшникову олію на кокосову, цукор на fit parad (замінник), майже не купуємо фруктів, оскільки в них теж багато цукру.
Батьки чудово до такого відносяться, а родичі переживають, бо думають що ми голодуємо.
Насправді ж це не так! Коли після такого місяця без цукру ми приїхали додому, то просто дали собі волю в їжі. Ми ні в чому собі не відмовляли: тортики, тістечка, булочки – все повернулося в наш раціон. І звісно, наш результат почав зникати...
Ми зрозуміли, що більше не хочемо собі такого, і нам потрібно змінити ставлення з категоричного на помірне. З листопада ми «сидимо» на правильному харчуванні. І так, раз у тиждень чи два, ми дозволяємо собі щось смачненьке. Так ми вирішили і це краще дня нас.
Коли ми на навчанні і самі собі купуємо продукти, то можемо стримати себе і не купувати нічого шкідливого, а коли ти приїжджаєш додому, де у мами завжди є чим солоденьким поласувати, то тоді важко відмовитися. От і даєш собі «слабинку», зриваєшся...
Зараз у нас немає зривів, ми звикли до харчування без смаженої картоплі і бутербродів. Ну, і солодких булочок. Проте інколи можемо собі влаштувати «cheat meal» (планове порушення дієти – авт.), коли дуже закортить!
Наш раціон зазвичай такий: кожного ранку ми снідаємо вівсякою із сухофруктами, горіхами і медом + кава з молоком, обід – це обов’язково має бути крупа (гречка, булгур тощо) із салатом та сендвічем із хлібця, вершкового сиру і якогось овоча, а найчастіше на вечерю маємо омлет із овочами чи венігрет.
Також робимо перекуси, зазвичай це шматочок твердого сиру або чай із сухофруктами. Коли п’єш чай, то й нині дуже хочеться інколи якоїсь запашної булочки чи ще чогось такого, але ні! Береш жменю кураги і йдеш пити чай!
Проте що би ми не з'їли за день, мусимо «влізти» в нашу добову норму калорійності. Про неї багато читали, та й є зараз купа розумних програм на смартфони, де все можна швидко порахувати.
І ще один плюс: ми навчилися не переїдати, взагалі забули, що воно таке – відчуття важкості після їжі.
Наш організм потребує білків, жирів і вуглеводів. Все це міститься в кашах, фруктах, овочах. Коли організм усе необхідне отримує, ми краще себе від цього почуваємо, це і є для нас правильним.
Свою норму калорій ми вираховуємо за формулою Міффліна-Сан Жеора. У кожного ця норма різна, бо залежить від росту, ваги, віку і фізичної активності людини. Якщо людина хоче схуднути, то вона має вживати на 15% менше від своєї норми калорій.
Харчуватися корисними продуктами однозначно дорожче. Наприклад, бездріжджовий хліб дорожчий за звичайний, оливкова олія дорожча за соняшникову. Коли починаєш правильно харчуватися, додаєш у свій раціон авокадо, горіхи, чіа, льон, безлактозні молочні продукти, і це теж «влітає в копієчку».
А коли хочеш чогось солоденького, але проти «суцільного цукру» в солодощах, теж намагаєшся чимось корисним замінити. Наприклад, протеїновим батончиком, де велика кількість білка, чи арахісовою пастою, чи екосолодощами, які взагалі не мають цукру, але в той час є солодкими, тому і дорогими. От я, наприклад, не можу пити каву і чай без цукру, тому і мушу замінювати цукор стевією чи ще якимось цукрозомінником, який теж є дорожчим за звичайний цукор.
Нам подобається такий раціон і ми кайфуємо від того, що можемо смачно і корисно харчуватися. Саме відмова від цукру позбавила нас від залежності їсти упродовж дня все, що ми називаємо солодощами, і показала всі переваги правильного харчування. Тому звісно, що про свій крок у життя без цукру ми не шкодуємо!
Балую себе лише цукровою пудрою у чізкейку інколи
– Якщо я хочу щось солодке, то купляю собі або сухарі з родзинками, халву, або сирну запіканку. А так у страви цукор я не додаю, лише зрідка цукрову пудру – це і є весь мій цукор, – розповідає майбутній стоматолог з Володимирця Валя Дубік. – Ще медом заміняю. Я не завжди вела такий спосіб життя. На такий крок я зважилася після однієї історії в моєму житті. Власне, у мене не було цілі перейти на режим без цукру.
Валя Дубік
Просто одного разу кілька років тому я заварила собі чай, а цукру в хаті не було. Щоби його набрати, мені треба було вдягнутися, вийти навулицю, перейти клумбу, зайти до літньої кухні і там його набрати. Я цього всього робити не хотіла, тож вирішила попити чаю несолодженого. От з того дня й почала пити чай без цукру. Та й все інше.
Зараз я любитель кави без цукру. Власне, далося це мені просто: зараз навіть не помічаю креманки з цукром, бо вона мені просто не потрібна.
На навчанні у мене в кімнаті зовсім нема цукру. Почуваю себе комфортно так. Всі мої рідні в цукрі собі не відмовляють, а я от просто фізично відвикла, тож не можу пити чай навіть трохи підсолоджений – мені видається, що там тонна того цукру!
Загалом намагаюся вести активний спосіб життя, коли є час – бігаю, а ще – п'ю дуже багато води. Можу за день випити до 3 літрів! На пари йду обов'язково з літровою пляшкою води. Думаю, що це корисна звичка. Від неї, певно, і не тягне на різні солодощі.
З цукерками і шоколадом в мене дружба не склалася. Якщо ж раптом хочеться чимось побалувати себе, то це чізкейки чи звичайний хліб з маслом та медом – цьому ще з дитинства нас навчив тато. Чи хліб із сметаною – делікатес ще той!
А коли ні з того, ні з сього хочеться з'їсти солодке, то розумію, що то лише від того, що я недобре поснідала-пообідала. В такому випадку розум перемагає емоційний порив, тож я не піддаюся.
А для тих, хто хоче відучити себе від цукру, дам пораду: аби менше хотілося солодкого, треба частіше чистити зуби!
