Ці вихідні були забарвлені різноцвіттям та ароматом подарунків і вітань з нагоди Міжнародного жіночого дня. Ще з п’ятниці базар та весь Володимирець був «окупований» квіткарями-продавцями. Чи не у всіх бюджетних установах та навчальних закладах з нагоди міжнародного жіночого дня відбулись святкові івенти та імпрези (або простим словом, яке я жах, як не люблю – заходи). А у місцевих квіткових магазинах у неділю був повний аншлаг чоловіків-покупців. Традиційно це добряча головоломка для чоловічої половини населення і вагома нагода втілення мрій для жіноцтва всіх вікових категорій.
Але от уже кілька попередніх років в Україні дискутують щодо потреби відзначення 8 березня Міжнародного жіночого дня. Залишити, як традицію чи скасувати, бо це свято нам нав’язане комуністичним минулим.
Екскурс в історію
За офіційною версією Вікіпедії, свято пов’язане із «маршем порожніх каструль», що відбувся 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Тоді жінки, які працювали на текстильних фабриках, протестували проти поганих умов праці та низьких зарплат. Під час маршу вони стукали каструлями, вимагаючи надати їм 10-годинний робочий день замість 16-годинного, рівну з чоловіками заробітну плату і виборче право.
Жіноча демонстрація «за хліб і мир» 8 березня 1917 р. в Російській імперії після загибелі двох мільйонів солдатів на війні призвела через чотири дні до зречення імператором престолу, і Тимчасовий уряд Росії надав жінкам право голосу.
Наприкінці існування СРСР Міжнародний день жінок втратив своє політичне забарвлення і перетворився на одне з неполітичних свят.
У лютому 2017 року Український інститут національної пам'яті (УІНП) розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня (Міжнародний жіночий день) було запропоновано встановити вихідний Шевченківський день (9 березня).
У переліку від УІНП є запланована альтернатива 8 березня. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Однак це державне свято є звичайним робочим днем і поки що програє у популярності.
Що жінки думають про свято – опитування
Напередодні вихідних звернулась з бліц-опитуванням до своїх фейсбук-друзів. На запитання «Для вас 8 березня – свято чи ні?» відгукнулось 63 особи: 51 – так, 11 – ні. Двоє людей вибрали свій варіант відповіді на кшталт: «Чергова тусовка для молоді».
Уже після святкувань запитала кількох приятельок про цей день та його актуальність. Тож що це за свято для жінок Володимиреччини і які слова асоціюються в них саме з датою 8 березня?
Вікторія Моніч, 39 років, Володимирець, держслужбовець
– Це свято завжди було надзвичайно приємним. І не лише тому, що в цей день у наш дім потрапляють красиві квіти, які дарують найдорожчі люди, але й тому, що в цей день все оживає, дивлячись на красу жінки. З дитинства пам'ятаю: 8 Березня – це свято мами. Тому спішимо привітати дорогу людину, яка подарувала нам життя. Цей сонячний день несе в собі багато радісних моментів, настрою і посмішок. Жінка. Мама. Весна. Квіти. Сюрприз.
Ірина Давидович, 40 років, Володимирець, ЗСУ, військовослужбовець
– Свято пройшло, як звичайний день військового. Була в наряді на спостережному пункті. То яке ж тут свято? Наш ротний привітав букетом тюльпанів та солодощами нас, вісьмох жінок. І хлопці – теж квітами. Молодці хлопці у нашій роті. Як до бою з ворогом не боягузи, так і молодці крізь – всі один за одного. Тому й приємно від них вітання приймати. А далі – як звичайний день на посту. Ще вітали телефоном ті, хто знає мій номер «для зв’язку», капелан Микола Юрах з Володимирця і ще кілька знайомих і хороших друзів. Війна. Весна. Мужність. Служба. Віра.
Інга Безушко, 30 років, Володимирець, ЗСУ, військовослужбовець
– Мені доня подарувала власноруч зроблену листівку і свого улюблену іграшку – дракона, як оберіг. А доці – новий телефон (але ще не віддали, бо в щоденнику є зауваження, вона їх має виправити). Коханий подарував-влаштував чудовий відпочинок, рибалку. Там зібрав моїх «старих воїнів». Це був сюрприз. Ми нашій бабусі подарували трояндовий вазон, бо вона ж у нас квітникарка! Мабуть свято вдалося, бо я його вдома зустріла. Турбота. Тепло. Спогади. Весна. Побратими.
Олена Сидорчик, Антонівка, 48 років, працівник Володимирецької станції вузькоколійки
– Вихідний та ще й свято – це вже подарунок. Ранок був чудовий. Першим зі святом привітав мій наймолодший чоловічок сім’ї – син. Подарунок робив своїми руками. Далі подарунки, квіти, привітання від рідних, друзів, колег. Ввечері святкували з найріднішими. Море емоцій і позитиву. Емоції і щастя переповнюють в цей день і ти знаєш – ти потрібна, тебе люблять, поважають, піклуються і не забувають. Варто для цього жити! Щастя. Позитив. Подарунки. Святкування. Найрідніші.
Ірина Стріла, 38 років. Степангород, вчителька
– Спочатку зранку мене привітала донечка, подарувала картину ручної роботи та листівку. Тато за традицією пішов готувати сніданок. Тим часом до нас в кімнату прибіг мій маленький п’ятирічний синочок з двома кошиками квітів: один для мене, інший для сестрички (це був такий з татом план). Готувався сніданок, допомагали старші хлопці. Все було чудово. Потім діти з квітами поїхали вітати бабусь. Після обіду ми вже гостювали у наших друзів. Все вдалося, настрій весняний, березень у мене асоціюється зі святом, бо народилась у березні. Квіти. Родина. Усмішки. Вітання. Бути жінкою.
Людмила Затірка, 29, Острівці, юрист
– День пройшов у родинному колі. Були традиційні вітання «зі святом всіх жінок, весни, краси…» і т.д. Для мене 8 березня не асоціюється з квітами та подарунками. Цей день має значно глибший зміст, про який всі забули – жінки є активними і повноправними членами суспільства, не лише «домашніми берегинями», «опорою чоловіка». Вони поєднують у собі безліч ролей – професіоналка, дружина, мати. Близькі знають про моє ставлення до цього дня і тому поступово змінюємо традиції його відзначення. Увага. Підтримка. Повага. Розуміння. Родина.
Олена Іванків, 46 років, Володимирець, юрист
– У нас «жіноча» родина. З шести осіб чотири – жінки: моя мати, я та дві доньки. Особливого статусу святу 8 березня не надаємо, це скоріше традиція, яку поки що неможливо викорінити, хоч і намагаємось. Цьогоріч мої чоловік та син не були вдома, тому привітали, зателефонувавши. У подарунок я з мамою отримали солодощі і сувеніри. В неділю організували вдома класичний дівич-вечір: повечеряли святковим салатом, посиділи, поспілкувались. Чесно кажучи, цього року настрою святкувати не було, зважаючи на новини звідусюди. А на роботі наші чоловіки, хоча і перебувають у абсолютній меншості, однак теж привітали нас смаколиками і квітами ще у п'ятницю. Вихідний. Квіти. Мімоза. Шоколад. Відпочинок.
Олена Мiхеєва, 31 рiк, Степангород, психолог
– Недiльний ранок розпочався не святково – найстарший чоловік у нашій сімї, тато, на жаль, за межами країни. Я з двома донечками навiть не сподiвались на подарунки, тим паче, на несподівані приємності чи сюрпризи. Та неймовірно потішив п'ятирiчний синочок – привiтав нас, дівчаток, власноруч роздобутими «котиками» та вiршиком. А вiд нашого татуся отримали посилочку з розкішними парфумами та солодощами. Вона встигла вчасно доїхати, і цим нашого тата і нас потішила. Святкуємо, бо це приємне свято. Клопоти. «Котики». Весна. Солодощi. Радiсть.
---
Не намагаючись популяризувати «совкові рудименти», як нині вважає велика кількість противників свята, скажу, що і для себе не маю цей день надто особливим. Привітає чоловік своїх любих дівчаток з «8 Березня» чи не привітає – не є катастрофою. Та й мої гендерні права нині досить об’ємні. Емансипація жінки, як на мене, вже вижила потребу цього свята.
Але душа жінки завжди потребуватиме свята, уваги, квітів, подарунків – бо їх ніколи багато не буває.
