Анатолій Пашко, 27 років, житель села Хиночі. Працював у місті Жнін, центральна Польща. Повертався в Україну через митницю у Раві-Руській, в останніх числах березня 2020 року.
Анатолій Пашко
На митниці з перетином проблем не було
Перетинав кордон на Львівській митниці, у Раві-Руській 27 березня. Було чоловік сто.
Я зранку виїхав з місця роботи і до четвертої години дня вже перетнув кордон. Тобто надзвичайного скупчення людей на цій митниці не було, як ото показували в інтернеті фото чи в новинах. Оформлення документів, огляд і перетин кордону зайняли півтори години.
Добирався, як кажуть, «своїм ходом». Процедура пропуску передбачала замір температури. Вона була у мене нормальна, тому претензій від медиків не було. Всі заповнювали анкету, де вказували фактичне місце проживання, свої контакти, координати.
Дав письмову згоду про добровільну самоізоляцію на чотирнадцять днів та медичне спостереження.
Вдома сидить у самоізоляції і звітується медичці щодня
Таку ж анкету мені дала і наша завфапом вже тут, у Хиночах. Тепер щодня я двічі на добу телефоную на ФАП та повідомляю свою температуру тіла і своє самопочуття. Вже, коли я виїхав з Польщі, набрав маму і попередив, що буду скоро вдома і щоб вона повідомила медичку. Мама попередила завфапом, що вертається син з-за кордону. Тому я не готовий сказати – це з митниці оперативно надійшла інформація на ФАП чи за повідомленням матері.
У місті Жнін поліція слідкує за дотриманням карантину. Але магазини працюють
Я на роботі був у польському місті Жнін. Це центральна Польща. Там дуже строго з умовами карантину. Всі будівництва припинили. Працівників розрахували.
Розказував мені колега-поляк, що його брат повернувся з Італії і сидить теж в самоізоляції. До нього двічі в день приїжджає поліція і перевіряє дотримання карантину. За межі свого двору чи квартири заборонено виходити.
А у нас хостел щодня вранці і ввечері хлоркою оброблявся, антисептиками і ми всі чітко дотримувались правил. Нас не виганяли з хостелу, як декого. Казали – будьте, скільки треба.
У містах з карантином строго
У містах з карантином строго. По місцевому радіо чули про випадок: гурт з тринадцяти осіб «на хаті» зібрався святкувати день народження. Одразу приїхала поліція, мабуть сусіди й повідомили, бо там таке прийнято і всіх присутніх арештували та оштрафували. Штраф кожному – п’ять тисяч злотих (це 33 428 гривні – авт.). На тому веселощі й закінчились.
Коли оголосили карантин, то продукти в магазинах розмели в один день. Потім, звичайно, все появилось, але з хлібом було туго. Не вистачало. Супермаркети працювали і туди запускали по п’ять чоловік у масках індивідуального захисту.
А ще поляки кажуть щодо коронавірусу: «як бендже, так і бендже».
Поляки про своїх піклуються
З розрахунком теж цікаві були моменти. У зв’язку з карантином у перших числах березня нам запропонували працювати лише на п’ятдесят відсотків оплати, але з письмовим погодженням щодо цієї умови. Фірма досить прибуткова і проблем з коштами не має, тому наша бригада на цю умову не пішла, отже, ми мали розрахуватись обопільно повністю і виїхати в Україну.
Правда, ще ми всі упродовж цього часу допитувались у керівників щодо ситуації на кордоні та загалом у Польщі, бо у нас було дуже мало інформації. Про перебіг подій ми від поляків місцевих дізнавались.
На рахунок того, що наші кордони закриваються, то поляки кажуть, що правильно робить Україна. А свої кордони вони теж взяли під карантинний контроль, і про своїх громадян піклуються. У Евросоюзі як таких кордонів нема, але є обмеження в’їзду у Польщу на час карантину – своїх пропускають, іноземцям заборонено. А хто не має чим повернутись – висилають автобуси до кордону.
У біді українці наживаються на своїх
А у нас з доїздом геть не так, як у Польщі. Ще на роботі шеф питав, чи треба нам транспортна підтримка, щоб виїхати додому. І пообіцяв, якщо не знайдемо транспорт, то допоможе. Але там працює багато українців перевізниками. Цікаво, якщо до карантину довіз з місця роботи до кордону коштував п'ятдесят євро, то тепер підняли ціну вдвічі – сто євро. І це самі українці на українцях наживаються!
Наші люди за кордоном дуже наживаються на біді своїх-же.
Нам попався нормальний перевізник – взяв по двісті злотих з людини. Бо він на той момент вже три доби був за кермом, але приятелям відмовити не міг. Ще й маски, рукавиці запропонував безкоштовно, щоб позбавити нас проблем на митниці. А хлопці там, на митниці, розказували, що й по триста євро перевізники брали, користуючись безвихіддю.
От як наша перша група поверталась, то вісімнадцять чоловік по сто євро заплатили, щоб доїхати до кордону!
Додому доїхав «по-божеськи»
А вже на українській території до нас підійшов чоловік: «куди, хлопці, на Сарни?». Тобто є перевізники по різним містам від кордону, але приватні, а рейсових автобусів нема. Потяги відмінені.
До Львова з кордону добрався, а звідти нема чим. Нас троє було у сарненському напрямку. Напросились попутно пасажирами. Цей водій взяв з нас «по-божеськи». Але я зауважив, що водій і ручки авто і салон обробив антисептиком перед нами і після нас, рукавички є, маски.
З Рави-Руської до Полицького роз’їзду загалом я доїхав за 1400 гривень. Звідти до села забрав друг, який грошей не взяв.
