«Ух ти! Ми вполювали єнотовидного собаку! Клас!» – десь так радісно діляться емоціями між собою та своїми друзями Володимир та Катя з Володимирця. Проте їхнє полювання не зовсім звичайне: тихе і без втрат. Бо виловлюють диких тварин лише на фотокамеру. Пам'ятаєте радянський мультик про Простоквашино? От десь так полюють і Катя з Вовою, правда, поки не пробували віддати звірям їх фото та відео. Нині просто викладають добірки на Ютуб, аби тисячі разів не прокручувати те саме для рідних, друзів та знайомих.
Перша здобич – лисиця
– Почалося все, мабуть, ще з дитинства, – ділиться Володимир – Із Джека Лондона, Томпсона, «Охотничьих просторов», прогулянок у лісі з собакою. Потім був етап полювання, почали дивитися відео на ютубі про тварин, полювання, мисливських собак тощо. Завжди було цікаво, як знімають диких тварин зблизька. Виявилось, що є два способи: дорогий, де використовують суперовий об'єктив із хорошим зумом, і відносно дешевий – із фотопасткою. Є ютуб-канали, де люди викладають відео з фотопасток. На одному з таких каналів чоловік розказував, як вибрати бюджетну фотокамеру у Китаї. Ну, ми вирішили спробувати. Замовили спочатку одну. Зняли відео у Володимирці. Першою до нашої пастки тоді втрапила лисиця.
Налаштували себе одразу, що камери можуть втратити
У такого захоплення є два боки емоцій. Бо, попри захоплення тим, що вдається відзняти, можна зіткнутися і з розчаруванням, бо камеру можуть просто вкрасти.
– Звісно, лишати камеру в лісі страшнувато, але завжди надієшся на краще: що не знайдуть у глухому лісі або не візьмуть чуже. Було якось, на камеру потрапила сім'я з собакою. Вони нашу фотопастку помітили, зрозуміли, що та знімає тваринок, і пішли далі. А останнього разу одну з камер поцупили, ще й лишили пачку з-під цигарок. Та ми вже замовили дві на заміну. Ми стараємося гуляти і ставити техніку подалі від людей, бо там чистіше і більша вірогідність зустрічі з тваринами. Кілометрів 5 від найближчих сіл. У зв'язку з останніми подіями ще з'являється острах, що весь той ліс вигорить разом із тваринами і камерами, бо ж довкола горять уже плавні, поля і ділянки лісу.
– Ми одразу налаштували себе, що наша техніка для фотопасток – то «росходніки», – додає Катя, – бо знаємо наших людей: якщо поставити камеру не в хащах, то скоріш за все її вкрадуть. У перші дні тварини зазвичай не з'являються – чують наш запах, приходять вже згодом. Щоразу трохи тривожно йти до місця, де виставлена наша фотопастка: хвилюємось, знайдеться камера чи ні, чи спрацювала, чи хтось цікавий попався, чи добре виставили кадр... Але потім, як щось є на відео, то просто з'їдає цікавість і з'являється непереборне бажання пошвидше прийти додому, щоб подивитись, що знялось.
До того ж, останнього разу відео вийшло таким, що його можна використовувати в навчальних цілях дітям, показуючи, як тварини себе поводять. Особливо відео з лисицею: як вона їсть, де оправляться, по тому, як вона мочиться, можна зрозуміти, самець то чи самка.
Пробувати себе у такому ділі Катя та Вова почали десь у січні. Звісно, готувалися до всього завчасно: уважно переглянули ще раз тематичне відео, як налаштовувати камеру для такої справи, а на місці виставляли вже методом спроб і помилок. Кажуть, що мали досвід, коли об'єктив виставили зависоко і не видно було, хто їв приманку, або недовмикали – і камера нічого не зняла.
Вдають із себе тварин, щоб налаштувати техніку
Аби спіймати на відео якусь дику тварину, Катя та Вова теж добре находжують ноги, бо не завжди випадає нагода йти лісом стежками чи просікою. Часто їм доводиться пробиратися через густі чагарники, високу траву та добре пильнувати, чи правильно обране місце для зйомки. А ще ж несуть із собою купу ласощів для потенційних моделей.
– Процес проходить так. Під час прогулянки лісом намагаємося знайти місце, де видно сліди частої присутності звірів, стараємося, щоб це була хоч трошки розчищена галявинка. Підбираємо дерево, з якого був би нормальний ракурс. Тоді висипаємо яблука і довго й нудно виставляємо кут нахилу камери, щоб тварину було видно цілком. Для цього знімаємо пробні відео. Де ми у ролі тварин. Стоячи граємо косуль, навприсядки – лисиць і зайців. Весело це, правда, поки виставиш зимою камеру, то можна замерзнути трохи. Потім ще раз форматуємо, включаємо режим зйомки. Робимо фотографію місця з геотегом і йдемо звідти на два тижні. Приблизно на такий час вистачає заряду акумулятора. Яблука з'їдаються швидше. Втім, останнього разу несли на спинах кілограмів сім яблук.
Лис на відео вже набрид
Загалом Катя та Вова зазвичай проходять лісом не менше 20 км, іноді 30. Без звичного для них київського поспіху (бо працюють у столиці) прогулюються між дерев, роблять цікаві пейзажні фото.
– Беремо ще й собі термоси з чаєм та обід, плюс камери, того більше яблук самі не занесемо, – сміється Володимир. – Зараз думаємо над альтернативними приманками, можливо не такими цікавими для лиса, бо вже набрид трохи, проте цікавішими для копитних і для зайців, і, можливо, трохи легшими.
– Локацій видавати не будемо, максимум, що можемо сказати, – що то Київська область, – розповідає Катя. – Ми кілька разів ставили камери, проте саме останнього разу вдалося «вполювати» найбільше тварин. Та завжди на відео хтось та й був, і щоразу на дві камери втрапляла лисиця. Ми перед ними висипали пару кіло яблук і їх усі з'їдала завжди лисиця! Одного разу прийшло стадо кабанів і за раз виїло все, ну а востаннє лису допомагав єнотовийдний собака їсти яблука. Косуль і оленів яблука не зацікавили, як ми сподівались. Лисиця нюхала камеру, олені теж бувають полохливі дуже і втікають, побачивши інфрачервоне світло у випадку нічної зйомки. Та в більшості випадків звірі не реагують на техніку, бо вона не рухається, не шумить і майже не має запаху, особливо на другий-третій день після встановлення.
Про змонтований ролик
Кажуть, що на ютуб викладали не для широкого загалу, а щоб друзям, колегам, родичам зручно було показувати, коли вони запитують, хто там цього разу попався.
– Для цього всі кадри просто з'єднали в одне відео. Тепер думаю, що відео треба робити коротшими, бо годину часу ніхто таке не дивитиметься. Поки придумуємо, як розбивати: по кілька днів, зберігаючи хронологію, чи по видах. Бо були і косулі, і олені, єнотовидний собака, дикі свині, сірі журавлі, двічі здалеку заєць пробігав (яблука його не зацікавили) і дуже багато лисиць. Чи плюнути на хронологію і змішувати між собою відео різних видів тварин, щоб не скучно було на лисицю довго дивитися…
Тож якщо ви геть міська людина і диких звірів бачили лише в книжках чи на відео, чи думаєте, що вони є, але точно не в місцевому лісі, знайте: у наших лісосмугах теж живуть дикі тварини. За кілометрів 5 від людей. Ось це відео тому доказ.
А ліс – не просто місце відпочинку для людей, а й домівка для диких тварин. Було б неймовірно, якби ми з вами лишали її чистою!
