8 травня, в День пам’яті та примирення, помічник народного депутата України Віктора М’ялика Іван Базака відвідав ветеранів Володимиреччини. Відвідав не з порожніми руками: привіз квіти, гостинці і матеріальну допомогу. І, звичайно, слова вдячності за їхню мужність.
Спочатку за участі представників влади, ветеранської спілки учасників АТО і громадськості відбувся невеликий мітинг у Володимирці біля пам’ятника Матері-Вітчизні. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять про всіх загиблих у роки війни, поклали квіти до монументу.
На жаль, у зв’язку з карантином цьогоріч звичний всім масштаб вшанування Дня Перемоги над фашизмом повторити не вдалось. Проте не може не радувати, коли помічаєш, як поодинокі люди час від часу підходять в селах і селищах до пам’ятників, щоб покласти квіти Невідомому солдату чи Матері, яка не дочекалась з війни сина.
По завершенню мітингу голова районної ради ветеранів війни, праці та ЗСУ Микола Ліщук та голови селищних та сільських рад долучились до Івана Базаки: на меті було завітати до всіх ветеранів району. Прикро усвідомлювати, але з кожним роком їх з нами лишається все менше.
Ще в переддень поїздки помічник нардепа відвідав Івана Климентійовича Лемещука з Березини.
Арсеній Григорович Ващенко і Яків Антонович Кречко живуть у Володимирці. Вони рік у рік такими відвідувачами передають один одному привіти, розпитують один про одного, досі пам’ятають своїх полковників і свою роту, досі плачуть, коли згадують те жахіття, яке випало на їхню долю. І досі радіють життю.
Далі поїхали у Довговолю: там при дітях доживає свій вік Гурій Хомич Козодой. І хоч ноги болять і спину крутить, пан Гурій багато чого може повідати про війну. Радо зустрів гостей і гостинці, щиро дякував, що не забувають.
А в Берестівці живе Олександр Романович Кузнецов. На момент закінчення війни його мама перебувала в неволі в Німеччині і там народила сина в 1945-му році. В 1998 році в Україні вийшов указ прирівняти народжених в неволі українців до учасників бойових дій, розповідає пан Олександр.
Учасниця бойових дій з Рафалівки Пелагія Петрівна Мамчич на момент візиту гостей, на жаль, виявилось, перебуває у лікарні, тому довелось відвідати її саме там. В умовах карантину це неможливо, але медперсонал пішов назустріч – дозволили пані Пелагії вийти до гостей у коридор.
Антон Якович Бачинський, що у Полицях, не сподівався цього року приймати гостей від народного депутата. Тому був приємно здивований і щиро дякував за гостинці та візит. На старості років така увага завжди тішить серце і гріє душу.
А далі наша дорога попрямувала на Антонівку. Там проживають Адам Павлович Пташинський та Василь Андрійович Кривко. На жаль, роки беруть своє: один вже дуже слабо бачить і ходить, а інший на вечір дуже емоційно переживає свої спогади. Та поруч – діти та онуки, а значить – безпека і захист.
Об’їхали ветеранів, повертаємось додому, а в кожного в голові – свої роздуми від побаченого і почутого. Дай Боже, вам, ветерани, учасники та діти війни, дожити вік достойно, в теплі і добрі. Дай Боже вам відчути нарешті душевний спокій, спогади нехай не точать ваші рани, а ваші рідні нехай переймають від вас ваші розповіді та свято пам’ятають, якою ціною вони сьогодні мають те, що вони мають.
---
Напередодні народний депутат Віктор М’ялик звернувся до земляків.
Шановні жителі краю!
8 та 9 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення і 75-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Тоді загинуло понад вісім мільйонів українців.
Ми добре знаємо ціну війни. Війна – це не лише танки, гармати і бої; війна – це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Ми схиляємо голови перед усіма, хто наближав перемогу, хто боровся чи страждав за свободу: ветерани, повстанці, партизани і підпільники, військовополонені, остарбайтери, діти війни і цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій.
Щира вам вдячність!
Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності.
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну розруху.
Саме тому ми обираємо європейську відповідальну модель пам’ятання під гаслом «Ніколи знову».
1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо.
З повагою – Віктор М’ялик, народний депутат України.
