Ірина Ткачук
Знайти улюблену справу у житті – справжнє щастя. Варашанка Ірина Ткачук зуміла принести його у своє життя ще з дитинства, тож нині вдало поєднує фах стоматолога із в'язанням. І коли раптом у неї з'являється вільна хвилинка, не марнує її на соцмережі: бере до рук гачок та швиденько сплітає петельку до петельки, аби вже згодом порадувати когось теплим шарфом чи іграшкою. Жінка так залюблена у своє хобі, що в'яже майже всюди: доки дітлахи граються на майданчику, коли чекає наступного пацієнта чи просто стоїть у довгій черзі.
– Може, для когось це і видається дивним, звісно, – посміхається Ірина. – Зазвичай люди гарно реагують на маму, яка плете: хто підходить подивитися, а хто показує пальцем і хіхікає – тож підіймаю настрій тим, хто поряд!
Снуди, шалі – найчастіше замовлення на подарунок
Жінка розповідає, що любов до гачка і ниток у неї з дитинства: мама в'язала, а вона, ще дитиною, так хотіла бути схожою на неї, що всюди носилася зі спицями та клубками. Врешті, творчі зерна проросли.
– У мене, як в анекдоті: в'яжу, шию, вишиваю хрестиком. Так нині відпочиває мій розум. А дитиною пробувала плести, виходило не відразу. Вже і не пригадаю, що я там вив'язала вперше, певно, щось смішне. Але мама з татом, пам'ятаю, хвалили, підбадьорювали… А далі я почала більше заглядати на те, як мама плете, ходила на гурток в'язання (до речі, і зараз туди заходжу, моя наставниця завжди зустрічає мене тепло, якось по-домашньому), ну й інтернет – в мережі зараз можна навчитися багатьом речам. Проте, чесно кажучи, якби не 2 декретні відпустки, то всі мої вміння так би й лишились на рівні незавершених спроб.
Поки ж стоматологія і в'язання не заважають одне одному. В моїй сумці завжди є телефон, клубочок і гачок для плетіння. Тож чи я гуляю з дітками, чи чекаю своїх пацієнтів – якщо маю трохи вільного часу, починаю в'язати.
– Ой, пам'ятаю свою першу річ, за яку отримала гроші, – емоційно ділиться Ірина. – То була літня кофтина для тітки. Зараз з радістю повторила б те замовлення – навіть безкоштовно! Бо, розумієте, суть зовсім не в грошах. Це те, що приносить мені задоволення! Так я відпочиваю, відволікаюсь від проблем чи негараздів, мене це заспокоює. Зараз найчастіше у мене замовляють шарфи, снуди, шалі. Бо це безпрограшний варіант: тут не треба знати мірок, тому замовляють на подарунки рідним і близьким. Ціни залежать від пряжі. Так, можна зв'язати шарф із синтетичної нитки за 50 грн, а можна і з італійського меріносу за 500 грн. Тут вже хто як бажає. Ціна виробу – то ціна пряжі + робота. Мій мінус, певно, як і усіх, хто займається хендмейдом, – оцінюю свою роботу надто дешево. Але це ще й тому, що мені цікавий сам процес, а не винагорода за нього.
Сімейна корпорація @ogogo_studio_knits
Не так давно Ірина разом із сестрами вирішила об'єднати творчі роботи в єдину «сімейну корпорацію» (так по-дитячому ніжно називають майстрині своє творче об'єднання). Тож створили сторінку @ogogo_studio_knits у соцмережі Instagram, де зібрали усе в'язане тепло, яким готові поділитися з усім світом. Поки речі, виставлені на продаж, замовляють лише жителі України, проте дівчата мають амбітні мрії і про закордонних замовників та активно працюють над цим.
– Ми із двома сестрами створили маленьку крамничку в інтернеті, де огого скільки ідей, щоб втілювати мрії у в'язані речі та ділитися тим, що ми вміємо робити. Асортимент поки більше спрямований на дітлахів: шарфи, шальки, снуди, покривальця та подушки, а відтепер ще й іграшки. Хоча є і безліч речей для дому: підставочки, корзинки, косметички, килимки, сумки, авоськи... Взагалі, будь-яку ідею можна втілити!
З часом на виготовлення замовлення буває по-різному. Якщо малята в гарному настрої, то це декілька годин (днів). Це хороше хобі, бо ж його можна поєднувати із грою з дітьми, приготуванням їжі (мультиварка мені в поміч), слуханням серіалів (бо майстрині їх не дивляться, а саме слухають). Ми з сестрами самі собі майстрині, реалізатори, спонсори. Скажу, що це не надто дешеве задоволення.
Почесна фея доброти
Ірина Ткачук з тих, у кого енергії вистачає на все: поряд з домашніми клопотами, турботою про дітлахів, роботою вона таки знаходить час на улюблену справу. А ще через неї ділиться теплом свого серця з тими, кому її точно не вистачає: в'яже різні речі для вихованців дитячих будинків.
– Якось я випадково натрапила на сторінку організаторів доброчинних проєктів. Мені захотілось спробувати. Тож нав'язала безліч речей, яких я до цього ніколи сплести не пробувала. Те в'язання було тоді для мене найдивнішим. Такі речі в'яжуться з особливим відчуттям: дарувати любов тим, хто обділений в цьому. Якась дитинка отримає не просто шарф, а тепло та ніжність саме від мене і саме для неї… То настільки приємно! Моя доня раніше питала: «Чого ти так багато в'яжеш тим дітям?» А зараз, беручи клубок ниток, каже: «Давай зв'яжемо щось для тих дітей…» Тож я допомагаю діткам, а вони підвищують мою майстерність! В минулому році завдяки таким роботам я отримала звання «Почесна фея доброти» – і це теж надихає мене на творчість для обділених турботою малюків.
«Коли Бог роздавав таланти, я стояла у черзі на нитками»
Майстриня розповідає, що не завжди виходить те, що планувалося спочатку. Бо вже у процесі роботи можуть виникнути нові ідеї. Ірина слідкує за творчими сторінками подібних рукодільниць, аби пробувати щось новеньке.
– Мені подобається моя основна робота. Думаю, що хобі розвиває моторику рук, а це допомагає працювати з зубами маленьких пацієнтів, виконувати складну роботу в каналах зубів, бо там потрібна увага, витримка.
BGImage
Ірина Ткачук
От карантин – справді морально важкий період. Було якось, в'яжу – і нехай весь світ почекає, бо там все занадто швидко і страшно розвивається. Саме в цей час я почала в'язати іграшки.
Часто говорю, що коли Бог роздавав таланти і захоплення, я стояла в черзі за нитками! Поки мрію більше часу проводити з дітьми, бо всі свої творчі плани, роботу так важко вмістити в 24 години! Постійно здається, що мене не вистачає дітям. Вихід, певно, один: навчити в'язати дітей (посміхається – авт.).
BGImage
BGImage
BGImage
Може, купимо? – Зв'яжемо!
Як і будь-яка майстриня, Ірина дуже хвилюється, аби річ, до якої вона доклала рук та часу, сподобалася замовнику. Проте і в неї є прогалини.
– Зізнаюсь: один мій замовник незадоволений дотепер! Це мій чоловік: ще з дня знайомства чекає на шарф! От чогось саме до шарфів для нього руки не доходять.
А загалом у нас в кожного вдома є в'язаний плед, подушка, шкарпетки.. Коли я чую від домашніх «може купим?», завжди відповідаю «може, зв'яжем!» Так і живемо.
Знаю, що у нашому місті точно є майстрині, які теж в'яжуть добротні речі. Конкуренція стимулює працювати краще. Думаю, творчість не можна оцінити «гарно» чи «негарно». На кожен товар знайдеться свій покупець. Малевич намалював, здавалося б, звичайний квадрат, а його всі знають і про нього говорять. Коли моя доня малює і питає, чи гарно, я кажу, що не важливо, чи подобається це іншим, потрібно, щоб подобалося тобі. Мені ж подобається те, що я творю і я щаслива, бо моя сім'я мене в цьому підтримує!
Знайти Ірину можна у соцмережах Facebook та Instagram, а також сконтактувати за посиланням сторінки @ogogo_studio_knits .
