Друковане видання Володимиреччини «Володимирецький вісник» живе з 1943 року. Фактично газета – історіограф Володимирецького району. Цікаві факти з історії газети можна писати щодня, бо всі підшивки зберігаються у редакції.
Назву нашу «районку» ще й історизмом, позначаючи так специфічні реалії минулої епохи, що чорним по білому вписані у сторінки газети.
Архів районки у редакції
Треба визнати, що газета – єдиний засіб точного і прямого посилання до відповідних історичних, політичних, соціальних, культурних та побутових реалій, персоналій та подій на території сьогоднішнього Володимирецького району, а раніше – Сарненського повіту, Дубровицького і Рафалівського районів.
Підшивки газет на збереженні редакції. Упорядковані Олексієм Городним.
У редакційній команді Олексій Городний – її «довгожитель» (працює з 1983 року) та архіваріус, бо добровільно взявся упорядковувати підшивки. Як турботливий батько над малим дитям, клопочеться над ними. Деколи з якимось примірником приходить та розказує його історію.
Олексій Городний з архівним примірником за 1967 рік
Цей примірник – перша спроба вийти з рамок чорно-білого друку. Не звертайте увагу на жовтизну сторінок – це патина двох епох газетного паперу чи сивина (дозволю собі такі епітети, щоб додати сенсового відтінку, підкреслити характерну рису і вагу газети).
Титулка архівного номера «Ленінська зоря» – 7.10.1967
Червоний та синій кольори – експеримент з фарбами та стилістикою.
– Це єдиний примірник «Ленінської зорі» у такому стилі, датований сьомим жовтня 1967 року. Присвячений п'ятдесятій річниці «Жовтневої революції». У той день це був 134 річний випуск і загалом – 2193 від дати заснування періодичного видання. На той час газета мала чотири сторінки або один розворот, тираж 5559 примірників і виходила тричі на тиждень – у вівторок, четвер і суботу. А я тоді у п'ятий клас ходив! – розказує Олексій Городний.
Полистала я сторінки – відчуття неймовірні! За вісім років до мого народження – таке можна лише в музеї відчути, торкаючись давніх артефактів цивілізації!
У матеріалі Г. Головка, секретаря РК КП України згадується статистика соціальної сфери Володимиреччини
А на четвертій сторінці – про персоналії та діяльність галузі культура у кількох закладах – Антонівка, Хиночі, Нова і Стара Рафалівки, Зелене, Городець, Озеро, Ромейки, РБК.
Згадується новостворена музична школа та плани по створенню Рафалівської музичної школи, ініціатором якого є сьогоднішня очільниця Варашської мистецької школи Діана Лук'янова.
А ще про художню аматорську діяльність – її у цьому номері представили аматори Дубівки. Майстриню з Канонич – Ганну Леончук згадано. Нині Володимиреччина гордиться вже покійною народною майстринею.
Сторінки газети розказують про події у Дубівці та її героїв-аматорів
І красунь на світлині земляки напевно впізнають!
Цікаво, правда?
За час життя газети, як друкованого видання, відбулись великі суспільно-економічні зміни, невпинний розвиток усіх сторін життя суспільства викликали також поступове витіснення з ужитку моду на газету, як і читання загалом книг, журналів.
Я мала на меті продемонструвати вам багатющу архівну спадщину газети. Застаріти чи зникнути сьогодні наша «районка» може – варто лише знівелювати важливість передплати, промінявши її на нову сукенку чи три кіло свинини.
з четвертої сторінки архівного номера від 7.10.1967 року
А дарма. Про те, що очі глумляться від перегляду інтернету, а лікуються читанням живої книги чи журналу читати лекцію не буду – про це вам розкаже офтальмолог. А варто лишень зникнути електриці і потрапляємо у «кам'яний вік» – ні води, ні інтернету, ні інформації. Сорі, навіть про вуличний клозед згадуємо!
Та й чи настільки довговічний віртуальний інформаційний архів? До прикладу, на жорстких дисках мого комп'ютера близько двох терабайт сімейних світлин, це тисяч п'ять-шість фотознімків. Але дивитись їх ніколи. А от коли деякі з них роздрукувала і розмістила у рамочки на стіні кімнати чи у альбом – частенько погляд на них затримується і згадки повертаються.
Перетворитись в архаїзм може все у нашому динамічному суспільстві, і газета у тому числі, але зустріти своїх рідних, друзів, політиків, поетів чи митців всіх жанрів ви зможете через десятки років лише на її сторінках!
