Нинішній кількамісячний карантин став неабияким випробуванням для всього нашого суспільства, зокрема й для його освітньої галузі. В умовах надзвичайно агресивної коронавірусної інфекції педколективи, як мовиться, на ходу перебудовували навчально-виховний процес, аби навчальний рік завершився з мінімальними втратами, юні набувачі знань перейшли у наступний клас, а випускники шкіл одержали свідоцтва про освіту – перепустки до подальшої професійної освіти.
Про освітні перипетії пережитого навчального року ми попросили розповісти директорів Озерської ЗОШ Марію Чашку, Володимирецького районного колегіуму Анатолія Остапенка та Воронківської ЗОШ Аркадія Тарасюка.
– Чи були наші школи готовими до роботи в умовах дистанційного навчання і наскільки забезпеченими технічно і підготовленими методично вони виявилися?
– Чимало наших співвітчизників підтримали петицію до президента Володимира Зеленського про заборону дистанційного навчання, на яке через карантин перейшли школярі, студенти і викладачі. Батьки побоюються, що можуть прийнятий навіть закон про онлайн-освіту. «Діти повинні ходити у школу, вчитися, спілкуватися зі своїми ровесниками. Батькам, дітям і вчителям дуже важко знаходитися на дистанційній освіті. Діти не зможуть одержати повноцінні знання, будучи дома. Тому народ хоче, щоб влада не прийняла закон про дистанційну освіту», – говориться у тексті петиції.
Виходячи з власного досвіду, розкажіть: що реально дала дистанційна освіта учням і вчителям та у чому проявилися її труднощі і недоліки? Що необхідно врахувати надалі при виникненні подібної ситуації? Чи й справді діти не можуть одержувати повноцінні знання в домашніх умовах і чи варто боятися закону про дистанційну освіту?
– «Я думаю, що технології дистанційного навчання будуть використовуватись у школі більше і ми перейдемо до іншого формату навчання. Тобто, будуть поєднуватись і класно-урочна система, і технології змішаного навчання», – сказала в.о. глави Міносвіти Любомира Мандзій, говорячи про початок нового навчального року та пов’язане з ним «корегуюче навчання». Для закладів освіти готуються рекомендації, по яких учителі плануватимуть структуру наступного навчального року. А чи є бачення найближчої перспективи у самих педколективах, наділених правом певної автономії?
– Наскільки ефективна і чим виправдана контрактна система працевлаштування в системі освіти? Директори шкіл уже давно на контракті, а тепер цей процес торкнувся й учителів. Поки що йдеться про пенсіонерів, але не виключено, що це торкнеться і решти педагогів. Чим це пояснити і чи вважаєте це виправданим?
– Не менше хвилюють і процеси децентралізації та пов’язане з ними формування об’єднаних територіальних громад. Яким уявляється місце школи в нових умовах функціонування і чи немає побоювання, що це обернеться дезорієнтацією освіти і подальшою оптимізацією педагогічних кадрів та мережі освітніх закладів? Якою уявляється в нинішніх умовах роль опорних шкіл? Яким вимогам-критеріям вони повинні відповідати і в якій кількості мають створюватися?
Олексій ГОРОДНИЙ.
