19 червня, у день, коли у 2003 році було прийнято закон «Про фермерське господарство», вітчизняні фермери вперше у нашій країні відзначили своє професійне свято. А 27 червня, рівно через тиждень, з таким же правом вони святкуватимуть ще раз, адже у всьому світі відзначається Міжнародний день мікромалих і середніх підприємств.
Святкових дат, як бачимо, багато, привітань – теж, а як насправді приживається фермерський рух на Володимиреччині? З цими питаннями ми звернулися до заступника голови Володимирецької райдержадміністрації Наталії Ковальчук.
Наталія Ковальчук, заступник голови Володимирецької райдержадміністрації
– Наталіє Володимирівно, скільки фермерських господарств маємо на сьогодні у себе в районі?
– На території нашого району здійснюють господарську діяльність п'ятнадцять сільськогосподарських підприємств, п’ять із яких – фермерські: ФГ «Надія», ФГ «Мульчицьке», ФГ «Підкова-1», ФГ «Осинське» та ФГ «Дубова гора».
– Чи змінилася кількість наших фермерських господарств упродовж кількох останніх років?
– Якщо характеризувати останні три роки, то кількість фермерських господарств зростає: у 2018 році у нас було чотири фермерські господарства, у 2020 – п’ять.
– Що в економічному плані являють собою ці господарства? Маю на увазі їх спеціалізацію, кількість працівників, землі і худоби та їхню технічну забезпеченість.
– ФГ «Надія», що знаходиться у селі Стара Рафалівка, розпочало свою діяльність у 2015 році. У господарстві числиться шестеро працівників, які обробляють 40 гектарів землі. Технікою господарство забезпечене, а з живності у ньому утримується 80 голів ВРХ, зокрема 46 корів та 34 голови молодняку.
У тому ж 2015 році розпочало діяльність ФГ «Мульчицьке». У ньому зайняті семеро працівників. Технічно вони так само повністю забезпечені й обробляють 35 гектарів землі. А от поголів’я худоби тут менше: 8 корів та ще 10 голів молодняку.
З 2018 року у галузі рослинництва працює ФГ «Дубова гора», яке вирощує зернові і бобові культури та насіння олійних культур. А ФГ «Осинське» розпочало діяльність у 2019 році і також працює у галузі рослинництва. Звісно, хочеться, щоб усі вони стали сучасними розвинутими сільгосппідприємствами, на які рівнятимуться інші власники землі.
– А як можна оцінити й охарактеризувати економічні умови, в яких перебуває наше місцеве фермерство?
– В Україні фермерські господарства розвиваються у несприятливих (за критеріями теорії чинників виробництва) умовах. На жаль, фермери постійно відчувають відсутність передумов для швидкого нагромадження капіталу, здатного поглинути великі матеріальні та людські ресурси.
Фінансово-економічна криза посилює загострення проблем функціонування фермерських господарств. Це, зокрема, брак власного капіталу для господарського обороту, низька капіталізація прибутку, обмежена ліквідність, висока боргова залежність, неефективна структура капіталу, сповільнення процесу відтворення виробничого потенціалу. Щоб фермерство було ефективним і розвивалося, необхідна наявність усіх чинників виробництва: землі, капіталу, робочої сили і здатностей персоналу.
– Що сприяє розвитку фермерства в районі, а що його стримує?
– Реформи, що відбуваються в аграрному секторі України, спричиняють суттєві зміни в умовах діяльності суб’єктів господарювання. Через розширення товарної пропозиції на ринку продовольства, розвиток інституціональної інфраструктури і зростання вимог споживачів до якості та розмаїття продуктів харчування успіх фермерських господарств залежить від їх можливостей створювати особливу цінність для власних потреб, споживачів та інших суб’єктів контрактних відносин. Унікальність пропозиції фермерства та створення умов для розвитку забезпечуються за допомогою механізму формування таких цінностей, в основі яких виробничий потенціал господарства.
– А чи стимулюється якимось чином фермерський рух у районі?
– Підтримки малого фермерства в Україні поки що небагато, і все ж – вона є. Головне, щоб усі зрозуміли необхідність для країни розвитку цього сегменту економіки. З цією метою у 2020 році з державного бюджету будуть спрямовуватися кошти на підтримку розвитку тваринництва. Зокрема має відбутися часткове відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення племінних тварин та часткове відшкодування вартості будівництва або реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів, підприємств із переробки сільськогосподарської продукції.
Також в області вже п’ятий рік поспіль діє Програма підтримки фермерських господарств Рівненської області на 2016-2020 роки, мета якої – стимулювання фермерської діяльності шляхом надання з обласного бюджету поворотної фінансової допомоги на виробничі потреби. Термін погашення цієї допомоги – до п’яти років.
– Чи можна вважати симптоматичним те, що фермерське господарство «Підкова-1» поволі самоліквідується?
– На жаль, у 2020 році господарство припинило свою діяльність у напрямку тваринництва. А от у сфері рослинництва, як уже зазначалося, воно продовжує розвиватись, і хочеться вірити, що в нього є майбутнє.
– Чи можна сьогодні хоч одне наше фермерське господарство вважати економічно самодостатнім і стійким, тобто – потужним і життєздатним?
– Розвиток фермерських господарств залежить від багатьох факторів, які найбільше впливають на конкурентоспроможність. Це і площа сільськогосподарських угідь з урахуванням їх якості, і власний виробничо-ресурсний потенціал, і рівень агротехніки та концентрації виробництва, і кооперація господарської діяльності фермерських господарств та вартість товарної продукції на одиницю земельної площі, та економічна і виробнича стійкість господарств. Основою їх державної підтримки, як одного з напрямків підвищення конкурентоспроможності, є регулювання земельних відносин і створення сприятливого інвестиційного клімату та механізмів кредитування фермерів. Ці пропозиції, думаю, у подальшому сприятимуть укрупненню фермерських господарств та їх матеріально-технічному забезпеченню, підвищенню конкуренто – і платоспроможності та розширеному відтворенню сільськогосподарського виробництва.
– Чи готові наші фермерські господарства до роботи в умовах ринку землі і які перспективи перед ними відкриваються?
– Більшість малих фермерських господарств, на жаль, не готові купувати землю після вступу у силу ринку землі. З урахуванням проблем, які існують в галузі (неврожаї, дефіцит коштів, неврегульовані відносини у сільській місцевості) можуть статися непередбачені негативні наслідки. А щоб цього не допустити, і на державному, і на місцевому рівні треба забезпечити сприятливі для фермерських господарств умови господарювання. Адже фермери здійснюють свою діяльність для того, щоб домагатися певних результатів. У ринкових умовах їхні господарства ставлять за мету створення такої економіко-виробничої системи, яка через виробництво та реалізацію конкурентної продукції зможе забезпечувати необхідний рівень ефективності господарювання і можливості генерувати позитивний грошовий потік.
Олексій ГОРОДНИЙ.
