Щосуботи на Першому каналі Українському радіо у передачі «Ранковий формат» проводять поетичний конкурс. Потрібно не вгадувати пісню на прочитаний в ефірі рядок з неї, а написати свою тематичну відповідь, двовірш або чотиривірш. Головна умова – чим смішніше, тим краще. Письменниця і поетка з Володимирця Єва Хутка, у творчому доробку якої 43 роки роботи в районній газеті «Ленінська зоря» і «Володимирецький вісник» та 3 виданих книжки, також спробувала. І вже півроку регулярно бере участь.
Щоправда, більше пише не гумористичні шаржі, а лірику
Єва Кузьмівна Хутка в душі поетка
Як каже літераторка Єва Хутка, «спробувала і я щось намудрувати». Часом здається, що це просто набір слів, навіть не знаєш, як до цього підступитися. Та люди пишуть, дзвонять, зачитують. Думки таки різні, такі цікаві, підчас зовсім несподівані.
Уперше почула про конкурс у різдвяні дні 2020 року. Тепер з нетерпінням чекаю кожної суботи. Це хоч на якусь мить відволікає від домашніх проблем, дає розрядку для пам’яті.
А що з того виходить? Як мінімум цікаве заняття для інтелектуальної розминки на вихідний.
Але читайте самі і пишіть свої коментарі. Якщо сподобається – дамо продовження.
Літо
13 червня
«А я хочу в Антарктиду, хочу хоч на мить…»
А я хочу в Антарктиду, хочу хоч на мить…
І кому це схотілось в крижині пожить,
Серед білих ведмедів, яким не до сну,
Які бродять голодні, шукають їду?..
Біла тиша і біла безмовність,
Біле небо, сніги, сніги…
Та пінгвіни в святкових фраках
Ходять-бродять туди-сюди,
Чи не на свято зібрались часом
Отак гарно, дружним гуртом?
Мабуть рай це для них -
Незворушна, холодна краса.
А у нас – рай земний:
Україна, Полісся, ранкова роса,
Літо, спека, дощі та зелений розмай.
Ну, а взимку, звичайно,
Дітям сніг подарує святий Миколай.
Й буде в нас тут своя Антарктида -
Чиста, біла, холодна, красива.
Здається, можна знайти вмить
І тут оту одну щасливу мить…
Хіба обов’язково летіти на полюс?
20 червня
«Я нікому не скажу, я не видам наш секрет…»
Я нікому не скажу,
Я не видам наш секрет.
Та він тепер нікому не цікавий,
Бо це було давним-давно:
Щось призабулось-відлетіло,
А тут – дзвінок… І ожило…
В душі, у пам’яті, у серці,
Бо щось таки було-було,
Таке, що можна лиш подружці
Тихенько, щоб не чув ніхто,
Сказати, поділитись, порадіти
Тим, що так трепетно цвіло –
Бузковим щастям,
Котре весною так буяло…
Як це давно було, як це давно.
Опали пелюстки, зів’яло листя,
Спливли роки, мов хмари ввисі.
Так. Був секрет…
І я тепер про це нікому не скажу,
Лише для себе в серці збережу
Тебе. І юність. І терпке бузкове щастя,
Яке давно вже із літами відцвіло,
Та все ж в душі залишило тепло.
Як це давно вже діялось-було…
27 червня
«Коли тобі важко дихати…»
Коли тобі важко дихати,
Лягає на серце туга,
Згадай, що поруч є люди,
Яким небайдужа чиясь недуга.
Не тільки фізична, а більше душевна –
І, смуток, і біль, і образа -
Їх треба долати разом.
Не закриватись в собі,
Бо ще комусь стократ важче:
Лікарі і солдати – в одному строю,
На передньому фланзі,
Справді в бою.
Тож забудь свої негаразди,
Цінуй кожну прожиту мить,
Бережи у душі материнські слова
І молитву її світанкову.
Роби більше добра,
Дихай на повні груди.
Відкрий для людей своє серце.
Повір, усе сторицею вернеться…
Коли тобі важко дихати…
---
Один із прикладів завдань поетичного конкурсу передачі «Ранковий формат» за 4 липня 2020 року.
Свою віршовану відповідь на радіозавдання можна прочитати в прямому етері за номером 044-239-62-92 (щоправда, туди наша поетка жодного разу не змогла додзвонитися) або надіслати на студійний Вайбер 097-107-10-79, попередньо підписавши.
