У Володимирецькому відділку поліції служить жінка, яка є однією з ветеранів служби серед колег. Вона продовжила справу життя діда та батька. Замальовка з нагоди професійного свята – Дня Національної поліції України.
17 років на службі
Капітан Марія Володимирівна Ревко наразі працює у превенції Володимирецького відділку поліції – інспектор сектору превенції. У свої неповних 42 роки має більше 17 років стажу роботи у внутрішніх органах.
Вона – одна з кількох «старожилів» служби серед працівників райвідділку. Раніше працювала у Вараші, але після реорганізації її перевели у Володимирець.
Заміжня. Має двох доньок – Дарію та Анастасію, які вже помітно наслідують маму.
Марія Ревко на робочому місці у День вишиванки
Дід був фронтовиком, а батько – служив в армії у розвідці. Вони все життя віддали службі у внутрішніх органах. У сім'ї дітей було двоє, дівчата.
Не одразу Марія вирішила піти слідами діда та батька. Спочатку, після закінчення школи на Млинівщині (а вона звідти родом), вибрала технічну спеціальність у Рівненському «водніку». Та, як вона каже, напевно, кров покликала. Бо випускниця 2002 року університету водного господарства вже знала, що піде іншим шляхом.
Тож, закінчивши Національну академію внутрішніх справ (а у свій час і батько Марії у ній отримував фах), отримала роботу у Вараші дізнавачем.
Чи важко жінці працювати у поліції?
Марія Володимирівна, усміхаючись, каже, що і так, і ні. Часто буває, що саме жінка-поліцейська «розрулює» вже безнадійну справу, бо чоловікам властиво вирішувати питання кардинально, а жінка м'якше, інколи й результативніше доведе проблемну справу до завершення. А такі підходи інколи й долі людські рятують. А ще бувало в роботі, що огляд жінок проводила, бо так передбачає закон.
Під час патрулювання на виборах
Що змінив карантин?
Роботи не поменшало, але вся робота стала ще більше кабінетною. Раніше забезпечення громадської безпеки під час масових заходів у Володимирці і районі давали можливість «провітритись» та й прогулятись поміж людьми на місці проведення. Тоді вдавалось і свято побачити, і з людьми поспілкуватись.
Своєрідною віддушиною ставали масові заходи – можливість поспілкуватися з цікавими та приємними особистостями, каже пані Марія.
З колегами на посту під час масового заходу
А ще проблема з доїздом з Вараша, бо громадський транспорт під час карантину зупинили. Доводилось то з кимось домовлятись попутно, то самій сідати за кермо (має чималий водійський досвід).
Та й з дітьми складно в умовах карантину – після роботи ще й з «домашкою» доводилось розбиратись, поки йшов навчальний рік у четверокласниці та третьокласниці на «дистанційці».
Важко, але Марія Володимирівна швидше констатує факт, а не скаржиться.
Батько навчив бути дисциплінованою та відповідальною
У багатьох робочих ситуаціях згадує його повчання. І у своїй сім'ї намагається дівчаток навчити тому ж. Підозрює, що старша має плани теж піти родинним шляхом у правоохоронці, але цими спостереженнями з чоловіком не ділиться. Марія жартує, що він того не витримає, щоб іще одна поліцайка була в сім'ї.
А в сьогоднішнє свято тішиться вихідним та можливістю з родиною «махнути на дачу» – поласувати полуничкою і першими стиглими вишнями.
А головне – поспілкуватись з сім'єю та природою. У будні цього бракує.
