Черговий вантаж гуманітарної допомоги від двох районів – Володимирецького та Дубровицького доставили цими вихідними волонтери-побратими Микола Юрах та Світлана Правник. А ще вони стали учасниками відкриття гуцульського храму у Карлівці.
Продукти, миючі засоби, предмети гігієни, медпрепарати, близько двох тон – результат звернення володимирецької ветеранської спілки до місцевих підприємців та дубровицької волонтерки Світлани Правник до громад Дубровиччини. Левова частка нашого вантажу – від власників магазину «Полоскун» (ПП Людмила Поліщук). Відгукнувся і власник магазину «Колосок» (ПП Тетяна Максимчук), аптеки «Подорожник» та «Здорова родина», «Аптека №17», районна організація Червоного Хреста. Традиційно підтримує пальним у поїздках автозаправка «Олас», Анатолій Симонюк та підприємець Сергій Аврамишин.
Транспорт дав і сам водієм був – Анатолій Бусєв з Кідер. Для нього, до речі, це більш як сороковий гуманітарний виїзд в зону бойових дій. А Світлана волонтерить чи не з перших місяців російсько-української війни.
Укотре завезли солодкі подарунки, канцтовари, українські книги і необхідні речі дітям, якими опікується релігійна громада «Джерело життя» з містечка Залізне, що під Торецьком, у центр «Дитяче містечко». Вже автівка з волонтерами від’їжджала, а малеча бігла щодуху поряд з торбинками цукерочків, махали на прощання ручками і кричали вслід: «А ви ще приїдете?»
До своїх військових побратимів в районі Торецька та Авдіївської промзони також завітали «на чай» зі своїми, поліськими гостинцями та піснями під гітару «Маестро» (так називають нашого Миколу військові). Деякі необхідні речі вони замовляли, тому чекали поліщуків з нетерпінням.
Під Покровськом, у Карлівці, у «сірій зоні» два роки будувався храм. Якраз на висвячення і відкриття наші волонтери потрапили. Тож Микола Юрах від громади нашого району подарував настоятелю Олександру для іконостасу храму бурштинову ікону «Тайна вечеря» та власноруч писаний образ Архистратига Михаїла.
Подарунок від поліщуків
Цікаво, що іконостас у храмі – ручна робота, ікони намальовані вітражними фарбами на склі. Для храму – явище унікальне.
Храм Святої Анни побудований без цвяхів з привезеної карпатської смереки, у гуцульському стилі, якому кількасот років. На балках храму зазначено всі імена будівничих. Будували його галичани та волонтери з усієї України. Цей храм, за словами Миколи Юраха, кардинально вірізняється серед місцевого побутового колориту.
– Проїжджаючи всю Україну, чітко бачиш своєрідну межу побуту, на яку ще й війна наклала печать. Занедбані двори і установи, сірість є визначальними у змалюванні тих пейзажів. А цей храм, як сонях серед бур’янів! Одразу видно добротну руку «западенців», – каже Микола Юрах.
Світлана Правник від дубровичан вручила поліський коровай на рушнику настоятелю храму.
Світлана Правник вручає поліський коровай
Частина гостей була у вишиванках, тож новосілля було справжнє, українське. На завершення служби співали патріотичних пісень та «Многая літа» будівничим і прихожанам.
Родзинкою події став візит Ади Роговцевої. Вона зі своєю театральною трупою якраз гастролювала Донеччиною задля підтримки бойового духу українських захисників.
Тож завершальним акордом гостини-свята стала міні-вистава за участю прими українського театру.
Микола Юрах , Світлана Правник та Ада Роговцева ( у центрі)
Тетяна Соловйова, волонтер Центру взаємодопомоги «Спасемо Україну» у Залізному, коментує на своїй сторінці у фейсбук: «Обійми бувають різні. Сьогодні ми відчули теплі дружні обійми з Рівненської області! Дуже вдячні за допомогу для діток і для нужденних людей! В кожній речі, іграшці, цукерці дотик людей, яких ми не знаємо особисто, але ваше добро зігріває душу і дарує радість! Нехай Бог благословить вас та ваші сім'ї!»
У побратимів з Особливого Полку Призначення
Повернулись поліщуки-благодійники з більш як стогодинної поїздки з величезною втомою і відчуттям ще однієї перемоги над невидимим ворогом – зневіри тих, хто «ТАМ».
Фото зі сторінок у соцмережах учасників поїздки.
