2 серпня в Україні колись відзначали День залізничника. Професійному святу залізничників йде вже друге століття. І хоча їх професійне свято уже давно святкують 4 листопада, ми вирішили розказати про кількох жінок, які пів віку проводять у дорозі. Жінки у професії – стюардеси поліських експресів – дякують карантину, що дав нагоду трохи більше побути з родиною.
Їх доля металевими нитками-рейками пов’язана із залізницею. Антонівка – батьківщина історичної «кукушки», або «Поліського трамваю». Вони – працівниці вузькоколійки, яка належить до Рівненської дирекції залізничних перевезень.
28 років працювала провідницею Олена Сидорчик, родом з Антонівки. Нині залізничниця – чергова по станції Володимирець. Має 3 дітей.
Її колеги – Людмила Тарасюк (15 років працює провідницею) і Світлана Апанасевич – родом з Чакви. А ще разом з ними «обличчям фірми» є провідниці Оля Петрук, Марія Коновальчук і Олена Дзюрбас.
Усі панянки – фахівці залізничного транспорту, а з їх досвідом роботи на «колєйці» – ще й туроператори, екскурсоводи, психологи, рятувальники, слюсарі, телефоністки, пожежниці, кочегарки, електрики і … свахи. Бо в дорозі по маршруту «кукульки» чого тільки не трапляється!
Бувало, що й закоханих мирили і сватали, і пожежу гасили, і свічками чи ліхтариками пасажирам у вагонах присвічували. Вони – універсальні у своїй роботі, бо провінційний поліський «експрес» білоручок довго не потерпить.
Іноземних туристів наші дівчата стрічають першими, а їх вже приїжджало чимало за десяток років. Господині вузькоколійки в деталях розкажуть про всі цікавинки Володимиреччини і Зарічненщини, про всі туристичні родзинки та локації. А треба – то й таксі чи ночівлю організують – бо знають свій край і людей, як свою залізничну «кухню».
А ще вони усі – чудові мами та господині. Пироги і борщі, квітники і грядки – все встигають опісля восьмигодинного рейсу Антонівка-Зарічне-Антонівка. От в Олени Сидорчик навіть у квітнику декоративна «кукушка» змайстрована.
Наразі наш вузькоколійний потяг – на карантині, тож панянки у формі залізничників чимось цій епідемії і вдячні, бо хоч удосталь сім’єю натішаться. А це в їх роботі – рідкісне явище.
До речі, на «Поліський трамвай» у 2020 році ювіляр – від першої офіційної згадки про будівництво антонівської вузькоколійки минає мінімум 125 років. Його біографія – цілий зріз поліської історії.
