Школа у селі Рудка – одна з найстаріших. Вона щороку потребує технічної підтримки і ремонтів більше, ніж новобуди. Помічники нардепа Віктора М’ялика відвідали навчальний заклад та вручили кошти на новий санвузол.
Навчання в Рудці проводять у двох корпусах. Перший корпус, де навчаються учні 1-4 класів, збудували у 1957 році. Другий корпус, де навчаються 5-9 класи, ввели в експлуатацію у 1986 році.
Світлана Мельник, директор Рудківського навчально-виховного комплексу, зустріла гостей буденною роботою – фарбувала фасад дитсадочка у яскраві кольори. Може тому, що її фах – вчитель музики, етики, естетики і художньої культури. Пані Світлана з усмішкою каже, що їй це – у задоволення, бо і руки робочі в дефіциті, і творчість проявити можна.
Школу, якою вона керує вже восьмий рік, років п’ять тому ремонтували – перекрили металопрофілем покрівлю та підлили фундамент, а косметичний ремонт щороку додає своєрідного шарму і естетики будівлі-старожилу.
Поруч є невеличка будівля бібліотеки. Через тісноту у школі вирішили частину бібліотеки віддати дошкільнятам – їх аж сімнадцять цьогоріч! Нині тут проводиться ремонт усього приміщення.
Раніше Віктор М’ялик допоміг із заміною чотирьох дверей у цьому приміщенні та з утепленням. Тепер мова йде, згідно з вимогами Міносвіти, про облаштування внутрішнього санвузла – будівництво свердловини, зовнішньої добудови для санвузла, влаштування водозабірного обладнання та сантехніки.
Десяток тісненьких класних кабінетів заледве вміщає майже півтораста учнів і дошкільнят. А їдальня може накормити одразу аж… 34 дитини! Та всі приміщення облаштовані за вимогами і з любов’ю до своїх діток.
Помічники народного депутата України на Віктора М’ялика на території новоствореного Вараського району Дмитро Стецюк та Іван Базака слушно зауважили, що попри зношеність і потребу розширення навчальної території, педколектив і батьки докладають всі сили для збереження майна та якісного навчання малих рудківчан, знаходять додаткові джерела фінансуванння та велику частину робіт роблять власноруч.
А там, де є любов до своєї громади і землі, там де думають за майбутнє своїх дітей і об’єднують зусилля – там і меценати з радістю долучаться. Бо, за словами Віктора Ничипоровича М’ялика, добро робити легко.
