З молодим громадським діячем і політиком Дмитром Стецюком ми зустрілися у штабі політичної партії «За майбутнє», що знаходиться у приміщенні колишнього ресторану «Сулі Гулі». Дмитро очолює осередок цієї політичної сили у Вараші, працює помічником народного депутата від нашого округу Віктора М’ялика, а створена ним п’ять років тому громадська організація «Відродження і розвиток» давно і досить результативно співпрацює з Рівненською АЕС у плані реалізації багатьох цікавих проєктів для молоді. Що це за проєкти, які перспективи для молоді є у нашому місті і можливості для розвитку громади, розповідає Дмитро.
– Дмитре, розкажи трохи більше про себе.
– Наразі я є помічником народного депутата 9-го скликання Віктора М’ялика, який представляє депутатську групу «За майбутнє». У 2015 році разом з небайдужими мешканцями нашого міста ми створили громадську організацію «Відродження і розвиток». З цього почалася наша громадська і подекуди політична діяльність. Адже, якщо розібратись, у нас все концентрується навколо політики. Щоб бути ефективними, щоб проводити свої івенти, молодіжні, освітні, наукові заходи, нам постійно доводилось стукати у владні кабінети і просити: «Дайте, будь ласка, нам приміщення, дайте нам можливість пограти у футбол». На що завжди отримували відповідь: «Дайте нам «бумагу», подайте запит, дайте ваші реквізити». Ми змушені буди створити громадську організацію. З цього почалася наша діяльність. І вже протягом п’яти років ми працюємо у місті Вараш у громадській площині.
– Розкажи, будь ласка, чим займаєшся на посаді помічника народного депутата? Що входить у твої обов’язки?
– Цікава і важка праця помічником народного депутата. Це і зустрічі з виборцями, підприємцями, поїздки регіоном, відповіді на запити та інше.
Народний депутат має займатись законотворчою діяльністю і вивчати проблему свого округу. Аналізуємо багато матеріалів, стосів паперів, звертаємо увагу на ті законопроєкти, які сприятимуть розвитку нашого краю. Зокрема, Віктор М’ялик увійшов до міжфракційного об’єднання «За розвиток атомної галузі». У ці непрості часи, коли, на жаль, Уряд пішов на зниження потужностей атомних електростанцій, потрібно захистити атомну енергетику і допомогти в розвитку атомної галузі. Це одна з найдешевших в країні генерацій, а Рівненська АЕС забезпечує 8 тисяч робочих місць.
Щоб знати всі особливості роботи атомної станції, я цього року зареєструвався для участі у Весняній школі НАЕК «Енергоатом». Враження дуже позитивні, багато цікавого і нового дізнався. Атомна електростанція – це не просто градирні і енергоблоки, які ми бачимо. Це робота тисяч людей, і лише безпосередньо на АЕС, а й поза нашим містом.
– Дмитре, чим займається ваша громадська організація?
– Ми організовуємо різноманітні спортивні, наукові, соціальні, культурні заходи.
Останнім часом дуже потужно співпрацюємо з Рівненською атомною електростанцією в плані розвитку освітніх проєктів. У нас є хороша співпраця з керівництвом РАЕС в реалізації проєкту «Відкривай Україну».
Якщо говорити про наше місто, то перші, хто допомагав нам в організації, хто був відкритий до нас – це Рівненська АЕС. Ми насправді були дуже здивовані. Адже серед людей існує такий стереотип, що АЕС – закритий режимний об’єкт, куди потрапити надзвичайно важко і все там завуальовано, закрито. Але коли ми зустрілись з керівництвом, поспілкувались і розпочали активно співпрацювати у рамках екскурсій, відкритих уроків, зустрічей фахівців РАЕС з молоддю, коли керівник РАЕС без вагань приїжджав на зустріч з дітьми 14-16 років і ділився своїм досвідом, це було для нас цікаво і насамперед дивно. Адже людина, яка має дуже щільний графік, все рівно знаходить час, щоб поспілкуватися з молоддю. Це говорить насамперед про те, що є намір і є прагнення, щоб ця молодь розвивалася, щоб пізніше вона повернулася назад у місто.
Ми завжди з великим задоволенням беремо участь у спортивно-масових і не тільки заходах, які проводить Рівненська АЕС, її молодіжний актив. Це справді мотивує, дає поштовх розвиватися.
Також ми співпрацювали тоді ще з благодійником Віктором М’яликом, який досить багато допомагав у розвитку молодіжних проєктів. Це і екскурсії до Верховної Ради, і подорожі цікавими місцями України.
– Які завдання ставите перед собою?
– У ході нашої діяльності стикаємося з різноманітними викликами і, як ніхто, розуміємо проблеми, які є у нашому місті. Маючи власний досвід, бачачи досвід інших міст, розуміємо, як далеко відстає наше місто від успішних прогресивних міст. Водночас маємо дуже багато позитивних моментів, але не використовуємо їх. Маємо потужну освічену молодь, яка прагне змін, але чомусь їхні прагнення знищуються у зародку. Це нас, як молодих людей, дуже засмучує. Наша молодь виїжджає до великих міст і не повертається. Лише одиниці успішних людей повертаються у Вараш. Це не припустимо. У місто з такими можливостями як Вараш молодь навпаки має хотіти повертатись і залишатись тут.
– Що потрібно для цього зробити?
– Потенціал у нашого міста великий, і у значної частини людей є бажання розвиватись. Але, на жаль, немає політичної волі нашої влади. І тому ми змушені декларувати про те, що йдемо в політику. Ми, молодь, хочемо розвивати наше місто.
Однак вже протягом останніх десяти років місто залишається на тому самому рівні. Глобальних змін нема. Так, можливо, якісь косметичні рішення є. Але Вараш все одно відстає. Простий приклад для порівняння: перед тим, як очолити міську організацію політичної сили «За майбутнє», я їздив на Волинь, побував у селі Боратин неподалік Луцька. Так у тому селі автобусні зупинки сучасні, зі скла і металу. Це такий контраст, коли приїжджаєш у Вараш – місто енергетиків та інтелектуалів, а у нас зупинки просто обшиті металевим шифером. Це лице нашого міста. Те, що бачиш одразу. Але можна говорити і про інше: відсутність соціальної інфраструктури, захаращеність нашого парку, відсутність набережної. Це речі, які мають розвиватись у місті. Це говорить про те, що місто розвивається. Але чомусь останні десять років ми б’ємося в якомусь болоті. Це нас засмучує.
– Ти багато говориш про можливості нашого міста, про перспективи для молоді. Що ти маєш на увазі?
– По-перше, наше місто є компактним. Тут є садочки, які виховують талановиту молодь, школи, які дають хорошу освіту. Тут комфортні умови життя для молодих сімей та виховання дітей.
У нас гарна спортивна інфраструктура, якщо говорити про спорткомплекс Рівненської АЕС. Це чудовий стадіон, спортивні майданчики, прекрасні тренери. Це одна з найкращих спортивних баз в області. Тут молодь може розвиватися спортивно і досягти успіхів на міжнародній арені.
Палац культури так само один з найкращих у Рівненській області. Ми неодноразово проводили там свої заходи і переконались в цьому. Там уже функціонує багато гуртків, розвивається багато видів мистецтва.
Зрештою, у нас є Рівненська атомна електростанція. Багато молодих людей, які закінчують вищі навчальні заклади та й навіть наше ПТУ, влаштовуються на РАЕС на роботу. Тобто є можливість для того, щоб молодь поверталась у місто.
Єдине, у нас є проблема з бізнесом. Бізнес не розвивається. Потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат, щоб інвестори захотіли сюди зайти й інвестувати у розвиток міста. Дивлячись на успіх будівельної компанії «Алатир-Інвест», бачимо, що є запит на житло, є купівельна спроможність у населення. Місто живе, прогресує. Завдання влади – розширити це поле, розширити можливості. Щоб наші жителі не їхали деінде, щоб провести дозвілля, відвідати семінар чи тренінг. Це має бути у Вараші. Вараш має стати центром розвитку нашого регіону.
Місто не має залежати виключно від атомної електростанції. Так, це основа нашої економіки, але мають розвиватися й інші підприємства, інші сфери. На РАЕС – 8 тисяч працівників. Решта жителів нашого 40-тисячного міста також мають десь себе реалізовувати.
– Які сфери, на твою думку, потрібно розвивати у нашому місті та регіоні?
– Наприклад, маємо розвивати зелений туризм. У нас є чудове Біле озеро – одна з найкращих водойм України. У першу чергу завдання кожної влади – збудувати туди дорогу. Зелений туризм може стати однією з основних статей надходжень до бюджету. Наприклад, половина надходжень до бюджету Львова – це якраз за рахунок туризму.
Завдяки зеленому туризму розвиватиметься не тільки місто, а й села, які входять до нашої ОТГ. Селяни могли б збувати свою городину, тутешні ремісники виготовляють унікальні речі: кошики, мацик, які користуються великим попитом серед туристів. У нашому регіоні є унікальний потужний промисловий об’єкт – Рівненська атомна електростанція, яка захоплює і притягує до себе туристів. Тобто маємо туристичні об’єкти, треба розвивати інфраструктуру.
– А які можливості для розвитку, окрім туризму, є у Вараської ОТГ?
– Можливості великі. Спочатку потрібно зробити дорогу до Білого озера і до Зарічного. У Зарічному є регіональна митниця, яка може отримати статус міжнародної. Це додаткові надходження у бюджет. Села, які входять у нашу ОТГ – це дуже багаті села, там живуть працелюбні люди, вирощують багато городини. Вараш для них – великий ринок збуту. Наші люди з діда-прадіда збирають гриби, ягоди. Потрібно відкривати центри переробки такої продукції. Щоб ми не везли її деінде, а тут переробляли і експортували через митницю у Зарічному. Також варто проаналізувати разом з експертами можливість теплопостачання у ближні села. Маємо гарний приклад – успіх наших підприємців, особливо в Заболотті: теплиці з герберами, огірками, ферма равликів. В цьому плані можна активно розвиватися.
– Дмитре, підсумовуючи нашу розмову, скажи, як можна цього досягнути?
– Viribus Unitis – об’єднавши зусилля. Поєднавши молодість і досвід, ми можемо показати результат. Наше основне завдання – об’єднати молоде покоління, яке прагне змін, яке готове реалізовувати проєкти для покращення Вараша, з досвідченими людьми, експертами в різних галузях, які готові вказати нам на наші недоліки і допомогти в розвитку нашого міста.
Іванна БУРАКОВА, газета «Енергія».
Фото Ірини МАЛИХІНОЇ
