Олена Сидорчик живе в Антонівці. Вона – залізничниця з багаторічним досвідом роботи на вузькоколійці, а в період карантину – фактично домогосподарка, як і всі її колеги. Цей особливий карантинний сезон для Олени став ягідно-грибним.
За свій вік вивчила всі ліси
Чверть століття пані Олена працює на поліських залізничних магістралях, здебільшого на нашій вузькоколійці-«кукушці». Раніше працювала провідницею, тепер – станційна працівниця, експедитор нашого «поліського трамваю». Станція Володимирець, робоче місце Олени, біля лісу, тож нагода його вивчити є. Тепер добре знає, які і коли гриби та ягоди ростуть, понад колійкою чи в навколишніх лісах. Та ще й натурою така, що жоден лісовий врожай від неї за її піввіку не втече.
Цьогоріч білі гриби ростуть з весни
Олена Сидорчик має свою сторінку у «Фейсбуці», і там ще з травня публікує фото щирого врожаю білих грибів, перших чорниць і всяких дивацтв природи. Серед її друзів – десятки фанатів гриболовлі (якраз це слово логічно напрошується), тож їхньому, як і моєму, захопленню від споглядання впольованих Оленкою трофеїв немає меж.
А гриби й справді розкішні. Товстелезна куца нога та добротна шапка вразять навіть найбільш затятого песиміста-натураліста. Але в антонівської гуру грибальства Олени Сидорчик свої таємниці, і, розказуючи про них, вона ще й продемонструвала майстер-клас у ці вихідні.
Хто рано встає, тому Бог грибів дає
Моє споглядання Оленчиних трофеїв зашкалило у минулу п’ятницю, бо майстриня грибної справи в інтернеті кілька день поспіль демонструвала сотні неймовірно прекрасних білих грибів. Не стрималася. Взяла – й напросилась у компанію до гуру, як кажуть – на майстер-клас. І почалося найцікавіше.
У лісі ми були вже о шостій ранку. Ще темно, але Олена ткнула пальцем поміж ріденькі берізки і сказала: «Отут має бути гриб, шукай». Я хоч як придивлялась, але не знайшла ні під тими, ні під сусідніми берізками. А Оленка шустро, навпочіпки пройшлася моїми слідами і з-під сухого березового листя вигребла чотири пузатих білоголовці! За півгодини у моїй корзині було з десяток впольованих грибів, а в Оленчиній торбі – десятків зо три!
Таємниці антонівської грибниці
А таємниця проста: треба «місця знати»!
За словами моєї провідниці, місцина, куди ми завітали, унікальна. Ліс молодий і непримітний, але грибниця в ньому розкішна. Навіть показувала, як вона, та грибниця, біліє на землі, і розказувала, що по цій білій плісняві можна передбачити завтрашній чи найближчі врожайні дні. Важливо, каже, випередити конкурентів. А ще найважливіше – дбати про грибничку і не перекидати землю у пошуках грибної пари, бо у цьому сезоні гриб там уже не з’явиться.
Нинішнього вересня гриби, за спостереженнями Олени Сидорчик, ростуть серед листяного молодняку, де прижилися трава-тіпець, верес і зелений мох. Там же здибаєте родину краснюків, бабок або маслюків. А ще днів через десять білі гриби почнуть рости на хвойних пагорбках. Це вже будуть боровички…
І гриби, й екскурсія водночас
Грибалили аж до опівдня. Оленка показала ще й цікаву місцину недалечко, між селами Нетреба й Дубівка. За розповідями місцевих мешканців, все то колишні землі пані Хамчанки. Межі маєтку були обсаджені грабником. Є ще алеї. А місце відпочинку й озерце обрамлені живим грабоколом. Поруч – стара дерев'яна криниця. Під ногами досі трапляються старі цеглини. Тож іще здалеку вражає вигляд цього живого хороводу грабів! Рядком ростуть давні величезні липи і канадський дуб. А барвіночок уже здичавів і змарнів під тінистими кронами грабнику. Уже не цвіте, але від цього стає ще більше магічним.
Про що мовчить історія? Де поділися господарі і чому зник маєток? Нині хіба що грибники та лісівники заходять туди на відпочинок…
Післямова до подорожі-полювання
Мій результат – 78 білих, один гриб-веселка та квітка анемони (аномальне явище, бо ж це березневий першоцвіт). А в Оленки – 172 добротних білих гриби, сімейство «іудиних вушок» (гриби, багаті на залізо та кальцій і дуже популярні в Китаї і Японії) та півторакілограмовий сірчано-жовтий трутовик (гриб-антибіотик)!
А вже наступного ранку (до слова, ніч була дощова) Пані Грибниця Олена Сидорчик продемонструвала інтернет-друзям повнісіньку корзину і дві великі торби з добротними білячками. Чим не поліська фахиня риболовлі?! Тож карантин для залізничниці став плідним і на лісовий врожай, і на клієнтів-гриболюбів. Бо ж сушені у печі і мариновані грибочки розлітаються поштою до своїх любителів-гурманів.
