Чемпіонат дюфл України: перша перемога юних варашан
У перенесеному матчі третього туру всеукраїнських юнацьких перегонів (четверта група) нарешті першу перемогу здобули юні вараські футболісти U-14 (тренер Володимир Ординат). В середу, останній день вересня, наші земляки у Львові обіграли однолітків з місцевого «Динамо» – 4 : 2.
Про перебіг подій у поєдинку розповів сам наставник варашан: «Нарешті нас прорвало! Маємо повноцінних три очки, хоча заслуговували на звитягу і у першому турі в Ужгороді, і у минулому в себе вдома у грі з львівським СДЮШОР-4. Прогнівили ми тоді чимось футбольну Фортуну. А от сьогодні вже ніщо не могло нам завадити покинути поле з гордо піднятими головами, бо вели по ходу поєдинку – 4 : 0.
У нас «дублем» відзначився Андрій Нестерчук, по голу провели у ворота динамівців з міста Лева Павло Семенов та Олександр Довжик. По тому зробив декілька замін – треба було подивитися у ділі хлопців, які зазвичай сидять у запасі, і це дало можливість господарям дещо скоротити неприємний для них рахунок. Тепер маємо вже 5 очок і з оптимізмом дивимось у майбутнє».
А от старші хлопці, підопічні тренера Олександра Павлика, ніяк не можуть порадувати свого наставника хоча б одним здобутим заліковим балом. У зустрічі із львівськими ровесниками вони ніби й не поступалися територією та ініціативою, але все одно пропустили два м’ячі та програли – 0 : 2.
Уже через два дні на третій варашанам довелося знову мандрувати Львівщиною, на цей раз їхній шлях привів до мальовничих Винників, де на них чекали однолітки з місцевого «Руха».
Штучне поле виявилося незвичним для наших хлопців – для старших зустріч взагалі стала катастрофічною за рахунком 2 : 9, а молодші в загалом рівному поєдинку все ж мінімально поступилися – 0 : 1.
Родзинкою винниківського виїзду стало запрошення гостинних господарів відвідати календарний матч Української Прем’єр-ліги між «Рухом» та ФК «Львовом» на «Львів – Арені». Його наші земляки із задоволенням прийняли і зуміли стати свідками цікавого поєдинку, своєрідного львівського дербі, яке, втім, попри затятої боротьби, забитих голів не принесло – 0 : 0.
Львівська епопея для ФК «Вараш» має продовження, бо у наступну суботу, 10-го жовтня, на власному полі наші хлопці мірятимуться силами із ще одним клубом з міста Лева, що має назву «Галичина».
Ветеранський чемпіонат області: фаворит помилок не прощає
У першу жовтневу суботу закінчився регулярний чемпіонат Рівненщини серед футболістів, які старші 35-ти років. 8 команд зіграли між собою одноколовий турнір, в результаті якого виявили чотири кращих колективи. Це млинівський «Автоплюс», рівненський «Понеділок», рокитнівське «Полісся» та гощанський «Ветеран». Далі саме ці команди по системі «плей-офф» і розіграють звання чемпіона, яке стало вакантним після того, як минулорічний тріумфатор подібних змагань – рівненська «Славія» відмовилася захищати свій титул і зосередилася виключно на чемпіонаті Рівненського району.
У заключному турі змагань у гості до володимирчан приїхав головний фаворит змагань із Млинова, кольори якого захищають гравці, що брали участь у таких турнірах, які наші ветерани бачили хіба що по телевізору. Зрозуміло, що клас гостей – на голову вищий, про що свідчить і кінцевий рахунок матчу – 6 : 0 на користь приїжджих футболістів.
Ну що можна написати про гру земляків при такому співвідношенні сил? Так, Млинів сильніший, але можна було і у цьому двобої, і у всьому турнірі зіграти значно зібраніше і достойніше, бо набраних лише 4 очки за увесь чемпіонат – малувато. А якщо винести за дужки (в переносному значенні слова) «Автоплюс» та рівненський «Понеділок», які за добором гравців та досвідом явно переважають старших за віком «енерджайзерів», то з усіма іншими командами володимирчанам грати по силам, і не лише грати, а й здобувати необхідні залікові бали. Для цього потрібно регулярно збиратися і хоча б деколи тренуватися.
Турнірна таблиця основного етапу чемпіонату області серед ветеранів 2020-го року
А так єдиний позитив нинішнього ветеранського чемпіонату для наших земляків бачиться у тому,що у 2020 році зіграли трохи краще, ніж у минулому, бо тоді були останні, а зараз передостанні (за нами ще є костопільський «Горизонт»). Він, до речі, зарані викинув білий прапор і у двох заключних турах участі не брав, за що має технічні поразки.
Крім володимирецького поєдинку, відбулися також ігри у Рівному («Понеділок» – «Ветеран» 1 : 0, єдиний гол авторства Сергія Шаюка) та Березному («Колос» – ФК «Здолбунів» 2 : 2). Тепер у четвірки кращих попереду стикові ігри з двох матчів, спочатку Млинів приймає Гощу, а Рівне – Рокитне, а потім відбудуться зустрічі-реванші.
Чемпіонат рівненщини: першолігові сенсації у перенесених матчах
Як грім серед ясного неба – саме так сприйняла футбольна спільнота області результати перенесених матчів у першій лізі 30-го вересня, у яких обидві вище класифіковані команди поступилися своїм суперникам. ОДЕК програв у Березному – 0 : 1, а Садове – вдома Гощі – 2 : 3. Хоча оржівці раніше частенько мали проблеми зі «Случем», а от хлопці Володимира Новака ще ніколи за часи існування команди у Садовому не поступалися у гощанському дербі аграріям.
Але все колись буває вперше…
Героєм поєдинку у Березному став вихованець каноницького футболу, екс-голкіпер ФК «Рафалівки», а нині воротар «Случа» Олександр Черевач. Упродовж зустрічі він зумів нейтралізувати усі потуги гостей і утримати власні ворота на замку.
А вже у додані рівненським арбітром Андрієм Шевчуком хвилини до основного часу сотворив невеличкий футбольний подвиг – відбив одинадцятиметровий штрафний удар у виконанні захисника оржівців Юрія Красномовця і зберіг для своєї команди переможний рахунок – 1 : 0. Той єдиний і звитяжний м’яч березнівчани теж били у доданий ще до першого тайму час, і, на відміну від гостей, зуміли його реалізувати зусиллями Дмитра Кончука…
У Садовому господарі, як свідчать події, явно недооцінили гощанських аграріїв, і хоча наші земляки – вихованці цепцевицького футболу Анатолій Пархомчук та Станіслав Гребень у складі місцевих футболістів доклали максимуму зусиль, щоб догнати суперника, який постійно вів у рахунку, все ж гостей не наздогнали, хоча шанси були. Декілька разів м’яч потрапляв у поперечину воріт приїжджих; як білка, крутився у воротах Гощі кіпер і капітан Олексій Дем’янець, котрий, до того ж також відбив пенальті у виконанні Сергія Тимошицького…
Недільний майже повний тур повернув фаворитам впевненість. ОДЕКу для цього навіть не довелося прикладати якихось зусиль, бо аутсайдер з Млинова, який на кожен виїзд має десь знайти грошове забезпечення, вирішив просто не їхати на зустріч, за що і був покараний технічною поразкою.
Гравці ж з Садового, отримавши за домашній програш Гощі добрячу прочуханку від свого наставника, вимістили весь свій негатив на «Калині» у Бугрині, буквально втоптавши її в землю – 7 : 0. Перемогли і ще два претенденти на комплект медалей – березнівський «Случ» ні з чим відправив додому гощанських аграріїв – 3 : 1, а клеванська «Коливань» розжилася на три очки у Здолбунові – 1 : 0.
Другу лігу достроково виграло ФК «Грем’яче»
Якщо першоліговці ще мінімум місяць будуть для виявлення переможців з’ясовувати стосунки між собою, то у другій лізі звання чемпіона за три тури до закінчення перегонів достроково завоювала команда із Острозького району ФК «Грем’яче». Лідер чемпіонату у драматичній «перестрілці» здолав у гостях томашгородський «Граніт» – 4 : 3 (у гостей двічі забивав головний голеадор другої ліги Сергій Непомнящий), і, набравши 19 очок, став недосяжним для переслідувачів. Ті, в свою чергу, ніби змагаються у втраті залікових балів: «Садове-2» вдома розписало результативну нічию зі «Смигою-Кенненберг» – 2 : 2 (господарі «летіли» – 0 : 2 – після влучних ударів Олександра Томича, та зуміли відігратися зусиллями Дмитра Симончука та Олега Турчика).
А в найцікавішому, на мій погляд, поєдинку володимирецька «Енергія» на останніх хвилинах буквально вирвала перемогу у фіналіста обласного Кубка – ФК «Зарічне» – 3 : 2. Зустріч регіональних сусідів видалася цікавою та змістовною. Краще почали господарі, у яких у складі з’явилися екс-гравці сарненського «Маяка» Сергій та Олександр Жданюки, які, до речі, є родичами. Вже в стартові хвилини матчу місцеві зуміли «розпечатати» ворота гостей – зробив це своїм коронним ударом з середньої відстані шульга Ярослав Похила – 1 : 0.
Утім, зарічненці практично одразу відігралися завдяки майже ідентичному «пострілу» одного із своїх нападників, а саме Івана Мозоля – 1 : 1. А потім вони взагалі взяли ініціативу в свої руки(скоріше – ноги) і зуміли реалізувати свою перевагу, використавши помилку оборонців та кіпера місцевих, через якого форвард наших сусідів Андрій Сорока (колишній гравець кричильського «Колоса») просто перекинув м’яч – 1 : 2.
Але свій майстер-клас на початку другого тайму зумів вельми елегантно продемонструвати володимирецький «Шева», тобто Сергій Жданюк. Він, ніби рукою, поклав м’яч у ближню «дев’ятку», реалізувавши перспективний штрафний удар – 2 : 2.
Жовто-чорні (кольори гостей) на протязі майже години ігрового часу значно краще контролювали м’яч, особливо виділявся серед них в’юнкий та технічний Федір Очеретяний (№7), зупинити якого місцевим вдавалося лише ціною чисельних порушень правил. В енергетиків значно гірше виходила гра в пас, а дехто, як Богдан Ковальчук, взагалі випадав з ігрового ритму, через що і був замінений у перерві матчу.
Словом, все йшло, як-то кажуть, до бойової нічиї, але вже в самісінькому ендшпілі матчу господарям поталанило. Роман Сад, як завжди активний, видав пас-цукерочку на правого хавбека Василя Гузоватого, що вийшов з лави запасних по перерві. Той зумів випередити свого опікуна, фінтом «поклав» на траву кіпера і спрямував шкіряну сферу до сітки – 3 : 2.
Окремо хочу сказати про суддівство у цьому поєдинку, яке здійснювала бригада арбітрів на чолі з Наталією Мамчур. Я не є прихильником феміністичного руху із зрозумілих причин і вважаю, що ігри чоловіків повинні обслуговувати представники сильної статі. Але перед пані Наталією мушу, як то кажуть, зняти капелюха, бо свою працю вона виконала майже бездоганно, може, хіба за винятком 1-2 епізодів, що рідко трапляється навіть у найкращих рефері-чоловіків.
Майже безпомилково провела поєдинок у Володимирці суддівська бригада з Рівного на чолі з Наталією Мамчур
Така довгоочікувана звитяга, втім, мало що змінила в турнірному становищі наших земляків, бо одразу чотири команди набрали по 8 очок і ділять між собою місця з другого по п’яте.
А зарічненці змінили володимирчан на позиції аутсайдера. Та, на мою думку, їх зараз мало цікавить змагальний рейтинг у другій лізі, бо на перший план у них виходить прийдешній фінал Кубка Рівненщини, який за рішенням виконкому РОАФ відбудеться на Покрову, 14-го жовтня у Смизі на стадіоні «Меблевик».
А на хлопців Василя Лосінця у найближчу суботу очікує найдовша поїздка в протилежний кінець області якраз у ту ж Смигу.
