Щоб повною мірою – і по формі, і по суті – зрозуміти нашу тему, давайте поглянемо на неї через призму міфології, релігії та законів громадянського суспільства. Саме через їхні деякі аспекти можна розгледіти вплив минулого на світогляд як окремої людини, так і на соціум взагалі.
Матеріальні чи духовні цінності домінують у сучасному постіндустріальному суспільстві?
Особливо це помітно в тих державах, де еліта займається історичною міфотворчістю, тримаючи у темноті своїх громадян. Наприклад, міфологічний герой Данко показав людям вогонь не як духовну субстанцію, а як земну стихію, чим приземлив їхню свідомість і повів хибним шляхом. Як результат, перевагу отримало життя матеріальним і в матеріальному світі, витіснивши божественне на другий план.
Незабаром після нього прийшов Ісус Христос і показав новий шлях, сказавши: «Не хлібом єдиним житиме людина». І саме тоді кожен християнин отримав шанс на невидиме, таємно-духовне, але вічне життя в Новому світі. (Наскільки щиро християни всіх віків використовують цей шанс, закарбований у Євангелії кров’ю апостолів, то вже інше питання). Саме досвід минулих недосконалих доадамівських цивілізацій, показаних у Біблії через образ змія, постав завісою між ученням Ісуса Христа та людиною. Саме цю завісу, зіткану з залишків хаосу минулих богів, люди по темноті своїй вже більше двох тисяч років намагаються затягнути та втиснути у своє майбуття – і своїми міфічними потугами створюють перепони на шляху до ідеального розвитку. Це проявляється війнами, недолугими державними формами правління, міжрелігійними протистояннями і т. д.
Біблія не засуджує ні грошей, ні тих, хто їх має. Річ не в достатку людини, а в її ставленні до матеріальних цінностей, у тому, чесним чи злочинним чином вони надбані. Усі, хто плекає в серці любов до надмірного збагачення, рано чи пізно впадуть (Прит., 11:28). Невміння користуватися та вдовольнятися тим, що маєш, бажання мати більше, ніж тобі дано, – це пряме протиставлення себе Богові. Поки людина керує грішми, все буде в нормі. Та коли в душі ламається внутрішній «цензор» (тобто, відчуття міри або ж совість), тоді гроші починають керувати людиною, і це вже біда для неї та її майбуття.
Мабуть, вам доводилося бачити людей, зокрема і з невеликим статком, яких вміст гаманця, наче шалених, гонить по магазинах і ринках. Причина такої реакції – роздрібнена свідомість, через що гроші легко збуджують психіку і затягують людину у світ безглуздих турбот. Відведіть грошам належне місце у своєму житті – і щасливими та довгими будуть ваші дні. Коли ж думки спрямовані тільки на збагачення, то саме такою формою мислення, наче викривленим дзеркалом, затуляються двері до Царства Божого. Коли ж прийде час і людині захочеться вийти з «королівства кривих дзеркал» та повернутися в реальний світ, то лишень непосильний труд душі вирве його з того задзеркалля. І тільки тоді людина навчиться любити ближнього і бути смиренною, віддавши перевагу духовним цінностям, та бути вільною від матеріальних пристрастей. У принципі, гроші, як і духовність, можна використовувати по-різному: і для блага, і для розпусти. Найвища ж духовна цінність – життя. І саме життя треба любити більше, ніж себе і всі багатства світу.
Чому в цивілізованих державах люди не тяжіють до надмірного збагачення?
А все тому, що боротьба за виживання у цих державах давно виграна. Досконала економіка наситила ринок товарами та послугами. Щоб зрозуміти причину їхнього розкішного життя, потрібно знати, що саме ці країни сотнями років жили і живуть за рахунок країн-колоній. Завдяки цьому вони створюють собі економічний запас міцності та стабільності мінімум на десяток років уперед. Тож коли наші люди захоплюються віковічними лісами Європи, то я їм відповідаю: «А знаєте, чому у них такі розкішні ліси? Тому що наші зникають у невідомому напрямку».
Що спонукає людей до надмірного збагачення?
Перше, на мою думку, і найголовніше – це незнання Біблії або ж її ігнорування. Друге – проживання в економічно нестабільній державі. Така невизначеність викликає страх за завтрашній день, і людина при першій-ліпшій нагоді поспішає запастися грішми, незважаючи, в який спосіб їх здобуде. У такому разі людині не до віри і не до моральних принципів, – вона починає жити інстинктом самозбереження. А по-третє, у нас зародилися «злодії в законі», тобто ті, кого прийнято називати модним словом «олігархи» і які тримають під контролем всі фінанси держави. Ця елітна каста здобула право на існування тільки через низьку свідомість своїх громадян.
Якщо сприймати гроші не як самоціль, а як засіб для виміру скромного і справедливого життя, то, крім задоволення, вони нічого іншого не принесуть. Зважте, що причина гріха та страждань – не самі гроші, а хвороблива чи й маніакальна любов до них. Безмежне накопичення матеріальних цінностей неминуче накликає біду на свого господаря. Але де вона, межа самозбагачення, якщо один думає: «У мене тільки два авто, а в сусіда аж чотири! Бідний я і нещасний голодранець! Цей світ несправедливий щодо мене!», а інший в унісон і собі накручує мізки: «У мене всього п’ять мільйонів доларів, а в того – мільярди! У порівнянні з ним я майже «бомж»! Не кажіть мені, що на світі є справедливість!» Ці «страждальці» далекі від думки, що 90 процентів людей взагалі не мають автомобіля або хоча б тисячі доларів і живуть, як не дивно, спокійніше від них.
Навіть безневинний трудоголізм знесилює людину настільки, що вона втрачає можливість відновлювати затрачену енергію. У кращому випадку це закінчується нервовими зривами (Прит., 23:4). Тож щасливий не той, у кого багато грошей, а той, кому їх вистачає, – так справедливо говорять мудреці світу цього. Великі гроші, здобуті злочинним чином, – це завжди великі страждання для їх власника. Дехто заздрить багатіям – і дарма. Так, ці люди можуть купити найдорожчу їжу – але не апетит, знайомство зі світовими «зірками» – але не дружбу, м’яке ліжко з охороною у будинку – але не сон без страху. Можна навіть купити штучну красу через пластичні операції, але – не природну вроду. Багатіїв люди бачать у час їхнього фінансового розквіту, але не бачать, як і коли вони закінчують свій життєвий шлях.
Чи змінюють сучасні кібер-технології свідомість та ставлення до грошей?
Для цього мусимо зрозуміти роль сучасного лібертаріанства та глобалізму, які своєю сутністю розмивають межу між добром і злом, намагаючись зняти моральні кордони та змішуючи божественне з сатанинським. На зміну нинішній «демократії керованого хаосу», яка, крім розрухи, мільйонних смертей та страждань, нічого доброго світу не дала, невдовзі прийде істинна демократія. (Для прикладу візьміть кілька останніх країн, куди були принесені «кольорові революції», – Ірак, Україна, Сирія, Афганістан; у стадії розвалу Венесуела, Болівія, – і подивіться на їх результати). Розруха, викликана цими «революціями», ніщо у порівнянні з розрухою у головах людей, яка твориться з допомогою новітніх психо-технологій. Але ці глобальні пертурбації політичного, технічного та духовного прогресу неминучі і закономірні, тож ставитися до них слід спокійно і з розумінням.
У нинішньому світі глобального технічного прогресу виробництво послуг та інформація домінують над виробництвом матеріальних благ, і це вказує на формування досі невідомого людству постіндустріального суспільства. Це нове суспільство формується через прогрес як комп’ютерних, так і кібер – та нано-технологій, під впливом яких змінюються й усталені віками соціальні закони суспільства. Світ сам ще не до кінця розуміє ці зміни і з острахом та сумнівом заглядає у своє майбутнє, яке неможливо передбачити бодай на рік уперед. Соціологи і вчені природничих наук відчувають, що знайомий завбачуваний класичний світ двох останніх тисячоліть закінчується. Людство стоїть на порозі нової – віртуальної цивілізації, в якій через сто років нинішні часи згадуватимуться, наче страшний сон. Так же, як і ми згадуємо історію середніх віків.
Як не дивно, але найвагомішою і невичерпною сировиною для цієї цивілізації стане саме інформація, включаючи й уяву. І саме зі зміною свідомості та зростаючою роллю інформації і віртуальних технологій на всіх рівнях буття люди знайдуть заміну багатьом енергетичним ресурсам, які закінчуються на планеті Земля. Старше і середнє покоління відчувають розгубленість у перехідний міжцивілізаційний період, але покоління, які народжуються після 2012 року, почуватимуться у ньому, як риба у воді.
На соціальному рівні у недалекому майбутньому науково-технічні працівники чисельно значно переважатимуть робітничий клас. Це покладе край класовому протистоянню. І з глобальними віртуально-технічними змінами грубого фізичного світу змінюватиметься (і в кращий бік) тонкий внутрішній світ людини, тобто її свідомість. Світ недалекого майбутнього буде настільки морально та економічно стабільним, що потреба і сенс безмірного збагачення зникнуть. Уже сьогодні проглядаються зміни у ставленні до грошей через криптовалюту, електронні банківські картки та життя більшості людей у кредит.
Нинішні молоде та середнє покоління, беручи кредити, звикають жити в реальному часі за рахунок майбутніх прибутків. Як результат, вони переносять і нинішні свої проблеми, і своє життя у майбутній час. Таке небажане змішування майбутнього життя з реальним часом відбувається через недовіру та тривогу перед незавбачуваним світом. Ми поки що не знаємо, добре це чи погано. Це покаже час, вносячи корективи у нинішній складний перехідний період.
Людям треба зрозуміти нові, досі не звідані жодною з минулих цивілізацій епохальні зміни на всіх рівнях буття: і на «грубому» матеріальному, і на «тонкому» енергетичному та інформаційному рівнях. Але в буд-якому випадку глобальні зміни на планеті і всі життєві ситуації, що виникають, треба сприймати як закономірні, послані нам небом для нашого ж блага. Тоді страхам та сумнівам не залишиться місця у наших душах.
Петро МАКАРЕНКО
