От і добіг кінця ще один футбольний сезон на наших теренах. Сезон, який важко порівнювати хоча б з минулорічним через те, що проходив він за ущільненим графіком, за меншої кількості команд, над якими постійно висів дамоклів меч коронавіруса. Та, слава Богу, він уже завершився, і можна лише подякувати усім футболістам та представникам тренерських штабів команд за участь в ньому.
Чемпіони і призери
Щоправда, з восьми колективів, що стартували у серпні, фінішували не всі, бо за декілька турів до завершення чемпіонату млинівська «Іква» викинула білий прапор, не в силі далі змагатися з фінансовими проблемами. Власне, такий поворот справ у Млинові можна було передбачити, бо вже із стартових турів граючий тренер тамтешніх футболістів Сергій Вишневський заявляв, що змушений шукати гроші на кожен тур по благодійниках, а так довго тривати просто не могло. Звісно, що технічні поразки, зараховані «Ікві», аж ніяк не могли допомогти млинівчанам піднятися з останнього місця, яке вони займали на момент зняття з чемпіонату.
Також ще до старту змагань стало ясно, що Рівненщина матиме нового не тільки чемпіона, але й призерів, оскільки минулорічний переможець з Малинська через трагічну загибель свого президента і відсутність по цій причині належного фінансування просто зник з футбольної карти області, а гравці розійшлися по інших колективах Рівненщини, Тернопільщини та Волині.
Срібний та бронзовий призери першої ліги – 2019 із Сарн та Рафалівки просто вирішили, що немає сенсу збирати гравців на такий короткий строк(фактично трохи більше двох з половиною місяців).
«Ізотоп – РАЕС» не заявлявся на сезон через те, що практично всі гравці є працівниками атомної станції, яка є режимним підприємством і директору якого навряд чи хотілося, щоб його робітники роз’їжджали по області та інфікувалися.
Чого не грав Радивилів, мені сказати важко, бо не володію достовірною інформацією, але, за чутками, там також «фінанси співали романси».
Натомість залишили в елітній лізі здолбунівський «Локомотив», що замкнув турнірну таблицю першої ліги у 2019-му році. З другої ліги піднявся березнівський «Случ» і після річної паузи повернувся в обласні перегони багаторазовий чемпіон Рівненщини оржівський ОДЕК.
Саме представникам місцевого деревообробного комбінату і пророкували перемогу у змаганнях ще на старті чемпіонату, а одеківці на практиці знову довели, що їм немає рівних у області.
Тріумфатори
Варто лише глянути на змагальний рейтинг у першій лізі, щоб зрозуміти, що конкурентів Оржеву нині не було – у 14-ти матчах 12 перемог, одна нічия та одна поразка, 37 набраних очок та різниця м’ячів 56-4! Срібного призера – ФК «Садове» чемпіони випередили на 8 очок, а бронзового – клеванську «Коливань» – на 9. У таких короткочасних за термінами змаганнях це досить солідний розрив. Як бачимо по цифрах, чемпіон найбільше забив і найменше пропустив.
«Срібло» сезону 2020 – у ФК «Садове»
Зрозуміло, що в рядах тріумфаторів опинився і кращий бомбардир першолігових перегонів – Микола Гайдучик (прийшов у колектив з Малинська), який 13 разів вражав ворота суперників ОДЕКа. Він же, до речі, забив більше всіх і минулого року. Другим у стрілецьких перегонах фінішував ще один колишній малинчанин – Віктор Кирях, на рахунку якого 11 точних «пострілів». Замкнув призову трійцю у гонці найвлучніших одноклубник Гайдучика Віктор Газицький – 7 голів.
До десятки кращих стрільців потрапив також вихованець цепцевицького футболу, а нині гравець «Садового» Станіслав Гребень з п’ятьма влучними ударами.
Уперше в своїй історії срібні медалі отримають футболісти із Садового Гощанського району та їхній наставник, теж уродженець Великих Цепцевич, легенда рівненського футболу Володимир Новак. У підопічних нашого земляка і так був досить пристойний підбір гравців, де на перших ролях були вже згаданий вище Стас Гребень та ще один цепцевичанин Анатолій Пархомчук, без якого було важко уявити захист садовичан. Швидко вписалися в ігровий ансамбль команди Володимира Новака і новачки – воротар Малинська Юрій Балаушко, фактурний захисник із Сарн Сергій Тимошицький та інші.
Хоча друге місце хлопцям із Садового просто так віддавати їхні головні конкуренти з Клевані та Березного не хотіли, і доля срібних та бронзових медалей вирішилася лише у заключних двох турах. А президент «Садового» Іван Іванов на радощах уже анонсував повномасштабне свято урочистого нагородження команди у Рівному на сцені обласного драматичного театру за участі колишніх зірок київського «Динамо».
Клевань теж заслужено отримає «бронзу». У ній місцевих гравців добряче підсилили той же колишній гравець Малинська Віктор Кирях, який за один сезон став кращим бомбардиром колективу, а також креативні футболісти Сарн Дмитро Баранов та Леонід Козяр.
До останнього туру на третє місце претендував і березнівський «Случ», де на перших ролях був екс – голкіпер ФК «Рафалівка» Олександр Черевач. Він досить стабільно провів майже весь сезон. А зірковий час Сашка настав у домашньому поєдинку случан проти фаворитів з ОДЕКа, коли вихованець каноницького футболу вже в додані до основного часу хвилини при рахунку 1 : 0 на користь своєї команди відбив пенальті від захисника оржівців Юрія Красномовця…
Може, й тому, що Олександр був відсутній у останніх матчах березнівчан, вони так і не змогли наздогнати «Коливань» – відстань між ними на фініші чемпіонату становила лише три очки.
Аутсайдери
Місця з 5-го по 7-ме у змагальному рейтингу посідають команди, яких у футбольному лексиконі прийнято називати «середняками». Це гощанський «Аграрій», бугринська «Калина» та здолбунівський «Локомотив», хоча останній більше тяжів до аутсайдерської позиції, часом показуючи доволі пристойний футбол. Їх єднає одне: всі вони мають від’ємну різницю забитих та пропущених м’ячів, всі вони (за винятком «Калини») отримували від ОДЕКа повну торбу голів, власне, тому й посідають місця у нижній частині турнірної таблиці.
Ну, а про проблеми Млинова я вже писав вище. Власне, це не є чимось новим в історії «Ікви». На початку ХХІ –го століття колектив з такою назвою поруч з рівненським «Вересом» грав у другій лізі вітчизняного футболу, а його кольори захищали вихованці кузнецовського (на той час) шкіряного м’яча Олег Мирончук та Олександр Федіна. Та команда, створена в основному з обласних (і не тільки) «варягів», проіснувала порівняно недовго, але грошей з районного бюджету витягнула солідно, і футбол на Млинівщині «заглох» на десятиріччя.
Тепер же складається парадоксальна ситуація – у Млинові є досить пристойний стадіон, на якому проводить свої поєдинки першоліговий «Верес», а єдиний, кому потрібен млинівський футбол – Сергій Вишневський, який і сам ще грає, і тренує юнаків, змушений вішати на стадіоні скриньку для благодійних внесків на користь «Ікви».
Ще один парадокс млинівського футболу – перше місце їхніх ветеранів у чемпіонаті Рівненщини серед ветеранів. Щоправда, це вже «заслуга» фірми «Автоплюс», яка є генеральним спонсором колективу, що в основному складається з «легіонерів» сусідньої Волині.
Статистика
А тепер трохи статистичних даних щодо здобутків і втрат колективів першої ліги. За сезон 2020-го року відбулося 56 матчів (у семи з них в протоколах зафіксовані технічні результати). У цих поєдинках 75 гравців забили 169 голів, що в середньому дає 3, 5 м’яча за гру. Зафіксовано також 25 перемог господарів, 23 – гостей та 8 нічиїх.
Арбітри призначили 22 пенальті, з них 18 – реалізовані. Судді також показали 224 попередження та 10 гравців вилучили з поля. На першому місці серед грубіянів – Павло Мельничук з млинівської «Ікви», на рахунку якого 11 штрафних балів (2 вилучення та одне попередження); по 7 балів (одна червона та 2 жовтих картки) одразу у 4-х футболістів – Максима Дем’янчука («Калина»), Володимира Горобюка («Локомотив»), Олександра Малиновського (ФК «Садове») та Анатолія Тимофєєва («Случ»).
Перемог з різницею у три і більше м’ячів суперники здобули у 25-ти зустрічах, вольові звитяги – лише дві, по два голи («дублями») футболісти «стріляли» 18 раз, а хет-тріками (по три голи) – тричі.
У центрі – найкращий голеадор та асистент першої футбольної ліги Рівненщини – Микола Гайдучик
Топ-рейтинг кращих асистентів ліги теж очолює Микола Гайдучик з Оржева – на його особистому рахунку 5 точних передач. Зрозуміло, що він же і став переможцем по системі «гол + пас» – 18 балів (13 + 5). Другий тут Віктор Кирях «Коливань») – 14 очок (11 + 3), а третю позицію розділили одноклубник Киряха Леонід Козяр та товариш по команді Гайдучика Андрій Фесенко, у яких по 10 набраних балів (6 + 4).
Бронзовий призер футбольного чемпіонату Рівненщини – «Коливань» з Клевані
Серед голкіперів найбільше часу у «рамці» воріт провів Сергій Фролов із Здолбунова – 1080 хвилин у 12-ти матчах, за які він пропустив 28 голів, що у середньому становить 2, 33 гола загру. 1002 хвилини захищав ворота Юрій Балаушко із Садового теж у 12-ти поєдинках, але пропустив він лише 6 голів (0, 5 за гру).
Для порівняння приведу також статистичні дані нашого земляка Олександра Черевача. Сашко провів на майданчику 990 хвилин в 11-ти матчах, в яких пропустив 13 м’ячів (1, 18 за гру), в тому числі відстояв на «нуль» три «сухі» двобої.
Лауреати Першої ліги
Сподіваюся, що я не дуже втомив наших читачів такою великою кількістю цифрових викладок, тож на останок про деяких першолігових лауреатів. Передостання команда еліт ліги Рівненщини – здолбунівський «Локомотив» став вперше володарем ювілейного, десятого призу для найбільш вольової команди – Кубку «За волю до перемоги». Парадоксальним є той факт, що залізничники у 12-ти поєдинках так і не спромоглися отримати так звану «вольову» перемогу, зате у трьох матчах відігрувалися і завершили їх внічию – 1 : 1.
Минулорічний володар цього призу – млинівська «Іква» нині посіла тут друге місце, втім, якби вони дограли цей сезон до кінця, то, можливо б, повторили своє торішнє досягнення. За всі 10 років існування вищезгаданого трофею показник здолбунівців – 0,23 бали є найгіршим, що пов’язано з малою кількістю зіграних поєдинків.
А найкращий абсолютний результат – 0,43 бала – продемонстрував у позаминулому році ФК «Рафалівка», який здобув аж 5 вольових перемог.
Ще одне непересічне «досягнення» – 25 жовтня у зустрічі 11-го туру Здолбунів мав приймати Млинів. Але млинівчани уже знялися зі змагань, і «залізничники» отримали технічний виграш. Та до цього вони не перемагали з 4-го жовтня 2015-го року, коли вдома дотисли з рахунком 3 : 2 «Ізотоп – РАЕС».
Підсумковий змагальний рейтинг першої ліги 2020-го року
Таким чином, «Локомотив» не знав смаку перемоги у першій лізі 5 років, або 1848 днів. А якщо зважити, що здобули цю перемогу здолбунівчани лише на папері, а не на футбольному полі, то їхня без виграшна серія триває й до цих пір і складає 47 поєдинків поспіль!
Чемпіон Рівненщини – 2020 – оржівський ОДЕК
У рейтингу «Fair play» (або Кубок «Справедливої гри») в цьому сезоні переміг оржівський ОДЕК. Гравці чемпіона протягом нинішніх змагань отримали одну червону та 17 жовтих карток, що в середньому складає 1,83 бала за гру. Другими за цим показником виявилися представники гощанського «Аграрія», у яких вилучень не було, зате аж 23 «гірчичники». А найбільші грубіяни грали за Млинів. Вони у 8-ми зіграних двобоях встигли заробити 4 червоні і 23 жовті картки, що в середньому становить 5, 38 балів за гру. Для порівняння нагадаю, що в минулому році кращим за справедливою грою став сарненський «Маяк», який в 19-ти матчах заробив 26 жовтих карток, або 1, 37 бала за матч.
Здається, поки що все. Наступний огляд буде присвячений другій обласній лізі.
