Перед початком відбіркового турніру на чемпіонат світу з пляжного футболу (21-27 червня), який проходив у невеличкому курортному містечку Назаре на узбережжі Атлантичного океану у Португалії, наставник нашої команди Микола Костенко заявив, що завдання-мінімум для команди – завоювати путівку на цей світовий форум, а програма-максимум – виграти ці кваліфікаційні змагання. Про два перші поєдинки на груповому етапі, які наша збірна виграла у суперників з Туреччини (7:5) та Казахстану (6:1), я вже писав у минулому огляді. Шести набраних очок вистачало, щоб вийти з групи, але те, на кого потрапиш у стадії «плей-офф», залежало від заключного поєдинку у групі, де нам доля у вигляді жереба знову «підкинула» чемпіонів світу – португальців.
Декілька днів тому у рамках Євроліги українці вже мірялися силами з ними і поступилися лише в післяматчевій серії пенальті – 3:3 (2:4). Це не завадило обом командам пробитися до Суперфіналу Євроліги, що пройде в Італії в кінці серпня – на початку вересня.
Нова зустріч з чемпіонами світу вирішувала одне, але дуже важливе питання – з ким нашим хлопцям грати вирішальний двобій за поїздку на Мундіаль: Швейцарією чи Азербайджаном. Перший колектив – один із найсильніших не лише в Європі, але й у світі, і має у складі мега-зірку Деяна Станковича, який дуже полюбляє забивати українцям. Другий – теж не подарунок, проте такого досвіду, як швейцарці, поки що не награв.
Розклад був простий: виграєш у Португалії – і потрапляєш на теоретично слабший Азербайджан; програєш – і тебе чекають швейцарці, з якими у нас баланс зустрічей за останні роки нічийний – з 12 поєдинків суперники виграли по 6. Зрозуміло, наші хотіли перемогти, але зробити це було дуже важко. Усі три тайми обидві команди діяли обережно, вичікуючи на помилку опонентів. Знову поталанило господарям майданчика: єдиний їхній гол дозволив їм вийти на Азербайджан. Вони порівняно легко його обіграли – 6:1. А нашим у чвертьфіналі дісталася Швейцарія, з котрою довелося «впиратися» сповна. Така концентрація у вирішальному поєдинку дозволила українцям постійно вести в рахунку – 2:0, 5:2 і, нарешті, – 6:5! Хет-тріком за наших відзначився Юрій Щериця, «дублем» – Дмитро Войтенко, а ще один гол забив Ярослав Заворотний. Андрій Пашко дуже добре відіграв у захисті, а воротар Андрій Неруш на останніх хвилинах здійснив неймовірний сейв, який і забезпечив команді Миколи Костенка подорож до Москви, де з 19 по 29 серпня пройде фінал чемпіонату світу.
Так стерегли Андрія Пашка чемпіони світу - португальці
Програма-мінімум нашими «пляжниками» була виконана, але турнірна сітка у півфіналі знову звела нас з португальцями – уже третій раз за останніх декілька днів. У суботній вечір 26 червня українці таки здолали, здавалося, непереможних чемпіонів світу – 1:0. Уже в овертаймі переможний гол у ближню «дев’ятку» дальнім ударом послав Дмитро Войтенко. І на десерт залишався заключний поєдинок світового відбору, тепер уже фінальний.
На цей раз суперником України стала Іспанія, яка в іншому півфіналі перемогла білорусів – 3:1. Основне завдання турніру вже було виконане, але ще хотілося виграти й кваліфікацію Мундіалю. У першу чергу – для поліпшення психологічного стану команди. На жаль, завершити змагання переможним акордом не вдалося, бо програли – 2:5. Чи то «фізики» не вистачило? Чи, може, й психологічно «перегоріли»?..
Протягом усього матчу наші гравці виглядали знервованими, часто порушували правила, чим весь час користувались іспанці (хоча й вони у цьому компоненті були не безгрішні). Українці двічі залишались у чисельній меншості, що для пляжного футболу доволі рідкісне явищ (видалялися кіпер Андрій Неруш та Юрій Щериця). Та й невезуха завадила тому ж Пашку двічі вразити ворота суперників. Уперше на початку другого тайму він бив майже впритул, але влучив у воротаря, а вдруге, у третьому таймі, поцілив у ліву бічну стійку…
Втім, головне завдання збірники виконали: вони гратимуть у московському фіналі, куди ще потрапили, крім них, Іспанія, Португалія, Білорусь та Росія, як організатор змагань. Плюс до того, Андрій Неруш отримав відзнаку як кращий голкіпер турніру. (Нагадаю читачам, що до цього відбору Україна посідала 14-е місце у рейтингу пляжного футболу ФІФА).
Зі збірною україни побачимося у Москві!
І ще про міжнародні змагання. У сонячній Болгарії на березі моря вже традиційно, з настанням літа чи на початку осені, проводиться міжнародний спортивний фестиваль серед робітників з цілого світу, в якому постійно бере участь команда Атомної промисловості України, а в її складі завжди присутні представники РАЕС – неодноразові переможці та призери подібних перегонів.
На цей раз змагання проходили у місті Варна. Чудово виступили на варненському піску наші пляжні волейболісти. Причому відзначилися не лише чоловіки, а й жінки, які стали переможцями вже 17-го за ліком фестивалю. Лише трішечки удачі забракло нашим стрітболістам, які фінішували другими.
Чоловіча та жіноча команда Атомпрофспілки України - переможці міжнародного спортивного фестивалю робітників у Болгарії
А тепер з розкішних португальських та болгарських пляжів повернемося на береги водойми, яку за часів мого дитинства володимирчани називали «басейном». Але мовлю не про водоймище, а про запасне футбольне поле стадіону «Янтар», на якому проводить поєдинки ветеранська команда «Енергія». Як на мене, за якістю газону цей майданчик навіть кращий за головне поле, й особливо хочеться відзначити трав’яне покриття, на якому практично неможливо травмуватися. Саме на такій смарагдовій галявині і грали 26 червня володимирецькі ветерани свій заключний матч першого кола на домашній арені (ще один поєдинок, з березнівським «Динамо», у наступну суботу буде гостьовим).
Якщо оглянути останні двобої сивочолих володимирчан, то можна відзначити цікаву закономірність: принаймі три останні з них наші ветерани проводять за принципом «спочатку створюємо собі проблеми, а потім героїчно їх намагаємося подолати». От тільки не завжди це вдається. У минулому домашньому матчі з березнівським «Колосом», після програного першого тайму, таки вдалося не лише відігратись, а й видерти перемогу. Суперник дозволив! У Рокитному 19 червня теж «летіли». Аж двічі. Та таки добилися нічиєї (господарі теж виявилися небезгрішними). А от в останню червневу суботу відігратися не вдалося. Тому й програли ФК «Здолбунову» (3:4), що тамтешні футболісти виявилися ну зовсім трішки вищими за класом, а може, більш фартовими.
Почали домашні футболісти гру з експериментів у захисті, куди на ключову позицію поставили наймолодшого серед ветеранів (по ідеї, і найспритнішого) Сергія Дячука. Експеримент тривав недовго, бо вже в перші 20 хвилин енергетики отримали два м’ячі у власні ворота, в основному, через помилки оборони – 0:2. По тому наші трохи стрепенулися, повернули собі ініціативу й зуміли забити контактний гол (Іван Першута майстерно реалізував пенальті, який березнівський арбітр Сергій Ротов призначив за гру рукою когось із захисників гостей). Здалося, що у другому таймі господарі надолужать згаяне. Та його початок став таким собі холодним душем для місцевих футболістів. Вони знову «привезли» собі пару-двійку м’ячів, причому головну вину за один з них повинен взяти на себе голкіпер, який у доволі простій ситуації віддав пас на здолбунівського нападника, і Юрій Гриценко з готовністю скористався «подарунком» суперника. Так рахунок став 4 : 1 на користь візитерів, і хід подій вказував на те, що це ще не кінець гольової феєрії від Здолбунова.
Усе ж, зробимо реверанс у бік володимирчан. Вони зціпили зуби і насіли на оборонні порядки «помаранчево-чорних» (кольори гостей) з такою силою, що ті просто не витримали, і спочатку капітан місцевих Олег Кладько скоротив розрив у рахунку (2:4), а згодом Роман Босик використав пас-цукерочку Івана Іванова у карній зоні і чітким ударом в дальній кут зробив перевагу здолбунівчан мінімальною – 3:4. На жаль, більшого наші чоловіки не добилися, хоча моменти для цього були.
Як не згадати мінімально невлучний удар головою у виконанні того ж Івана Першути, коли м’яч пішов лише трішечки вище поперечини, чи гарматний «постріл» Романа Шеверди, при якому шкіряна сфера добряче струснула ту ж саму поперечину? Але футбол – це не бокс, де можна виграти за кількістю завданих ударів. Тут треба забивати голи. Тож залишається сподіватися, що реалізацією моментів наші хлопці займуться у грі з березнівськими динамівцями, анонсованій трохи раніше. А поки що володимирчани дозволили Здолбунову обійти себе у змагальному рейтингу. Тепер наші – сьомі, а їхні суботні опоненти – шості.
Не награли на позитивні емоції і ветерани «Ізотопа-РАЕС». Скоріше, навпаки, бо поступилися лідеру перегонів, рівненському «Понеділку», у матчі на рівненській Набережній: аж 0:5. Як розповів представник варашан Володимир Штинь, доля матчу вирішилася вже у перші 18 хвилин, коли вже в дебюті гри гості отримали «пеналь». На 5-й хвилині було вже 0:2, а далі – 0:3 і до кінця тайму – 0:4. На другий тайм можна було й не виходити. Та правила такі, що змагатися треба два тайми по 35 хвилин. У рівнян по два м’ячі в особистий гольовий реєстр записали Віктор Онищук та Вадим Жак, а ще один гол забив Віктор Панасюк. Хоча, як мені здається, ізотопівським гравцям +35 треба швидше забути про цей такий собі погромчик і сконцентруватися на заключній грі першого кола у себе вдома з «Ветераном» (Бугрин-Гоща), який досить неждано відвантажив цілий мішок голів не такому вже й слабкому сарненському «Маяку» (10:1). Тут аж п’ять разів вразив ворота гостей лідер атак Олег Буркалець (усього на його стрілецькому рахунку 10 голів), ще три додав у командну скарбничку Юрій Гуменюк і по разу відзначилися Олексій Грицак та Володимир Ткачук. Це найбільша перемога тамтешніх ветеранів за всі роки існування їхньої команди.
Обов’язково слід відзначити справжнісінький голепад, який влаштували учасники ветеранських перегонів у цьому неповному турі, коли за три зіграні матчі футболісти сподобилися вразити ворота аж 23 рази! Скоріш за все, такого не було ще ніколи за історію проведення футбольних змагань на Рівненщині.
Ще одна зустріч ветеранського чемпіонату відбулася 28 червня. Березнівське «Динамо» вдома поступилось (1:2) минулорічному переможцю, млинівському «Автоплюсу».
Таке свого роду досягнення (чи рекорд?) стає ще більше статусним на фоні такого ж неповного туру у першій обласній лізі, що пройшов у неділю, в День молоді, де за ті ж три гри учасники відзначилися лише тричі, забивши у кожному матчі по голу. Фішкою туру стала зустріч у Сарнах, де місцевий «Маяк» приймав оржівський ОДЕК. Гості зуміли вивезти три цінних залікових бали, буквально вирваних у непоступливого суперника, зважаючи ще й на те, що господарі не реалізували пенальті. Оржівці у чемпіонаті ще очок не втрачали, як і лідер із Садового, який вдома мінімально (1:0) подужав здолбунівський «Локомотив». Гол на вагу перемоги забив на початку другого тайму нападник «Сокола» Олександр Малиновський. Підвищити рахунок міг наш «легіонер» Дмитро Серховець, але свій вихід віч-на-віч з кіпером не зміг завершити успішно. А битва аутсайдерів у Березному, де «Случ» приймав бугринську «Калину», завершилася тим, що візитери здобули свою першу звитягу в обласних змаганнях (теж за рахунок єдиного забитого голу). А от місцеві футболісти так і залишаються без очкових надбань. Наступний тур у першій лізі (останній у першому колі) обласна асоціація чомусь запланувала аж на 29 серпня, тобто через два місяці. Чому так, не зовсім зрозуміло, бо назбиралася ціла низка не зіграних та перенесених поєдинків. Той же ОДЕК, наприклад, зіграв лише 4 матчі. Коли вони будуть дограватись, і що робити всім іншим колективам під час такої тривалої паузи, скоріш за все стане відомо у найближчі дні.
І – до місцевих спортивних реалій. У День молоді реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Біле озеро» став ареною низки спортивних змагань, в основному пов’язаних з літньо-пляжною тематикою. Наймасовішим став турнір із пляжного футболу, в якому взяли участь 5 колективів (за принципом «кожен з кожним» вони розіграли звання чемпіона). Краще всіх підготовленими виявилися ветерани «Ізотопа-РАЕС», другим став «Моноліт», а третім – «Ізотоп-РАЕС». За межами призової трійці опинилися ФК «Мульчиці» та ФК «Вараш».
Групове фото учасників спортивного свята на Білому озері до Дня молоді
А ще я дуже радий повідомити спортивній громадськості міста атомників, що на одного майстра спорту України у нас стало більше. Це почесне звання завоював випускник місцевого ліцею №1 Олександр Козодой на чемпіонаті України з плавання на відкритій воді, що завершився на минулому тижні у Житомирі.
Олександр Козодой перед стартом дистанції, яка принесе йому звання майстра спорту України
На дистанції 10 км наш земляк показав результат 2 години 27 хвилин 21 секунда і посів друге місце серед юнаків 2002-2003 р.н. Це дало йому право на присвоєння почесного звання. А готував спортсмена до змагань тренер Олександр Савчук.
