Ось і стали історією чергові змагання з футболу на Рівненщині. Отож спробую підвести підсумки обласних перегонів спочатку по першій лізі.
Стартувало у першій лізі 13 колективів, хоча мало грати по регламенту 12. В останній момент заявилося ФК «Садове», яке за спортивним принципом мало починати сезон у другому ешелоні. Тому у кожному турі якась з команд мала вихідний.
Грали – по середах
Календар змагань стабільним не був, в основному через участь ОДЕКа та Малинська у аматорському чемпіонаті України. Через це вищезгадані колективи грали в обласному чемпіонаті майже завжди по середах.
Подібні переноси призвели до того, що Оржів отримав аж 5 технічних перемог, і дійшло до того, що в заключному матчі змагань Млинів не захотів грати з ОДЕКом навіть на своєму полі. Проблема ще й у тому, що справжніх аматорів (а це усі інші обласні команди, крім першої трійці) практично неможливо зібрати серед тижня, бо вони майже усі працюють на основній роботі. І з цим треба щось робити, бо далі буде, мабуть, ще гірше.
Велика різниця між м’ячами
Тепер про самі змагання. Якщо глянути на підсумкову турнірну таблицю, то одразу кидається в очі велика різниця у показниках між призерами та всіма іншими учасниками. І подібна картина спостерігається уже не перший рік. Щоб не бути голослівним, наведу приклади. Сарни пропустили лише 13 м’ячів, а Малинськ наколотив суперникам цілих 106! Різниця між третім Оржевом і четвертим Бугрином складає аж 21 очко!
Відзначу ще один вражаючий факт. За межами п’єдесталу пошани позитивну різницю забитих і пропущених голів мають лише «Ізотоп» та «Садове» та ще «Рафалівка» вийшла на нуль. Усі інші – в мінусах.
Виросли до національного рівня
Як на мене, то перші три команди вже давно переросли обласний чемпіонат, і мають виходити на вищий рівень, а на Рівненщину повинні виставляти, скажімо, дублюючі склади, оскільки мають більш ніж мільйонний бюджет. Такі пропозиції від представників провінційних колективів звучать уже не перший рік, та відповідь від РОФФ завжди одна: «Мовляв, будете ви грати на аматорську Україну, то й вам переноситимуть матчі». Та змилуйтесь, хлопці, ніхто, за винятком тієї ж трійці, не потягне подібний рівень. Спробував цього року Острог, і що з того вийшло? Великий пшик…
Тепер конкретно по командах.
Сарни і Малинськ – заслужено кращі
Сарни найстабільніше провели чемпіонат, тому заслужено стали кращими, повернувши собі титул через два роки панування Оржева. Особливих зірок не має, може тим команда і сильна. Кращим бомбардиром колективу став наш земляк Сергій Жданюк – 12 голів.
Далі фінішував Малинськ, який з року в рік декларує чемпіонські амбіції, але дотягнутися до чільного місця ніяк не може. Хоча Богдану Самардаку врешті-решт вдалося зібрати настільки потужну дружину, яка у другому півріччі буквально шматувала усіх своїх суперників. Дуже підсилили колектив трійця з першолігової «Оболоні – Бровар» Єрьоменко – Проневич – Корольчук та гравець з юнацького «Шахтаря» (Донецьк) Василь Штандер.
Не пасуть задніх у Малинську і наші земляки – лівша з гарматним ударом Василь Лойко та супербомбардир Віталій Брикса. Обидва вони відзначилися у заключних поєдинках сезону. Василь забив прямим ударом зі штрафного Оржеву і зрівняв рахунок у зустрічі аматорського чемпіонату України( 1 : 1), а Віталій оформив хет – трік в заключному матчі обласного чемпіонату в Садовому (4 : 1). Причому відзначався голами на всяк смак: перший – у падінні добив після сейву кіпера, другий – використав вихід віч-на-віч з воротарем, третій – головою, перестрибнувши стража воріт після подачі Лойка…
У трійці лідерів
Третє місце ОДЕКа – без сумніву, невдача іменитого клуба, який звик бути на провідних ролях не тільки в області, але й на теренах аматорської України. В актив колективу можна занести хіба що здобуття Кубка Рівненщини, та, мабуть, то для них давно пройдений етап та невелика втіха. Хоча у першому півріччі оржівці виглядали досить боєздатним колективом, причому доводили це на багатьох фронтах.
Що трапилося з ними під завісу другого кола, знають, скоріш за все, самі футболісти та тренерський штаб. Але виглядали вони (особливо у Малинську), м’яко кажучи, непереконливо. Хоча, як не дивно, на Рівненщині деревообробники залишилися третіми, а перше коло аматорів України у своїй групі завершили першими (до речі, разом з Малинськом).
Бугрин – абсолютний дебютант
За межами призової трійці першим став Бугрин – абсолютний дебютант першої ліги. Для клубу з Гощанського району це, без сумніву, найвище досягнення за роки його існування. З відомих гравців, що захищають честь «Калини», широкому загалу відомий хіба що Віктор Чудля, який два сезони провів у Рафалівці та епізодично з’являвся у першоліговому фут зальному «Кардиналі» з Рівного.
Високе місце бугринців можна пояснити, по – перше, недооцінкою суперниками «темної конячки», а, по – друге, чи не найгіршим у першій лізі (а до того ще й нестандартним) полем у селі, де господарі взяли максимум очок. Цікаво буде поглянути на «Калину» у наступному сезоні, коли вони вже не будуть не знаними ніким новачками…
Варашани таки у фіналі
П’ятий – «Ізотоп – РАЕС» з Вараша, що є повторенням минулорічного результату. Команду відзначає стабільність гри та складу, у всякому випадку вдома слабшим колективам ізотопівці очок не віддавали.
Досягненням для варашан є вихід у фінал обласного Кубка та виграш чемпіонату Рівненщини з пляжного футболу. При цьому вирішальну роль у цих перемогах зіграли особистості – у Кубку – голкіпер Юрій Крисюк (для атомників він значить навіть більше, ніж пів-команди), а на пляжі Білого озера – член студентської збірної України Андрій Пашко.
Шостий – ФК «Рафалівка»
Дуже неоднозначне перше коло, невпевнений початок другого, але фінішували підопічні Івана Мальця досить впевнено, набравши у другому колі 22 очки.
Стабільності не вистачало, передусім, через пертурбації зі складом, адже після першого кола команду покинуло більше половини основного складу. Тому президенту Василю Дацькому разом з тренерським штабом довелося будувати фактично нову команду на рівному місці.
Декого вдалося повернути (це стосується в основному місцевих футболістів), інші не знайшли, чого хотіли на заробітках у сусідніх країнах, ще хтось неочікувано добре заграв на новій позиції. Словом, рафалівчани виглядали на фініші досить боєздатною футбольною одиницею (може, за винятком, жахливого домашнього фіаско з Малинськом).
Відзначу за оригінальну техніку і гольовий хист Віктора Стельмаха, який додав у командну скарбничку 12 мячів. Як завірив президент і власник команди, футбол у Рафалівці існуватиме, але ставка буде робитися на власні кадри.
Садівчани могли б і краще
Сьоме місце Садового, як на мене, не досить пасує команді Володимира Новака. Оскільки по літній перерві вона отримала досить значне підсилення у особах земляків головного тренера Анатолія Пархомчука і Станіслава Гребеня, а також бомбардира Віктора Каращенка. А гравець збірної України з футзалу, син тренера, Богдан Новак, я думаю, додаткової реклами не потребує.
Кольори садівчан захищає, до речі, кращий голеадор Рівненщини – Володимир Гайдук (28 забитих м’ячів). А майбутнє команди з Садового, в основному, залежить від того, чи перейматиметься долею свого дітища надалі власник колективу Іван Іванов.
Кричильск: потенціал достатній, але нереалізований
Відчуваю якусь симпатію до кричильського «Колоса», що посів 8 місце змагального рейтингу. Може, через те, що колись довелося захищати честь РАЕС пліч-о-пліч з кричилянами Степаном Тітечком, Петром Пителем, Олександром Корзуном, Григорієм Босим, Миколою Дорожком та іншими.
Основна проблема сільської команди – це те, що вона є фарм-клубом сарненського «Маяка», і головна її мета – забирати залікові бали у суперників сарненчан, з чим вона успішно справляється вже другий сезон. У складі вирізняється неабияким стрілецьким завзяттям Леонід Козяр – віце-король бомбардирських перегонів (15 голів).
Аутсайдери
Дев’ятий гощанський АГАТ та одинадцятий радивилівський «Сокіл» об’єднує хіба що те, що обидві команди знали (при потужних спонсорах) значно кращі часи. Гоща при Новаку отиралася на близьких підступах до «призів», а Радивилів на зорі ХХІ століття навіть вигравав чемпіонат Рівненщини. Особисто мені дивно, що ці колективи нинішнього року показали таку доволі слабку гру.
Між ними розташувалася млинівська «Вілія». Вона у себе вдома приютила друголіговий рівненський «Верес», а от на своїх хлопців чогось не вистачає…
Ще один новачок – клеванська «Коливань» теж нічого особливого в чемпіонаті не показала. Зате відзначилася у Кубку, вибивши з розіграшу сарненський «Маяк» 2 : 0 і дійшла до півфіналу, як і ФК «Рафалівка».
І, нарешті, безпросвітний аутсайдер з Рокитного, який невідомо що робив у елітному обласному товаристві, пропустивши загалом аж 94 м’ячі. Все ж під кінець чемпіонату клуб ледве не став автором найгучнішої сенсації в першій лізі, осоромивши вдома ОДЕК 2 : 1. Щоправда, згодом «Поліссю» таки зарахували поразку за «підставу», але розголосу той матч набрав неабиякого.
Як команди грають, так рефері і судять
Оце, здається, і все. Другу лігу виграло ФК «Вельбівне», а в призах тут рачинський «Колос» з Дубенського району та здолбунівський «Локомотив».
Кого з цих колективів ми побачимо весною у «вищому» товаристві, стане ясно, мабуть, лише весною. Команда з Острозького району декілька літ тому вже грала у першій лізі, але на довгий час там не затримувалася. А рачинці вже зараз заявляють, що їхня участь в елітній лізі малоймовірна. Втім, час покаже.
І наостанок про суддівство. Корпус рефері дещо оновився (особливо це стосується асистентів головного арбітра) і особливих нарікань на їхню адресу я не чув, власне, як і особливих компліментів. Тому все закономірно: як команди грають, так рефері і судять.
Підсумкова таблиця чемпіонату області з футболу за 2018 рік
