Дев’ятого жовтня у редакційній студії «PROслухай.City» відбулась зустріч з родинами зниклих безвісти військовослужбовців 104-ї бригади тероборони. «Діалог віри чи віра в діалог» – така тема розмови. З якими проблемами стикаються родини комбатантів у сьогоденні? Як нам усім адаптуватись і прийняти факти втрат та навчитись розділяти чужий біль? Про це у авторському проекті «Малі історії великої біди». Історія 30: ціль – знайти і повернути.
Дещо раніше для родин зниклих безвісти військовослужбовців вдалося редакції, як партнеру події, організувати запрошення на тренінг з тренерками Людмилою Кучер з ДП "Реінтеграція та відновлення" та Тетяною Хорошиловою з КЗ "Ветеранський простір" - фахівчинями з питань безвісти зниклих осіб та Оленою Хотенко, головою Ради ГО «Інститут податкових реформ», депутатці Рівненської міської ради.
Там спільнота дружин, матерів тероборонців, які зникли під бахмутом, отримали практичні поради.
Сьогодні, коли пишу цей репортаж, десяте жовтня. В Україні цього дня відзначають Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) або День ментального здоров’я, спрямований, зокрема, на підтримку людей, які переживають скрутні часи. У цей день увага до людей, які потребують сили волі й характеру, щоб їм впоратися з будь-якими життєвими труднощами.
А для моїх співрозмовниць Лідії Луковець з Канонич, Світлани Шмиги та Тамари Соловей з Володимирця, Ніни та її доньки Ольги Киришко з Антонівки, гостей редакції, і ще більше двадцятьох родин Вараського району ці дні – скорботна дата. Сім місяців тому у ці дні обірвався зв'язок з їх рідними воїнами-тероборонцями – чоловіками, синами, батьками, братами. Батальйон вивели з постійного місця дислокації на захист Бахмута, там зв'язок і обірвався через тиждень боїв...
Про свої почуття і переживання жінки розказали під час зустрічі-діалогу у редакційній студії "PROслухай.CITY"
Ми півтори години розмовляли про їх біду, про горе, принесене російським окупантом, про віру і надію. А ще – плакали разом. І жартували зовсім трішки. Панянки й самі розказують, що, коли от їздять на зустрічі з представниками, то в автобусі то плачуть, то сміються. Питаю, яку і з ким зустріч онлайн організувати? Майже в один голос кажуть – з президентом, бо всіх вже дістали і пройшли. Хочуть у нього спитати – як за сім місяців про три десятки воїнів нема жодної інформації? Ні в живих списках, ні в загиблих.
Жінки знову вертались до свого тривожного побуту, де нема й хвилини колишнього спокою, але є біль і стрес, сльози і злість, любов і віра – все разом. Вже у порозі Ліда додала:
- Василівна, ще хотіла добавити до нашої розмови! Так-би сказати, послати меседж родинам, які потрапляють в таку ситуацію як ми. В першу чергу, це не падати духом та боротися за своїх рідних! Незламної віри, надії, сили та терпіння! І обов'язково дочекатися своїх рідних живими! Слава Богові! Героям Слава!
Обнялися. Це вже інстинктивна традиція, зі змістом: «я з тобою»...
Читайте репортаж та коментарі фахівця у 41 випуску "Володимирецького вісника". А далі редакція готує для цих жінок зустріч з фахівцями КЗ "Ветеранський простір"
Зустріч та репортаж підготовлені в рамках реалізації проєкту «Регіональний ЗМІ «Володимирець.City»: цифровий розвиток медіаресурсу – майданчик для комунікацій громадам Вараського району» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ТОВ «Володимирецький вісник» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
