Мабуть, кожна людина хоча б раз у житті мріяла вирушити у подорож, у невеличкий похід або ж в мандрівку за океан. Однак можливість подорожувати є далеко не у всіх. Дорого. Але попри наявні фінансові проблеми я все ж таки вирішив ризикнути. І вирушив в автобусний тур через Альпи, про що ані на мить не пошкодував.
День 1. Виїзд із України
Світанок, 28 червня. Із добрячим запізненням на перон львівського вокзалу повільно прибуває пасажирський потяг. Незвична для цієї пори року, але дуже приємна вранішня прохолода після задушливого вагону стала справжнім полегшенням.
Добравшись до території старого терміналу аеропорту Львова, приєднуюсь до групи туристів, переважно із жителів Львівської області. Розмістившись в автобусі, о 7 ранку вирушили у п’ятиденну подорож під назвою «Альпійський експрес».
Старий термінал аеропорту Львова
Подолавши доволі швидко 270 кілометрів, автобус наблизився до кордону з Угорщиною. Проте піднесений настрій пасажирів одразу ж зник: усі помітили довжелезну чергу до пункту митного контролю «Тиса». Загалом процес оформлення дозволів на перетин кордону та очікування у черзі зайняв трохи більше 4 годин. Хоча, за словами керівника групи, простояти у черзі можна до 8 годин і більше.
Останні формальності, штамп у паспорті — і ось вона, Угорщина. Відчуття того, що ми потрапили до іншої країни, прийшло одразу. Перше, що впало в очі, це майже ідеальний стан доріг та інакші краєвиди.
Через майже 5,5 годин подорожі уже за межами Батьківщини на горизонті побачили перші будинки столиці Угорщини та перлини Дунаю – Будапешта. Але, на превеликий жаль, у Буді і Пешті ми були лише проїздом.
Залишивши це прекрасне місто позаду, автобус попрямував далі, у бік австрійського міста Зальцбург. До Австрії нас чекав довгий та виснажливий нічний переїзд.
День 2. Австрія
До Зальцбурга автобус прибув близько 6.30 ранку. Вранішня прохолода, яка панувала у місті, швидко зняла втому туристів від важкої ночівлі на автобусних сидіннях. А рання пора зіграла нам на руку, оскільки ми були чи не єдиною туристичною групою у місті на той час.
Уже через кілька хвилин після висадки з автобуса до групи приєднався екскурсовод. Проте я, та ще близько двох десятків екскурсантів, від'єднались від основної групи. Ми вирішили погуляти по місту самостійно, про що геть не пошкодували.
Упродовж двох годин прогулювались майже порожнім старим містом, милуючись прекрасними архітектурними ансамблями, будівлями, церквами та фонтанами. А повсюди було чути тільки відлуння наших кроків від стін, гуркіт прибиральної техніки та клопотання місцевих жителів, які готували своє місто до чергового напливу туристів.
У старому місті нам вдалося натрапити на готичну кам’яну каплицю Маргарет 15 століття. Біля неї помітили у скелях невеликі печери, де колись жили і молились монахи. Також поруч із каплицею є працююче колесо водяного млина. А з вікон його підвалу йшов солодкий аромат свіжої випічки.
Наступним пунктом для нас став один з найбільших замків Європи — фортеця Гогензальцбург. Ця велична споруда являється одною з небагатьох повністю збережених фортець Європи. Розташована вона на скелі на висоті 120 метрів над містом. Висота замку настільки значна, що до його стін можна потрапити лише за допомогою фунікулера. Утім, придбаний на нього квиток дає також доступ до всіх музеїв та оглядових майданчиків замку.
Фортеця Гогензальцбург
Піднялись фунікулером до замку. З оглядового майданчика тут відкривається неперевершений вид на оперезаний річкою Зальцбург, що з висоти здається немов іграшковим. А піднявшись на оглядову вежу, на відвідувачів чекає неповторна панорама міста, селищ, що розсипались у долині та величних Альп, які оточують місто із усіх боків.
Поблукавши кілька годин дворами фортеці та коридорами, ми постійно наштовхувались на ресторанчики, оглядові майданчики та різноманітні музеї, серед яких незвичною несподіванкою став музей маріонеток.
Однак яким би захоплюючим не було відвідування замку, наступила пора спускатись вниз.
Одні з перших за цей день відвідувачів замку, ми піднімались нагору у напівпорожніх вагонах. Але вже під час спуску довелось поростояти у довжелезній черзі на фунікулер.
Внизу ми трохи перекусили. Далі на кілька годин пішли прогулятись по набережній річки Зальцах, яка мала не менш приголомшливий вигляд, ніж із висоти стін фортеці.
А уже о 15:00 на групу чекала ще одна екскурсія до серця Верхньої Австрії, мальовничого містечка Гальштат.
Гальштат (Зальцкаммергут)
Під час поїздки протяжністю близько 73 кілометрів постійно бачили акуратні австрійські села та містечка, що ніби розсипались вздовж берегів мальовничих гірських озер, оточених величними гірськими масивами.
Проїхавши трохи більше години та подолавши низку гірських серпантинів і тунелів, ми нарешті дістались до місця призначення. Проте, щойно зійшовши з автобуса, нас одразу підхопив нескінченний потік туристів. Особливо багато було гостей із Далекого Сходу. Це містечко настільки сподобалось жителям Китаю, що у їх країні збудували його точну копію.
Гальштат
Крихітний Гальштат, що має населення у 778 осіб, кожного року відвідують 700-900 тисяч туристів. Тому тихим і затишним це райське місце є тільки на листівках та фотографіях.
Маючи у запасі близько двох годин, група розбіглася переповненими, проте дуже живописними вуличками цього містечка.
Перше, що впадає в очі, приїхавши сюди – незвичне кількаярусне розташування будинків. Це зумовлене тим, що Гальштат буквально «затиснутий» між озером та гірським масивом, через що місця для будівництва виявилось катастрофічно мало.
Уздовж набережної туристів виглядають різноманітні ресторани, кафе, магазинчики, сувенірні крамниці та купа інших цікавих точок. Більшість цих закладів розміщені в акуратних будинках, балкони яких пишно прикрашені яскравими різноманітними квітами. А на оглядових майданчиках та із набережної на глядачів чекає неперевершений краєвид на кришталево чисте, оточене з усіх боків горами Гальштатське озеро.
Однак, не зважаючи на всю красу цього місця, було також і кілька негативних моментів.
Перше, що не сподобалось, — величезний потік туристів, які буквально заполонили собою вулиці міста. Але нещодавно стало відомо, що місцева влада з метою зменшення напливу туристів збирається ввести обмеження щодо в'їзду туристичних автобусів.
Другий неприємний момент — дуже високі ціни, навіть для Австрії. Це пояснюється тим, що місто живе лише за рахунок прибутку від туристичного бізнесу.
Дві години прогулянки промайнули дуже швидко, і ми з неохотою завантажились у автобус. Щоб вдосталь насолодитись цим казковим місцем, тут потрібно побути мінімум кілька днів.
Повернувшись до Зальцбурга та забравши решту групи, автобус вирушив у багатогодинну подорож до одного з гірських перевалів Німеччини, де на нас чекав довгоочікуваний відпочинок у готелі. Звідки наступного дня мав розпочнатися наступний етап нашої подорожі Альпами.
Далі буде...
