У першій лізі обласного футболу до цих пір залишився незіграним один поєдинок між Садовим та Гощею (відбудеться 10-го серпня), та певні підсумки першої половини змагань уже підвести можна.
Отож, якщо поглянути на турнірну таблицю неупередженим оком, то слід відзначити її чіткий поділ на три нерівні частини. Перша – лідери (Малинськ, Сарни, Садове), друга – так звані «середняки» (Клевань, Млинів, Радивилів, Гоща, Рафалівка, Вараш, Бугрин), третя – одноосібний аутсайдер із Здолбунова.
Лідери
Почну з лідера. ФК «Малинськ» дуже потужно провів перше коло, не дивлячись на те, що проводити зустрічі довелося фактично на чужих полях (майданчик їхнього «Ліону» був на реконструкції). Лише три гри вони провели у номінально домашньому Млинові. Спіткнулися лише раз, уже на фініші першого кола, коли тільки у доданий арбітром час зуміли звести внічию двобій з «Коливанню» – 1 : 1.
За рівнем гри переважали усіх, навіть минулорічного переможця з Сарн на його полі – 2 : 0. У 8-ми з 10-ти ігор команда здобувала переконливі перемоги з різницею у три та більше м’ячів, забивши загалом аж 51 гол. Пропущено захистом теж мало – всього 6 м’ячів (стільки ж у Сарн).
Це заслуга передусім тренерського штабу на чолі з Богданом Самардаком, який таки створив дійсно боєздатний колектив, що за своїм рівнем не пас би задніх навіть у другій лізі вітчизняного футболу. Грати його вихованцям довелося на три фронти. І на всіх вони виглядали більш ніж достойно: у чемпіонаті ведуть перед, у Кубку Рівненщини дісталися півфіналу, де зіграють з «Ізотопом – РАЕС».
Малинчанам не поталанило лише у півфіналі аматорського чемпіонату країни, де вони поступилися минулорічному переможцю з Миколаївки Сумської області лише у серії пенальті. Та все це вже в минулому. Бо на екваторі обласного чемпіонату у колективі відбулися серйозні зміни – прийшов новий тренер Анатолій Шандрук, пішли ключові гравці Василь Лойко, Артем Корольчук, Дмитро Єрьоменко. На їх місце прийде нове поповнення, і як воно виглядатиме після літньої перерви – ще великий знак запитання.
Минулорічний чемпіон із Сарн поки що ніби зачаївся у засаді, зберігши свої основні козирі – командні дії та атлетичність. Продовжує залишатися на високому рівні у колективі наш земляк Сергій Жданюк, який немало забиває і асистує своїм партнерам. Вирізняється захисна ланка та воротар, втім, як і завжди, тому я майже не сумніваюся, що справжня боротьба за чемпіонський титул ще попереду, і так просто свої позиції «Маяк» не здасть. Підтвердженням тому є переконливий виступ сарненських юнаків, які лідирують у змаганнях дублерів.
Третьою силою в чемпіонаті є Садове. Команда Володимира Новака має лідерів у кожній ланці – кіпер Станіслав Хорнік, добре знайомі нам вихованці цепцевицького футболу Анатолій Пархомчук та Станіслав Гребень у захисті та півзахисті відповідно, один з кращих бомбардирів Рівненщини Володимир Гайдук у нападі.
Другу молодість переживає ветеран команди Вадим Жак. Все це плюс забезпечені фінансові тили дозволяє команді з Гощанського району з оптимізмом дивитися у майбутнє, хоча ще два сезони тому колектив був на грані зникнення.
«Середняки»
Усі команди, що займають місця з 4-го по 10-те, розділяє лише 5 очок, тому у другому колі можливі різні пертурбації. Позитивна динаміка спостерігається поки що у Клевані та Млинова, які минулого року виглядали не так переконливо, як нині.
На торішньому рівні тримається Гоща, а от Бугрин та Радивилів опинилися явно нижче, ніж планували. Якщо у випадку з «Калиною» пояснення якесь є (у зв’язку з реконструкцією власного стадіону команда все перше коло провела на чужих полях), то чому не бореться за призову трійцю Радивилів – Крупець, який завжди мав потужних спонсорів та хороших гравців у складі (маю на увазі Юрія Федосенка), – для мене особисто загадка.
«Середняки». Окремо про Рафалівку та «Ізотоп-РАЕС»
Окремо про наших земляків. Їхні 8 та 9 позиції у змагальному рейтингу теж навряд чи планувалися керівництвом команд, але, як кажуть, маємо те, що маємо.
У Рафалівці, в порівнянні з минулим сезоном, змінився тренерський штаб і біля керма колективу стали Іван Ярута та Віталій Бедик, який ще й продовжує ігрову кар’єру. Ставка нині робиться на молодих гравців, яких у основному складі тепер переважна більшість. Це Ігор Черевач, Вадим Ярошик, Владислав Копач, Дмитро Серховець, брати Олександр та Вадим Левкови.Та для юних футболістів властива нестабільність, тому, власне, команду і постійно лихоманить.Ще одна проблема – куца лава запасних гравців, але вона зараз характерна чи не для всього українського футболу.
Повинен піднятися вище «Ізотоп – РАЕС». Хоча він теж відчуває проблеми зі складом, але має дуже хороші фінансові умови для залучення нових гравців. З молоді відзначу юного Максима Лопатіна, який безболісно вписався у досвідчену, але вікову оборону атомників. Гідно замінив забивного Максима Гуменюка швидкісний форвард Василь Мельничук. Класного голкіпера Юрія Крисюка, який у минулому був більш ніж половиною команди, звісно, важко з кимось порівняти, але Андрій Кардаш, що прийшов з Кричильська, з ігрового ансамблю, принаймні, не випадає і грубих помилок не робить.
Усі інші, може ще за винятком трудяг Олександра Полякова та Антона Шевчука, поки що грають нижче своїх можливостей.
Позитивом можна вважати, мабуть, вдалий виступ другий рік поспіль ізотопівців у Кубку області. Але їхні суперники на попередніх стадіях навряд чи змушували хлопців Олександра Павлика до максимальної віддачі у зіграних матчах. Півфінали з Малинськом, що заплановані на кінець серпня – початок вересня, і стануть, як на мене, справжнім лакмусовим папірцем нинішніх можливостей команди.
Аутсайдери
Безнадійний аутсайдер із Здолбунова програв більшість поєдинків першого кола з великою різницею і має у своєму активі лише одне очко. Здолбунівська молодь тренера Олександра Довгальця явно рано потрапила на високі пороги першої ліги. Без солідної доукомплектації колектив приречений на виліт до першої ліги.
І на закінчення про оржівський ОДЕК. На початку сезону він пішов на конфронтацію з обласною федерацією футболу, відмовившись виступати в чемпіонаті і залишився грати лише у Кубку Рівненщини.
Але, як показали подальші події, це було помилкою менеджменту команди. Бо, не потрапивши до кубкової стадії аматорських перегонів України, оржівці залишилися фактично без ігрової практики.
Тепер вони просяться назад у чемпіонат, і на днях виконком РОФФ задовольнив їхнє прохання повернутися до елітного обласного товариства з сезону 2020-го року. Можна зрозуміти рішення наших футбольних можновладців, зважаючи на чималі заслуги одеківців.
Але послідовним його назвати вкрай важко у зв’язку з порушенням регламенту: в такій же ситуації минулого року був березнівський «Случ», що нині завойовує собі перепустку наверх на стадіонах другої ліги.
