Підходив до завершення другий день нашої мандрівки. За цей час автобус подолав більше 1000 кілометрів територій України, Угорщини та Австрії, які залишили по собі незабутні враження. Однак це був лише початок.
Оскільки ми дістались до Німеччини та заселились у готель доволі пізно, вся група після двох днів подорожі була фактично виснажена.
День 3. Виїзд з готелю
Ранок 30 червня. Прокинулись ми доволі рано, близько 6-ї години, через що всі були ще досить втомленими.
Лише після сніданку у їдальні вдалось остаточно прокинутись. Нарешті видалась можливість оглянути інтер'єр кімнати та фойє готелю. Він був виконаний, як я підозрюю, у стилі «Прованс».
Важкі декоративні балки, підвішені під стелею, меблі і стіни, пофарбовані у пастельні кольори, та доволі просторі кімнати надавали приміщенню домашнього затишку. А із балкону відкривався просто неперевершений вид на гори.
Порадував також і декор фойє готелю. Оздоблена деревом стеля, велика кована люстра та поручні сходів, що ведуть до їдальні. А ще дров'яний камін та купа вільного простору, заставленого різними диванчиками, кріслами та столиками.
Уже о 08:00 автобус вирушив із території готелю у 5-годинну подорож в напрямку найбільшого міста Швейцарії – Цюріха.
Привіт, Швейцарія!
Цюріх, який стоїть на березі Цюріхського озера, являється прямим втіленням ідеального європейського міста, з його чистотою, порядком та комфортним життям. Уже не одне десятиліття він опиняється у п’ятірці кращих у світі міст для проживання.
Місто зустріло нас ясною та доволі спекотною погодою. Температура на вулиці на той момент перевищила 36 градусів у затінку. Розібравшись із організаційними моментами, уже через кілька хвилин після прибуття ми вирушили у двогодинну екскурсію на оглядини найбільш цікавих пам’яток старого міста.
Годинникова вежа у Цюріху
Першим об'єктом нашого шляху став 1000-літній собор Гроссмюнстер. Цю кам'яну споруду зводили близько 200 років, тому збудована вона у кількох стилях. Однак дивною видалась відсутність пишного оздоблення собору, порівняно із католицькими храмами.
Вежі собору Гроссмюнстер
Як пояснили нам пізніше, відсутність декорування будинків та храмів пояснюється тим, що більша частина місцевого населення є протестантами. А вони просто відкидають будь-які види оздоблення.
Вузенькі вулички, вимощені бруківкою, середньовічні храми, прекрасно збережені до наших днів, бронзові пам’ятники, строгі та акуратні будинки пофарбовані у різні кольори, з дерев’яними віконницями та красиві фонтанчики із освіжаючою джерельною водою створили просто незабутнє враження від цього міста.
Неперевершеного колориту місцевої культури додала гучна поява учасників гільдії човнярів з нагоди проведених раніше змагань. Вони припливли кількома човнами, супроводжуючи себе гучними пострілами. А висадившись на берег, пройшли невеликим парадом до ресторану, де й продовжили своє святкування.
Обійшовши більшу частину старого міста та відвідавши оглядовий майданчик, ми рушили до знаменитих банків Швейцарії, де і завершилась наша екскурсія.
Упродовж кількох годин ми бродили вулицями Цюріха, на яких розташовані знаментиі банки Швейцарії, та прогулювались по набережній прекрасного Цюріхського озера.
Згодом автобус вирушив у наступне місто, яке ще називають воротами у центральну Швейцарію – Люцерн, що розташоване на березі Фірвальдштетського озера.
Люцерн як культурна столиця Швейцарії
Перш, ніж розпочати огляд самого Люцерна, нас привели до однієї з його основних перлин – скульптури «Помираючий лев». Ця сумна композиція вже більш як 200 років притягує до себе та дивує кожного, хто приїжджає сюди. Письменник Марк Твен вважав цю скульптуру одним із найбільш незвичних та зворушливих шедеврів, виготовлених із каменю.
Скульптура «Помираючий лев»
Однак всі враження від споглядання скульптури зіпсувала величезна кількість туристів, які просто заполонили собою невеликий оглядовий майданчик та своїм шумом буквально заглушили екскурсовода.
Висадившись із автобуса, ми підійшли до берега річки Ройс, що протікає через місто. Тут почалась оглядова екскурсія.
Першим об’єктом нашого огляду став найстарший Європі критий дерев’яний міст під назвою «Капельбрюкке» (Kapellbrücke), що у перекладі звучить як «Капельний міст».
Міст «Капельбрюкке»
Побудований ще 1365 року як частина оборонних укріплень, міст має довжину 205 метрів та поєднує стару і нову частину Люцерна. А на початку свого існування з’єднував церкву святого Леодегара та капелу святого Петра.
Унікальним цей міст роблять 111 трикутних картин, які розміщені під покрівлею на всій його протяжності, написані в стилі пізнього ренесансу. На них зображені найбільш значимі події в історії Швейцарії.
Однак у пожежі, яка трапилась в 1994 році через кинутий недопалок, майже повністю вигоріла центральна частина моста. Внаслідок чого із 111 вогонь знищив 78 дерев’яних картин.
Навіть зараз, прогулюючись мостом, можна побачити залишені реставраторами частково обвуглені балки та кілька обгорілих і закопчених картин.
Упритул до мосту із боку нової частини міста стоїть ще одна візитівка Люцерна – восьмикутна 43-х метрова вежа «Вассертурм», яка стояла там ще задовго до мосту.
Із часу сврого зведення які тільки функції вона не виконувала! Як підозрюють історики, на початку вежа могла слугувати маяком, що і дало назву місту. Адже слово «luzerna» перекладається як маяк.
Вежа «Вассертурм»
Згодом вона була сторожовою вежею, пожежною та водонапірною баштою, в'язницею, скарбницею та архівом. Зараз тут знаходиться сувенірна крамниця та Асоціація артилеристів.
Перебравшись на інший берег, екскурсія вже традиційно продовжилась вуличками Старого Люцерна. На відміну від педантичності та строгості Цюріха, Люцерн являє собою культурну столицю Швейцарії.
Він буквально переповнений різноманітними творами мистецтва від скульптур та фонтанчиків до житлових будинків, розписаних просто неймовірними фресками та ліпниною, на яких окрім декоративних елементів зображені і різні історичні постаті Швейцарії.
Хотілось також відзначити і унікальний та повністю збережений будинок, зведений лише за допомогою спеціальної технології кріплення балок – без використання цвяхів.
Унікальний будинок зведений за технологією спеціального кріплення балок
Після завершення екскурсії ми вдосталь нагулялись містом та набережною, яка була буквально всіяна різними кафе і ресторанами.
А вже о 8 вечора наш автобус вирушив в сторону Італії. Там на нас чекав довгожданий відпочинок у готелі.
Далі буде...
