Як всі уже чули, ринок землі в Україні планують розморозити. Хтось за вільний продаж землі, хтось – проти, але ніхто нічого толком ще не знає і не розуміє, як воно буде насправді. Тим не менше цю тему треба дійсно детально, до дрібниць обговорити всім українцям, щоб не схаменутися тоді, коли вже пізно буде. Особливо жителям нашого району, де земля, як виявилося, таїть у собі справжнє багатство. Оскільки люди навіть на вулиці, зустрічаючи, розпитують, а що ж буде далі з землею, хочу поділитись своєю позицією з ряду питань на цю тему.
«Чия земля? Калитчина!»
Пам’ятаєте цю частину з відомої трагікомедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч», де головним персонажем був Герасим Калитка? Хоча тему махінацій із землею цей же автор детальніше розкрив у наступному творі «Хазяїн» на прикладі ще одного ідентичного персонажа Терентія Пузиря, мета в обидвох цих «нових капіталістів» на межі 19-20 століть була одна. Вони марили, щоб свої сотні перетворити в тисячі, а краще в мільйони, й не гребували для цього абсолютно ніякими методами.
А найбільше і найшвидше можна збагатитись через участь у земельних аферах і на нещадній експлуатації своїх же земляків на тій землі, роблячи з них батраків і жебраків. Не хочеться проводити аналогії з владою нинішньою, що так само має на меті вчинити з власним народом.
Тож раджу кожному почитати ці класичні шедеври видатного українського драматурга, перед наміром продати свою землю.
Ринок землі. Що це?
Якщо проект Закону президента підтримає Верховна Рада у другому читанні, цей термін з’явиться у нас у повсякденному житті і означатиме, що заборону або мораторій на продаж сільськогосподарських земель буде знято.
Ви спитаєте мене, чи можна буде вільно продати свій пай? Так, можна буде.
Чи добре це? Категорично – ні, не добре.
Я проти продажу і закликаю не вірити нікому, хто лукаво, розказуючи тільки про одну сторону монети, переконує, ніби питання запуску такого ринку давно на часі, що земля без того не буде оброблятись – і тому подібне.
Чи розуміють вони, що таке «продаж»? Без сумніву – так. Але власників паїв, у тому числі в нашому районі, хочуть переконати у зворотному.
Якщо почати з високих матерій, то земля і вода – два незамінних джерела життя для будь-кого. Й ті, хто це розуміє, порівнюють продаж землі із продажем власної матері/дитини чи власної нирки: ніби й жити після цього можна, але якось все не так, не повноцінно.
Як же повинно бути?
Я розумію, що деякі високопоставлені ділки сьогодні підказують президенту, ніби продаж землі враз наповнить бюджет і дасть можливість оплатити наші борги, кредити, підвищені зарплати тощо. Можливо – але на який термін? На півроку, чи може й менше в масштабах країни.
А що ж далі?
Сьогодні хочуть продати решту 70% землі сільськогосподарського призначення, що годує і створює робочі місця для значної частини українського народу.
Абсолютно не секрет, що у світі нині серйозна продовольча криза, яка щороку поглиблюється. На планеті стає все більше голодних країн. А ми маємо в Україні 20% запасів світового чорнозему, і можемо прокормити не тільки себе, а й усю Європу. Повірте: нашу землю для цього не потрібно продавати олігархам.
Я думаю, логіка зрозуміла, і вартість землі теж, як і те, що вона зростатиме швидкими темпами. Я впевнений, що за кілька років її продаватимуть 1 до 1 за золото, і тому в сьогоднішніх умовах дії нашого президента я сміливо розцінюю як державну зраду.
На сайті ВО «Свобода» варто почитати актуальну редакцію «Програми захисту українців», з якою ця політична сила вже більше 20 років йде на вибори, удосконалюючи її в кожній передвиборчій поїздці.
Що пропонувала «Свобода»
У розділі «Земля, сільське господарство та розвиток села» можна отримати практично усі відповіді на питання про те, як зробити родючу українську землю постійно прибутковою без продажу?
Роботи для пана президента, як виявляється, «непочатий край».
Треба зробити безкоштовною приватизацію паїв, що законно набуті у спадщину. Адже і в нашому районі дуже багато людей, які не можуть оформити папери через надмірну бюрократизацію та високу ціну. А це одна із причин, чому такі землі не обробляються, в тому числі й орендарями.
Слід розробити державні програми по підтримці малого і середнього бізнесу, що працює на землі. Тобто мова про прозорі механізми оренди землі, безвідсоткові кредити на посівний матеріал та пальне. Бо ж сьогодні такі дрібні фермери, як у нас на Володимиреччині, не тільки полишені самі на себе, а ще й затиснуті мега-холдингами.
Хоча всім відомо, що саме дрібний бізнес годує країну. А бізнесові агрокорпорації висотують усі соки з землі, обробляючи її забороненими препаратами, і збувають продукцію за кордон.
Замість закону про ринок землі потрібен Земельний кодекс
Отже, ніякого продажу землі в приватні руки – бо будемо новими рабами у своїй країні, яка після такого кроку недовго проіснує.
Натомість ДУЖЕ потрібне прийняття нового Земельного кодексу, де буде передбачено нову й повну інвентаризацію усіх земель і в першу чергу сільськогосподарських.
А також передбачити створення Державного земельного банку (із спеціалістами в кожному районі/чи ОТГ). Тоді кожен, хто не хоче обробляти землю, зможе її продати Земельному банку, попередньо реально оцінивши за державний кошт.
Потрібно прийняти державні програми підтримки дрібних і середніх сільгоспвиробників, закони про прозору оренду та встановити справедливу орендну плату разом з підтримкою соціально-культурної сфери орендарями на місцях.
Що правда, а що міфи – розбиратимемо разом
У наступних статтях ми поговоримо про президентську земельну реформу детальніше.
- Чи правда те, що в ній обіцяють? Землю можна буде вільно і легально купити, а зараз все одно купують тіньовими методами. То де тут позитив?
- Чи правда, що лише українці зможуть її купити і яким чином цей механізм буде втілено? Та й чи реальний він?
- Чи потрібен продаж землі, щоб зупинити рейдерство на ній?
- Чи правильно дозволяти продавати землю на місцях, радами ОТГ?
- До чого призведе дозвіл купувати 200 тисяч гектарів в одні руки?
- Який зв’язок між орендою та ринком землі?
- Чи можна зупинити не законний продаж землі без відкриття ринку на неї?
