З липня 2019 року ми брали участь у політичному проекті. За цей час підготували 20 текстів, на яких отримали 30 тисяч переглядів, та чимало коментарів у соціальних мережах. Насправді не очікував, що буде так важко дізнаватися в політиків елементарні деталі, випитати їхню особисту, а не партійну позицію з актуальних питань. Зрештою, просто шукати точні дані про них. Зате користувачі ці публікації оцінили.
Як журналісти вчилися бути політиками
По проекту мали писати про політиків, які йшли на вибори президентські і парламентські. Завдання – давати лише факти, жодних оціночних суджень автора. Проект реалізовувала агенція підтримки локальних медіа АБО з міжнародною організацією Internews.
Як виявилося, політик – це образ збірний. Хтось насправді є публічним і відкритим, а хтось слова не може сказати без погодження з обласним керівництвом; дехто наче і є лідером фракції, а насправді її вже не очолює, офісу його партсила не має і телефонів не знайти. І політики завжди маніпулюють: щоб навіть при поганій грі виставити себе трошки кращими, більш впливовими, ніж це є насправді.
Політики і політикани
Хоч тема здавалася легкою (бо ж не одні вибори висвітлювали), виявилося, що насправді у нас в районі важко знайти ідеального політика.
На президентських виборах ті кандидати, які найбільше кричали за «європейський вибір», найчастіше хотіли працювати у форматі «джинси», тобто немаркованої реклами. Фактично пропонували гроші.
На парламентських виборах кандидати йшли переважно самі, без команди. Ми навіть готували цикл редакційних інтерв’ю з кандидатами, та більшість просто відмовилися. Складалося враження, що половина учасників перегонів була технічними кандидатами, інші – відвертими новачками. Бо лише кілька лідерів працювали з командою.
До честі, ніхто з кандидатів на парламентську булаву по 155 виборчому округу не пропонував гроші. Більшість охоче долучалися до підготовки матеріалів про них.
Моніторинг забирав увесь час
За дотриманням журналістських стандартів суворо слідкували наші ментори по проекту. Часто доводилося по 4-5 разів переписувати матеріал, уточнювати і перевіряти кожну цифру. Дякую, Ірина Патлатюк, що терпіли наші емоційні зриви і підказували що де шукати!
Найважче було працювати із політичними досьє на кандидатів та їх деклараціями про статки. Щоб перевірити якісь факти (наприклад, дані про родинний бізнес), доводилося перелопачувати масиви інформації, відсівати «своїх» кандидатів від однофамільців, гуглити з ким пов’язані їх бізнесові інтереси.
Це займало по кілька годин на кожен пункт досьє, і без специфічних інструментів цієї роботи просто не вдалося б зробити. Тут в нагоді нам стали система фінансового моніторингу Юконтрол (доступ до якого ми отримали завдяки агенції АБО), Опендатабот, політичні реєстри «Посіпаки», «Чесно» та інші. До слова, усі кандидати з інтересом слідкували за нашим проектом, уважно вичитували свої досьє.
Що ми робили
Ми робили детальний Щоденник виборів. Це й огляди статків кандидатів і їх програм; вивчали їхні політичні досьє; розповідали про повноваження нардепа і місцевої влади; пояснювали на пальцях чи можна звільнити депутата за прогули, що таке технологія двійників і як з ними боротися. І, звісно, проводили розважальне голосування та висвітлювали перебіг виборів на сайті.
Часто здавалося, що наша робота нікому не потрібна, бо люди вже втомилися від політики. Але насправді велика кількість переглядів свідчить, що читач охоче сприймає об’єктивну і виважену інформацію, на основі якої сам робить висновки про кандидата, його статки і політичну програму.
Тобто люди мають самі думати над фактами, які їм пропонує медіа, і робити висновки – а журналісти мають лише допомагати у цьому, узагальнюючи дані для усвідомленого вибору.
Вибори закінчилися, а будні зосталися
Після виборів працювати з політичним істеблішментом в окрузі стало набагато важче. Якщо декларації кандидатів цікавили буквально усіх, то після перегонів публікації про майновий стан місцевих політиків багатьма сприймалися з насторогою.
Увагу преси до дій чи висловлювань влади чиновники вважали ледь не перекручуванням фактів. Було, що за коментар опального політика з нами просто не уклали договір на висвітлення.
Висновок невтішний: кольори змінилися, а влада по своїй суті – ні.
Завдяки участі у цьому політичному проекті ми навчитися працювати з офіційними джерелами інформації, оперативно опрацьовувати значні масиви інформації і подавати сухі дані в читабельному форматі. Ми не здобули друзів серед політиків – але здобули довіру читача.
А ще навчилися багатьом речам. І серед них основному правилу: ніколи не додавай фарби своїх емоцій у факти і чужі коментарі. Якщо не впевнений у цифрах, краще не давай – щоб потім не довелося їх доказувати в судах.
Політики нам не друзі, а джерела інформації, дані від яких треба перевіряти. Як мінімум тричі.
