Уряд зустрівся з журналістами у Верховній Раді України 6 листопада 2019 року. У головній залі країни було гамірно і емоційно. Тут зібрались народні депутати України, міністри, представники уряду, українських та зарубіжних мас-медіа, силового блоку, міжнародних організацій, інститутів громадянського суспільства щоб обговорити та прийти до певних узгоджень в питаннях безпеки діяльності журналістів в Україні. У п'ятигодинному часовому проміжку виступило 52 особи з висвітленням проблем тематики питання та меседжами щодо їх вирішення.
Як журналіст та учасник інноваційного міжнародного проекту клубного формату «Академія сучасного політика», я побувала на парламентських слуханнях «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення». Саме тут вживу можна почути і побачити, а то й долучитись до предметного обговорення законодавчого процесу разом з державниками багатьох генерацій.
Цікаві меседжі виступаючих записувала.
Не потішили особливо народні обранці. Бо їх було лише до десятка присутніх. А перед кількасотенним слухацьким колективом масмедійників виступили такі відомі особистості як Нестор Шуфрич (Голова Комітету ВРУ з питань свободи слова), Володимир Бородянський (міністр культури молоді та спорту України), Роман Сущенко(журналіст, звільнений з полону),Сергій Томіленко( Голова НСЖУ), Олександр Ткаченко( голова Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики України), Антон Геращенко (замміністра МВС), Ігор Клименко( голова Нацполіції України), Матильда Богнар (Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні).
Поки ми займаємось щоденними клопотами, поряд вчиняються злочини. Аж надто кричуща статистика порушень свободи слова в Україні: за перші дев’ять місяців 2019 року Генпрокуратура зафіксувала 187 кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних стосовно працівників ЗМІ.
Цікаву статистику навела з трибуни наша землячка. Уродженка села Довговоля, Тетяна Печончик, яка нині є головою «Центру прав людини ZMINA» назвала одну з найбільших загроз законній діяльності журналістів – цензуру з боку власників ЗМІ. Сюди відносить контроль за змістом інформації, замовчування чи заборона висвітлення суспільноважливої інформації, заборона критики певних суб’єктів владних повноважень.
«Захист журналістів та інших представників ЗМІ й усунення безкарності осіб, які чинять злочини проти них, є нагальними політичними завданнями для держав-членів Ради Європи, як це зазначено в Декларації Комітету міністрів про захист журналістики й безпеку журналістів та інших працівників ЗМІ».(Висновки зі «Збірника документів Ради Європи»).
Але варто зазначити, що всі ці норми не залишилися пустими словами – Україна з метою забезпечити захист журналістів внесла зміни до Кримінального Кодексу України, включивши до нього статтю 345-1. Частина друга статті 345-1 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за насильство по відношенню до журналіста (або його близьких родичів чи членів сім’ї) у вигляді побоїв, або легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Коли слухання були в розпалі, надійшла інформація про створення урядової Ради з питань свободи слова та захисту журналістів. Про це йдеться у відповідному Указі №808 президента Володимира Зеленського. Згідно з Указом, Рада з питань свободи слова та захисту журналістів є консультативно-дорадчим органом при президентові.
Та, разом з тим, президент Володимир Зеленський доручив Кабінету Міністрів до кінця 2019 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт щодо врегулювання діяльності медіа в Україні, де передбачити, зокрема, стандарти новин! Відповідний указ президента №837/2019 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» від 8 листопада, оприлюднений на сайті президента в суботу 9 листопада.
Голова Національного союзу журналістів України Сергій Томіленко з цього приводу сказав слідуюче: «Олександр Ткаченко хоче застосовувати санкції до збиткових ЗМІ. Відсутність протягом трьох років прибутків має давати старт процедурі блокування медіадіяльності…Але ці залякування криміналом чи податковими перевірками – це не те, чого чекають від влади журналісти та медіа.
Захист прав журналістів (реальна боротьба з безкарністю) та захист робочих місць (економічні стимули для розвитку українських ЗМІ). Ось очевидні пріоритети інформаційної політики для нового Уряду, а не кримінальна відповідальність для медійників!..»
Пам’ятаєте історію з «Доктором Пі»? Діяльність цього світоблуда-лікаря призвела до численних смертей і каліцтв людей. Викрила його львівська журналістка Світлана Мартинець. До речі, аферист-вбивця «Доктор Пі» відбував покарання у Полицькій виправній колонії. То, за словами пані Світлани, з якою я познайомилась на тренінгу у Вищій школі публічного лідерства, у свій час, урядова комісія з питань етики засудила її діяльність, як журналіста!
Світлана Мартинець ( на фото праворуч друга). Тренінг у Львівській Вищій школі публічного лідерства, березень 2019.
Світлана Мартинець (в розмові по телефону): « Так, були неодноразово В Україні сьогодні з фізичним захистом та захистом прав представників ЗМІ – це дуже серйозна проблема. А цього закону не можна створювати. Це вже пробували робити, мабуть у 2004 році. Але тоді журналісти згуртувались, організували «Хвиля свободи» і кіньми, походом, рушили зі Львова до Києва! Ставили барикади у Львові і Києві! Тоді ми зупинили цей законопроект. Я була командиром загону, 25 журналістів з усієї України тоді йшло!»
Якщо й дійсно приймуть такий закон, то чи не стануть новини з позначками «небезпечна інформація», «дезінформація», «недостовірна інформація», найпопулярнішими? Особливо ті новини, що не влаштовуватимуть законодавців чи владу? А хто буде визначати та тлумачити поняття «небезпечна інформація», «дезінформація», та інші визначення? Де гарантія, що журналісти, які подають інформацію не в дусі політики влади не будуть потім переслідуватися за «небезпечну інформацію»?
Володимир Бородянський, міністр культури молоді і спорту на своїй сторінці у фейсбуці вже 9 листопада опублікував слідуюче: «Шановні журналісти! Вас правильно стурбувала та обурила наявність в Указі президента слів про встановлення «вимог та стандартів новин». Це термінологічне непорозуміння, яке виникало через помилкове застосування терміну «стандарти новин» в документах МКМС. Ми не збирались і не збираємось регулювати стандарти новин. Це право – виключно професійної спільноти. Що ми збираємось робити: ввести поняття небезпечна інформація, дезінформація, недостовірна інформація. Що є дуже важливим в умовах інформаційної війни з РФ та можливим фінансуванням деяких ЗМІ країною агресором. Введення визначень характеру інформації, як то новинна, розважальна, гумористична і тому подібне, разом з можливим обов’язком позначати поширюваний контент відповідно до того виду контенту, якого стосується інформація. Це є частиною належного інформування громадян і реалізацією їх права на інформацію…»
Вдалося поспілкуватись з учасниками івенту. Зокрема, Андрій Куліков (на фото) сказав, що за життя провійнійних медіа треба боротись самим, бо часи нині несприятливі однозначно.
З відомим медійником-експертом Андрієм Куліковим
«Хм, дайош цензуру», – подумаєте ви і будете праві. Бо сьогодні інформаційна війна вже є визначальною зброєю у військових доктринах чи не всіх країн, бо сьогодні перемоги інформаційних технологій перемагають кількісні перемоги летальної зброї, а ми, споживачі інформпродукту майже беззубі перед «міцними горішками» фейків і викривленої суспільноважливої інформації.
Про фейки, як зброю в інформаційній війні збираюся вам розказати найближчим часом, а нині почуті того дня небезпечні меседжі від Ігоря Клименка, Володимира Бородянського, Олександра Мотузяника, набирають досить реальних контурів.
То для того, щоб відбулася саморегуляція прав і свобод управлінці вирішили ввести державне регулювання?
Щодо варіацій захисту держбезпеки, то, як на мене, не потрібно нічого нового винаходити – Законодавство і так це все регулює! Може варто змінити, створити, реформувати( та назвіть це, як завгодно, аби працювало!) нормальну судову систему і тоді за брехню, наклепи і тому подібне журналісти будуть відповідати, будуть відповідати усі, хто створює, поширює чи продукує всіляким чином неправдиву інформацію. Не можна регулювати медіа, якщо хочете демократичне суспільство!
Сьогодні маємо демократичне право. Але президент в нещодавньому відеоролику сказав: «У нас демократія. Поки-що». А що завтра?
Як підсумок події 6 листопада, стали узагальнені «Рекомендації парламентських слухань». Вони будуть подані, як проект одноіменної Постанови Верховної ради України, де, зокрема, визначено завдання для центральних органів влади та дотичних структур щодо механізму дієвого створення безпекових заходів для українських журналістів.
Повністю перегляд події тут:
Найближчим органом влади до нашої провінційної преси є облдержадміністрація, яка отримає слідуюче завдання: «забезпечити проведення щоквартальних нарад з питань забезпечення прав журналістів на їх професійну діяльність із залученням керівників уповноважених державних органів , журналістських та медіаорганізацій».
