Уже років з п’ять цей стрункий кремезний молодик з неймовірно сильним ударом лівої ноги наводить жах на голкіперів команд суперника. Колись так починав самородок з Озера Віталій Брикса. Майже аналогічний футбольний шлях повторює і Василь Лойко.
– У футбольній спільноті області та району твоє прізвище досить відоме і звучить поруч із Бриксою, Жданюком («Шевою»), Колосом та іншими. А от Лойко – особистість поза футболом поки що для наших читачів terra inkognita (незнана земля). Тому давай спочатку біографічну довідку (де й коли народився, батьки, школа, професія і т.д.).
– Народився я в м. Вараш, в звичайній сім’ї, маю два старших брата. Ходив школу №4, потім закінчив місцеве профтехучилище.
– Розкажи про свій розпорядок дня.
– Кожен ранок починається з зарядки та корисного сніданку. Тренування, якщо є можливість, то двічі на день. Перегляд відео футбольних матчів, тих же тренувань, новин в футбольному світі. Прогулянка. Люблю пробіжку перед сном. І сон, важливо 8-ми годинний. В мене справді такий режим, бо я веду здоровий спосіб життя:не вживаю алкоголю та не курю.
– Улюблені заняття (окрім футболу)?
– Цікавлюся технікою та здоровим харчуванням.
– Якби не футбол, чим би нині займався?
– Навіть і не задумувався, бо ще з самого дитинства футбол став найважливішою частиною всього мого життя.
Чемпіон Рівненщини – 2019 у складі ФК «Малинськ»
– Чи любиш читати і що саме? Теле – і кіноуподобання? Музика?
– Читаю рідко, переважно пізнавальну літературу. Люблю кіножахи та комедію. Музику слухаю різну, сучасну.
– Готування їжі та прибирання квартири для тебе проблема?
– Абсолютно ні, це не проблема.
– Хто ти за характером і як сприймаєш критику? Що цінуєш у людях і до чого ставишся негативно?
– Я врівноважений, спокійний та люблю посміятися. До критики ставлюсь нормально, коли по ділу. Ціную чесність та доброту, ненавиджу брехню.
– Футбольний вік короткий. Чи замислювався ти над тим, що робитимеш після закінчення кар’єри?
– Хочу займатися тренерською діяльністю. Планую отримати диплом, щоб це було можливо.
– А тепер про Лойка-футболіста. У кого починав вчитися азам футболу і коли вперше зрозумів, що ця гра – твоє покликання?
– Спочатку грав у футбол в своєму дворі разом з друзями. А потім почав ходити на секцію футболу в 4 школі, до тренера Мичка Юрія Григоровича. Згодом перейшов грати на Спорт комплекс «Ізотоп» до тренера Котка Бориса Михайловича.
Коли вперше зрозумів, що ця гра моє покликання? Одразу, як і одразу з’явився стимул стати кращим.
– Перерахуй, будь ласка, усі свої команди з початку і по сьогоднішній день і поясни причини їхньої зміни (де можна).
– «КОЛІПС Штурм» (м. Костопіль). «Ізотоп РАЕС» (м. Вараш). «ФК Луцьк» (м. Луцьк). «Стир» (с. Старий Чарторийськ). «ФК Малинськ» (Малинськ). «ФК Вікторія» (Миколаївка Сумської області).
Причини переходу: рівень моєї гри зростав, з’являлися привабливі пропозиції, і я вже став обирати.
На тренувальних зборах у Туреччині
– Діапазон твоєї футбольної активності надзвичайно великий – ти грав за районні команди на Володимиреччині та на Волині (Великі Телковичі, Сопачів, Старий Чарторийськ) і на більш високому рівні – у аматорському чемпіонаті Україні за одну з найсильніших команд цих змагань (маю на увазі «Вікторію» з Миколаївки, що на Сумщині). Причому робив це фактично паралельно. Для чого тобі це?
– Таким чином підтримував форму, і копійка в кишеню капала.
– У свій час ти провів декілька матчів за «Ізотоп – РАЕС» та ФК «Рафалівку». Що там не склалося?
– Я був завжди там, де краще.
– Чи запрошували тебе інші гранди обласного футболу – ОДЕК та сарненський «Маяк»?
– Ні.
– Чи маєш ти золоту медаль чемпіонату Рівненщини у складі ФК «Малинськ», адже відіграв за них минулого року усе перше коло?
– Так, маю.
– Що скажеш за рівень районних та обласних змагань, адже можеш порівняти їх з іншими через багатий досвід?
– Районний рівень однозначно нижчий за обласний. На обласному рівні організація матчів цікавіша та серйозніша, рівень гравців вищий, і футбольні поля кращої якості.
– Хто з тренерів мав на тебе найбільший вплив і чому?
– Богдан Миколайович Самардак (наставник ФК «Малинськ» до першої половини чемпіонату області-2019). Завдяки своєму професійному досвіду він зміг внести позитивні зміни в мою футбольну особистість.
І в Туреччині, і на рідній землі він завжди нерозлучний з мячем
– Зараз ти у команді «Епіцентр» Дунаївці з Хмельниччини. Як виник варіант з працевлаштуванням у цьому колективі і що він собою представляє? Хто є власником і тренером, на що розраховує команда у прийдешньому сезоні? Кажуть, що у складі є навіть легіонери, причому з далеких і екзотичних країн. Декілька слів про них та тренувальний збір у Туреччині.
– Про цю команду дізнався через товариша, який грає в «Дунаївцях», тоді я і запропонував себе на кандидатуру захисника. Коуч запросив на тренувальні збори в Туреччину. Вони проходили інтенсивно, щоденні дворазові тренування, де ми набували ігрової практики, награвали тактичні схеми, відпрацьовували почуття ліктя, грали товариські матчі з командами з Нігерії та Швейцарії. В складі команди є досвідчені гравці, так навіть є легіонери з Бразилії та Кот-д’Івуара.
Співзасновник та спонсор команди – власник мережі «Епіцентр» Олександр Володимирович Герега, тренер – Ігор Клементійович Бадло.
Зараз «Дунаївці» планують вийти в 2 професійну лігу чемпіонату України і тому перед всіма гравцями наставники поставили найвищі завдання. Тому навіть на карантині тренуємося онлайн для підтримання своєї футбольної форми.
Поки що про контракт мова не йдеться, бо наразі «Дунаївці» ще не професійний клуб.
– Чи були у тебе травми і як підтримуєш свою форму під час карантину?
– Ні, ніколи не травмувався. Форму підтримую обов’язковими тренуваннями щодня.
– І на закінчення. Щоб ти побажав усім любителям футболу у цей нелегкий для країни час?
– Хочу побажати всім нам набратися терпіння, здоров’я та чекати активного футбольного сезону, повних вболівальниками стадіонів, повноцінних тренувань та перемог.
